Викладача, який був посередником і брав відсотки з чужих хабарів, залишили в університеті. Адже для частини студентів він виявився потрібною людиною – тим, хто здатен допомогти, якщо ти сам не впорався з навчальним процесом. Дарма, що корупція знецінює їхню освіту й позбавляє її сенсу. А люди з купленими дипломами та поверховими знаннями, що йтимуть у школи навчати наступне покоління, потенційно становлять іще глобальнішу проблему для суспільства. Будучи некомпетентними на своїх робочих місцях, вони тягнутимуть донизу політику, економіку, соціальну сферу.
Одна з головних причин хабарництва у вишах полягає в тому, що вищу освіту прагнуть здобути люди, яким вона насправді не потрібна. Диплом не надає переваги, а от його відсутність уважається значним недоліком. Незалежно від розумових здібностей та життєвих планів, вступити до вишу намагаються майже всі. За даними 2012 року, 85% випускників українських середніх шкіл відразу вступають до вищих навчальних закладів. Для порівняння, у Сполучених Штатах Америки цей показник становить 66%.
Фото: УНІАН
Викладачі також зацікавлені в тому, щоб абітурієнтів, принаймні, не ставало менше. Адже це потягнуло б за собою зменшення кількості робочих годин, а отже, й зарплати. Тому студентів намагаються "тягнути" до диплому. За даними "Економічної правди", 43% викладачів вищих навчальних закладів мають зарплату, нижчу за три тисячі гривень (середня зарплата по Україні – понад 3500 грн). Багато з них знаходять у лінивих або неуспішних студентах джерело додаткового заробітку, що дозволяє виживати, не змінюючи професію.
Студенти зазвичай толерантно ставляться до корупції. В одній групі поруч навчаються ті, хто купує прохідний бал, і ті, хто здає власними силами. Мета і одних, і других – отримати диплом, щоби згодом конкурувати між собою на ринку праці. Таким чином, вища освіта, замість механізму інтелектуального та професійного розвитку молоді, стає осередком соціальної несправедливості.
Починати ламати цю систему, на думку старшого аналітика департаменту антикорупційної політики Transparency International в Україні Анни Волошиною, треба з законодавчих змін. По-перше, вступ до вищих навчальних закладів повинен відбуватися лише за результатами зовнішнього незалежного оцінювання. По-друге, починаючи з третього курсу навчання повинне стимулювати студентів працювати за фахом. По-третє, викладач повинен мати стимули й можливості продавати свої знання на вільному ринку праці – консультувати приватні структури, бути залученим як експерт тощо.
"Тоді не буде потреби брати хабарі, адже студенти будуть зацікавлені у знаннях, а викладачі матимуть змогу реалізовувати свої амбіції та заробляти гроші в інших структурах. Це збагатить професійно і викладачів, і студентів", - каже Анна Волошина. Зацікавленим у впровадженні нових принципів освіти повинне бути і міністерство освіти на науки, і керівництво вишів. А функцію нагляду могли би взяти на себе органи студентського самоврядування та студентські профспілки, виявляючи хабарників як серед студентів, так і серед викладачів. Звісно, на заваді цьому планові можуть стати особисті стосунки між студентами та викладачами.
Корупційна система поки що влаштовує більшість. Для змін потрібна критична маса людей, які не погоджуються з несправедливістю, а корупційну поведінку оцінюють як негідну й маргінальну. Уже зараз такі люди гуртуються в університетських середовищах, вільних від корупції – Києво-Могилянській академії та Українському католицькому університеті.
Перший проректор УКУ Тарас Добко вважає найбільшою проблемою те, що дотримання певних стандартів якості чи етики в українській освіті завжди було індивідуальною справою, а не частиною загальної культури. Для УКУ одним із принципів від початку було творення університетської структури без корупції, й кадрова політика велася відповідна. "На особливо відповідальні позиції призначались люди, чисті від корупції. Коли назбирується критична маса таких людей, починає формуватись нова культура, й різними відхиленнями її вже не зруйнуєш", - говорить Тарас Добко.
Тарас Добко. Фото: ucu.edu.ua
Одним із можливих сценаріїв подолання корупції в українських вишах він називає зміну керівництва на молодше й прогресивніше. Це стане можливим завдяки новому Закону "Про освіту": тепер, щоб стати ректором, не обов’язково досягти похилого віку й мати звання професора. До того ж, перебування на ректорській посаді буде обмежене двома термінами.
Саме керівник, на думку Добка, може дати приклад університетському середовищу. "В соціальній психології описана тенденція, коли 50% підлеглих повторює поведінку керівника певної структури. Ректор на кожному кроці повинен говорити, що боротьба з корупцією – його пріоритет, а всі порушення розслідуватимуть і каратимуть. Тоді є шанси на успіх", - каже проректор УКУ.
Однак, щоб досягти успіху, новій прогресивній команді доведеться діяти у старому корумпованому середовищі. Й постане питання, що робити з людьми, про яких усі знають, що вони корупціонери, одначе доказів для доведення цього бракує.
"Це питання моралі, - вважає Добко. – Ректор повинен перевірити таку інформацію та тримати підозрюваного в полі зору. До того ж, викладачі перебувають на контрактних посадах, тому причетних до хабарництва можна звільнити по завершенні контракту. Методи є – було б бажання". Інструменти, що також допоможуть ефективно долати корупцію – забезпечення прозорості процесу прийняття рішень, кілька центрів прийняття рішень та зовнішній контроль надійної структури. Наприклад, національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, про створення якого міністр освіти Сергій Квіт заявив ще у жовтні. Постанова про це агентство набере чинності з першого січня.
В усякому разі, корупцію не викоріниш миттєво: це тривалий процес, який потребує структурної перебудови як на місцях, так і на рівні держави. Вона повинна продемонструвати запит на кваліфікованих, а не просто "дипломованих", спеціалістів, і заохотити виші змагатись між собою не кількістю випускників, а якістю їхніх знань та конкурентоспроможністю на ринку праці.
