Погроза військового втручання з боку Дональда Трампа поставила президента Венесуели Ніколаса Мадуро перед найважчим викликом за весь час його і без того кризового правління, пише New York Times. Мадуро посилив особисту безпеку і зробив ставку на Кубу, ключового союзника, на тлі зростаючої загрози військової інтервенції США в країну. Про це американському виданню розповіли кілька людей, наближених до венесуельського уряду. Вони описують атмосферу напруги та занепокоєння, що охопила найближче оточення президента, водночас додаючи, що Мадуро вважає, ніби і далі тримає ситуацію під контролем і може подолати цю останню і найсерйознішу загрозу його 12-річному правлінню.
За словами цих людей, щоб убезпечити себе від можливого точкового удару чи рейду підрозділів спеціального призначення, Мадуро часто змінює місця ночівлі та мобільні телефони. Деякі з них кажуть, що ці запобіжні заходи посилилися з вересня, коли США почали стягувати військові кораблі і завдавати ударів по човнах, які, за твердженням адміністрації Трампа, займалися контрабандою наркотиків з Венесуели.
Щоб зменшити ризик зради, як розповів один зі співрозмовників NY Times, Мадуро також розширив роль кубинських охоронців у своїй особистій охороні і залучив більше кубинських офіцерів контррозвідки до венесуельської армії.
Публічно ж Мадуро намагається применшити погрози Вашингтона, демонструючи безтурботний, розслаблений вигляд, з'являючись на публічних заходах без попередження, танцюючи і публікуючи пропагандистські відеоролики в TikTok.
Видання нагадує, що адміністрація Трампа звинуватила Мадуро в тому, що він керує "наркотерористичним" картелем, який наповнює Сполучені Штати наркотиками – наратив, який, на думку багатьох нинішніх і колишніх чиновників у Вашингтоні, зрештою покликаний виправдати зміну режиму. Водночас сам Трамп поєднує погрози на адресу Венесуели з натяками на дипломатичне вирішення. Минулого місяця він і Мадуро розмовляли телефоном, обговорюючи можливу зустріч.
Як зазначає NY Times, представники Мадуро і Трампа на початку цього року обговорювали обставини, за яких венесуельський лідер, який торік програв президентські вибори, але проігнорував їхні результати, може залишити свою посаду. Ті переговори не привели до угоди, і адміністрація Трампа посилита військовий тиск.
Із поглибленням кризи пан Мадуро майже щодня звертається до венесуельців, підтримуючи бліцзв'язки з громадськістю, які були характерними для його правління в останні роки. Водночас він рідше бере участь у запланованих заходах і прямих етерах, замінивши їх спонтанними публічними виступами і заздалегідь записаними зверненнями.
"Понеділок – вечірка; вівторок – вечірка; середа, четвер, п'ятниця – подвійна вечірка; субота – потрійна вечірка; неділя – розслаблена вечірка", – заявив Мадуро у понеділок під час несподіваної появи на урядовому мітингу в Каракасі. "Вечірка, доки тіло витримає!" – додав Мадуро, після чого почав танцювати під швидкий електронний трек. "Ніякої війни; мир", – по колу лунав його голос поверх важкого басового ритму. Над сценою чатував снайпер.
Видання зауважує, що для 63-річного Мадуро протистояння з американською військово-морською армадою в Карибському басейні – лише останній виклик його правлінню. Колишній комуністичний активіст, водій автобуса, профспілковий організатор і міністр закордонних справ, він потрапляв із кризи в кризу, здебільшого з власної вини, відтоді, як вступив на посаду в 2013 році після смерті свого наставника і безпосереднього попередника Уго Чавеса.
Лідери опозиції та коментатори тоді казали, що Мадуро покине президентський палац за кілька тижнів. На їхню думку, його дерев'яний стиль спілкування і цивільне минуле роблять Мадуро поганим наступником Чавеса, харизматичного популіста і колишнього командира танка, який викликав відданість прихильників, зокрема серед солдатів та офіцерів, які довгий час були головними арбітрами влади у Венесуелі.
Як зазначає NY Times, критики Мадуро називали його "Мабурро", обігруючи іспанське слово "burro" (осел). Серед його вірусних ляпів – крадіжка емпанади із шухляди столу і надкушування її в прямому етері в розпал національної продовольчої кризи; удар по голові манго, кинутого жінкою на публічному заході (цей епізод увійшов до венесуельського фольклору під назвою "Мангоцид"), а також, як у прямому етері зачитує вголос коментар глядача зі словами: "Ніколас Мадуро, відсмокчи".
Ці ранні піарні провали приховували безжальний політичний інстинкт. Відтоді як він обійняв посаду, пан Мадуро пережив 70-відсоткове падіння ВВП Венесуели на душу населення, кілька хвиль масових загальнонаціональних протестів, численні змови, спроби переворотів і електоральні поразки.
Він також пережив попередню спробу Трампа змістити його з посади. Перша адміністрація Трампа у 2019 році розгорнула кампанію "максимального тиску" проти президента Венесуели, намагаючись здобути прихильність латиноамериканських виборців у Флориді, яка на той час була вирішальним штатом, що вагався.
Трамп визнав одного з опозиційних політиків президентом Венесуели і запровадив широкі санкції проти економіки країни.
Щоб утриматися при владі, Мадуро спирався на смертоносні репресії, роздачу бюджетних подачок, нехтування законами та вроджене розуміння грубої суті влади – якість, яку навіть його супротивники неохоче визнають.
Після смерті Чавеса у 2013 році Мадуро застосував сталінську тактику, щоб зміцнити свою владу над розрізненим соціалістичним рухом Чавеса, відомим як чавізм. Спершу Мадуро став на бік радикальних чавістів, щоб усунути групу поміркованіших посадовців, які виступали за пом'якшення цінового і валютного контролю у кубинському стилі для стабілізації економіки.
Кілька років по тому, в умовах прогнозованого економічного колапсу, він використав як привід санкції Трампа, щоб запровадити саме ці зміни, паралельно придушуючи стару чавістську гвардію, вірну соціалістичному баченню Чавеса.
Політичне виживання Мадуро відбулося ціною венесуельської демократії. У міру того, як його популярність падала, він прискорював розпочатий Чавесом демонтаж демократичних норм, ліквідувавши незалежні ЗМІ, криміналізувавши громадянське суспільство і заборонивши конкурентам обіймати державні посади. Його сили безпеки посилили репресії, тероризуючи бідні райони ескадронами смерті та систематично заарештовуючи протестувальників.
Торік він перетнув останню демократичну червону лінію, проігнорувавши результати президентських виборів, які програв майже із 40-відсотковим відривом.
Як кажуть люди, які його знають, робота організатором у профспілці громадського транспорту Каракаса допомогла пану Мадуро виробити інстинктивне чуття на обмін послугами та формування коаліцій на основі спільних інтересів і загроз, пише NY Times. "Він – компульсивний політичний оператор", – пояснив Андрес Ізарра, колишній високопосадовець часів Чавеса і міністр часів Мадуро, який порвав з урядом і виїхав у вигнання. За його словами, Мадуро грає за грубими правилами вуличної політики, корумпованої профспілкової політики, правилами, які схожі на правила мафії.
Як стверджує американське видання, Мадуро компенсував свої слабкі зв'язки з армією тим, що протягом років віддавав значну частину економіки країни в руки генералів, яким дозволили керувати золотими копальнями, нафтовими сервісними компаніями та фірмами з імпорту-експорту.
Рішення Мадуро обміняти збагачення на лояльність змусило його миритися з наркоторгівлею серед окремих військових посадовців, кажуть експерти з венесуельського наркобізнесу, хоча немає доказів, що йдеться про єдину кримінальну організацію, яку контролює президент Венесуели, як стверджує адміністрація Трампа.
Останніми тижнями Трамп поєднує войовничу риторику проти Венесуели з пропозиціями домовитися з Мадуро. NY Times нагадує, що під час переговорів минулої весни Мадуро і представники Трампа обговорювали можливість передачі влади одному зі своїх заступників до кінця терміну Трампа у 2029 році. За словами людей, обізнаних із цими перемовинами, один із варіантів включав проведення референдуму у Венесуелі про відкликання президента в 2027 році або пізніше, що дозволено конституцією країни. У разі ймовірного програшу Мадуро передав би владу своєму віцепрезиденту, який згодом призначив би нові вибори.
Як зазначає NY Times, ці переговори, які включали переорієнтацію венесуельської економіки на американські інвестиції та торгівлю, не призвели до угоди. Будь-яка така угода також може бути легко розірвана. Мадуро використав свій контроль над судами та виборчою комісією, щоб зупинити спробу опозиції усунути його на референдумі про недовіру у 2016 році.
Угода з Трампом зменшила б безпосередній тиск на Мадуро, кажуть деякі люди, наближені до його уряду, і колишні посадовці. Але вона не розв'язала б його базову політичну проблему, що випливає з того, що торішні вибори були вкрадені.
Масштаб цієї поразки зруйнував останні претензії Мадуро на народну підтримку. "Їхня найбільша криза – це криза легітимності, – пояснив колишній міністр Ізарра, маючи на увазі уряд Мадуро. – Вони повністю заперечують, що країна їх ненавидить". Ця криза нікуди не зникне, навіть якщо американські військові кораблі підуть, додав він.
Джерело: New York Times
