Геополітичні претензії РФ зрозумілі, про особисті цілі Володимира Путіна можна лише здогадуватися, в тому числі і психіатрам. Варто поглянути на економічну складову кризової ситуації в географічному центрі Європи.
Отож, можна назвати чотири економічних чинники відкритої агресії РФ проти України:
- Зрив курортного сезону в Криму та на півдні України задля перенаправлення туристичних потоків на південь Росії. Варто згадати, що в інфраструктуру Сочі було вкладено 48 млрд дол. Після Олімпіади новозбудовані об’єкти майже не будуть використовуватися. Перетворення Криму в «гарячу точку» підвищить привабливість російського чорноморського узбережжя. Якщо ж ситуація піде за сценарієм Абхазії, то Крим вже ніколи не стане мекою для вихідців країн СНД (Абхазія до цього часу не була відбудована. А колись це було райське місце.)
- Східні області України цікаві для Росії, оскільки там розміщені підприємства, які пов’язані із ВПК Росії. У представників РФ існує страх того, що підписання Асоціації з ЄС, можливий вступ до НАТО та повноправне членство в ЄС розірве усі коопераційні зв’язки з цими підприємствами. Більше того, це може призвести до закриття вказаних підприємств.
Путін останніми роками провадить політику імпортозаміщення, що пояснює і торговельну війну з Україною (захист внутрішнього виробника, який лише з’являється). Підписанні угоди з Україною в грудні місяці 2014 року були направлені, в тому числі, на викачування технологій та персоналу (який ще залишився) з цільових підприємств. Цьому завадила зміна влади в Україні. Які саме об’єкти маються на увазі та які регіони цікавлять офіційний Кремль, можна зрозуміти, пригадавши географію екскурсії екс-чиновника Бойка російській делегації перед візитом екс-президента до РФ та підписання низки економічних угод.
- Використання українців як робочої сили для розвитку Далекого Сходу та протиставлення їх заселенню цього регіону Китаєм. Учора заява міністра розвитку Далекого Сходу О.Галушка про те, що українців можуть використати для заселення Далекого Сходу, цілком підтверджує поточну поведінку Кремля. Сама ідея не є новою, рік-два назад її вже озвучували російські чиновники. Проте, тоді лунали лише заклики до населення України. Нині мова йде про переселення біженців з України. Підтвердженням цього також є істерія російських ЗМІ щодо неіснуючого натовпу біженців з України на Заході Росії. Нібито, вже понад 150 тис осіб перетнуло кордон і благає про притулок. Сіють паніку. В прикордонних до України реніонах вже створено табори для біженців. Крім того, колишніх беркутівців, які отримують/отримають російське громадянство чекає Якутія, Магадан і Чукотка. Адже це території, які інтенсивно розвиваються та мають вищий від середнього по РФ дохід на душе населення (зі слів росіян).
Далекий Схід визнаний територію випереджаючого розвитку. Його освоєння є логічним кроком, оскільки на нього претендує Китай. Нині там відбувається масове заселення вихідцями з цієї сусідньої країни. Китай відомий своєю жорсткою регіональною політикою. Українці ж вигідні тим, що їх заселення не створює культурного, релігійного та мовного бар’єрів, на противагу китайцям.
- Виправдання економічних негараздів російської економіки. Розуміння того, що введення міжнародних санкцій може виправдати економічний провал у Росії, призвело до військових дій проти України.
Українсько-російське протистояння матиме наслідки для обох сторін.
Економічні наслідки для РФ
Відтік капіталу. За січень 2014 року з РФ було вже виведено 17 млрд дол. Після визнання світовою спільнотою факту агресії, відтік капіталу, як іноземного, так і російського, за кордон пришвидшиться. Росія також матиме проблеми з виходом на міжнародні фінансові ринки.
Обвал рубля. Девальвація до 40 рублів за долар могла б мати низку позитивних чинників для російської продукції. Однак, внаслідок можливих жорстких санкцій з боку США та ЄС, негативні наслідки превалюватимуть. В першу чергу, це стосується зменшення надходжень до бюджету та проблеми з реалізацією продукції експортоорієнтованими підприємствами.
Колапс фондового ринку РФ. Конфлікт з Україною вже з’їв десяту частину російського ринку акцій. За 3 березня РФ втратила близько 70 млрд доларів (це російський військовий бюджет). Падіння буде продовжуватися.
Економічна ізоляція. Широкі економічні санкції, на зразок Ірану, призведуть, в першу чергу, до негативних торговельних та економічних наслідків. Перед військовою кампанією пронози щодо РФ і так були невтішні. Скажімо прогонозували, що Росія до 2017 року матиме дефіцитний бюджет. В 2018 році державний борг Росії прогнозовано складе 504 мільярди доларів. За нинішньої ситуації зрозуміло, що прогнози щодо макроекономічної динаміки погіршаться ще більше.
Крім того, РФ повинна усвідомлювати, якщо їй вдасться взяти на певний час під свій контроль частину України, це загрожуватиме їй додатковими фінансовими вливаннями, оскільки саме проросійські області є дотаційними, особливо Крим (70 %).
Економічні наслідки для України
За оптимістичного сценарію розвитку подій для України можна розраховувати на ширшу міжнародну фінансову підтримку. В територіальній цілісності України зацікавлені не лише США та ЄС, але й Китай, який має грандіозні плани на Україну, коли та підпише Угоду про Асоціацію (китайський проект «Великий шовковий шлях»). Можна очікувати швидкого підписання угоди про Асоціацію, після 2017 року - вступ до НАТО, після чого – повноправне членство в ЄС.
Крім того, погіршення відносин з Росією, створило сприятливі передумови для проведення радикальних економічних реформ. В першу чергу, через консолідацію суспільства.
Такий сценарій можливий лише за умов територіальної цілісності України, навіть у випадку ширшої автономії АР Крим, денонсації Харківських угод (є усі юридичні підстави) та відсутності політичних спекуляцій щодо мовного питання.
У випадку реалізації песимістичного сценарію Захід буде лише декларативно підтримувати Україну. Можна очікувати на технічну, фінансову та гуманітарну допомогу. Україна залишиться сам на сам з Росією. Це дасть можливість РФ шляхом тихої війни захопити східні та південні області, на додачу до АР Крим. В такому випадку, компромісним варіантом вирішення конфронтації (що дуже люблять європейські дипломати) стане зміна державного устрою України. Вона перетвориться на федерацію. Російським «генерал-губернатором» на проросійській частині стане Янукович.
В довгостроковій перспективі федерація може трансформуватися в конфедерацію, оскільки кожен суб’єкт матиме відмінні центри інтеграційних спрямувань. Західна частина – ЄС Східна – Митний союз (Євразійський економічний союз). Конфедерація дасть можливість одній частині України швидко інтегруватися в НАТО та ЄС. Відповідно демонструвати швидкі темпи розвитку (аналогія ФРН та НДР після ІІ СВ).
Такий сценарій можна розглядати як факт циклічності історичного розвитку України. Хоча нині сама ситуація у світі, підтримка України Європою (Польща, Швеція) та Туреччиною, поведінка Росії вже підтверджує таку модель історичного процесу.
