Членам НАТО та іншим союзникам варто було б замислитися над тим, як вони реагуватимуть, якщо росія вдасться до дій проти однієї з найвіддаленіших географічних точок Альянсу. Те, що відбувається на Шпіцбергені, не схоже на те, що залишиться на Шпіцбергені, пише Елізабет Бро у колонці для Politico.
Архіпелаг розташований майже за 1000 кілометрів від найпівнічнішого міста Норвегії Тромсе, і на ньому проживає лише близько 3000 осіб. Однак в останні роки росія неодноразово використовувала його для експериментів з різними провокаціями. А тепер кремль звинуватив Норвегію в мілітаризації архіпелагу, створивши потенційний привід для військових дій.
Шпіцберген, безперечно, віддалений і холодний, але архіпелаг має стратегічне розташування, і росія цілком може вирішити використати його як тестовий кейс, а це означає, що настав час придивитися до нього пильніше.
Шпіцберген був заселений людьми відтоді, як китобої відкрили архіпелаг у 1600-х роках. А після того, як наприкінці 1800-х років там знайшли вугілля, привабливість островів ще більше зросла. І вона зросла настільки, що світові держави повинні були вирішити, якій країні має належати Шпіцберген, і переможцем, як це не дивно, стала Норвегія – країна, що розташована найближче до нього (хоча 930 кілометрів – це таки велика відстань).
За Шпіцбергенським договором, який був підписаний Норвегією, США, Великою Британією, Швецією, Японією та невеликою кількістю інших країн у 1920 році, Норвегія отримала архіпелаг, а в обмін на це пообіцяла дозволити громадянам і компаніям з інших країн-підписантів жити, працювати і здійснювати там свою діяльність. Вона також пообіцяла не мілітаризувати Шпіцберген.
Радянський Союз підписав договір у 1935 році та приступив до організації радянської присутності, зосередженої навколо вугільних шахт, якими він там керував. Радянська влада побудувала зразкове селище, яке функціонувало як мініРадянський Союз до 1998 року, коли російська компанія "Арктикуголь" закрила свої шахти на Шпіцбергені, а службове містечко Піраміден було поспішно покинуте. (До сьогодні Піраміден є містом-привидом, яке виглядає майже так само, як і 1998-го).
Але росія не залишила Шпіцберген повністю.
Навпаки, в останні роки російські чиновники та інші представники проводять різні маніфестації на архіпелазі. Наприклад, у 2015 році віцепрем'єр-міністр Дмітрій Рогозін, який перебував під санкціями Заходу, висадився на Шпіцбергені без дозволу Норвегії і почав висміювати норвежців у соціальних мережах. Потім, 9 травня 2023 року, росіяни провели парад до Дня перемоги у військовому стилі на чолі зі своїм генеральним консулом. Торік директор "Арктикугля" та інші особи встановили радянські прапори у Пірамідені.
А тепер кремль виступив зі скаргою на те, що він називає норвезькою мілітаризацією Шпіцбергену.
На зустрічі з послом Норвегії в росії на початку цього місяця високопосадовці міністерства закордонних справ рф зазначили, як повідомило ТАРС, що "всупереч міжнародно-правовому режиму, встановленому Договором про Шпіцберген 1920 року, який передбачає виключно мирний розвиток архіпелагу і забороняє використання його території у військових цілях, ця територія все більше залучається до військово-політичного планування Норвегії за участю США і НАТО".
Державне російське інформаційне агентство також цитує заяву зовнішньополітичного відомства про те, що "на архіпелазі функціонують об'єкти подвійного призначення, що дозволяють, поряд із цивільними завданнями, виконувати військові, зокрема вести бойові дії на території третіх країн".
Факти, однак, такі: Шпіцберген не бере участі у "військово-політичному плануванні" Норвегії. Норвегія не використовує архіпелаг у військових цілях і особливо не використовує його НАТО чи США. Договір про Шпіцберген забороняє військово-морські бази та військові укріплення, і на жодному з островів таких об'єктів немає, хоча норвезькі військові кораблі патрулюють води навколо архіпелагу, а норвезькі збройні сили допомагають місцевій владі реагувати на кризові ситуації, як це сталося у 2017 році, коли біля найбільшого міста Шпіцбергену, Баренцбурга, розбився російський гелікоптер.
Найімовірніше, стороною, що розхитує ситуацію, є росія, яка, схоже, обурюється тим, що на Шпіцбергені закінчилися дні її радянської слави. Ще більш тривожним є те, що кремль, вірогідно, розглядає архіпелаг як місце для випробування нових способів самоствердження і підриву Заходу. російський чиновник, що потрапив під санкції, прибуває на Шпіцберген без дозволу, керівник "Арктикугля" встановлює радянський прапор і проводить парад до Дня перемоги (хоча нацисти ніколи не окуповували Шпіцберген) – все це витончені провокації, з якими норвезький уряд мало що може вдіяти.
А тепер кремль підняв ставки.
Звинувативши Осло в порушенні Договору про Шпіцберген, росія дала собі можливість відповісти на це нібито порушення. Це крок, який слідує за правилами гри москви в Україні, де вона в різні моменти заявляла, що реагує на українські проступки. І хоча Норвегія може наполягати на тому, що вона не порушує Договір про Шпіцберген, це навряд чи переконає режим, який на практиці торгує неправдою.
Як росія може відреагувати на нібито порушення Норвегією договору? Це неможливо передбачити. Але одне можна сказати напевно: хоча Шпіцберген може бути надзвичайно віддаленим, те, що там відбувається, там не залишиться.
Членам НАТО та іншим членам Альянсу варто було б замислитись над тим, як вони реагуватимуть, якщо росія вдасться до дій проти однієї з найвіддаленіших своїх географічних територій. Є навіть речі, які можуть зробити звичайні громадяни: наприклад, відвідати архіпелаг, щоб продемонструвати свою увагу.
Джерело: Politico
