Три авіакластера Польщі як приклад шляху, яким могла б піти Україна. Але замість Boeing чи Airbus "Мотор Січ" обирала Китай та росіян
Американська Boeing Inc. на початку жовтня повідомила про відкриття чергового нового виробництва у Польщі в рамках проєкту Aviation Valley – нині найбільшого індустріального кластеру економіки цієї країни. На початку діяльності в проєкті було задіяно 18 підприємств та 9 тисяч персоналу. Нині в польську "АвіаДолину" входять 180 компаній та 33 тисяч зайнятих. Загальний річний обсяг продажів на старті складав $250 млн, сьогодні – $3 млрд.
Такі ж позитивні, але трохи старіші за часом новини є ще в одного представника авіаіндустрії Польщі. Це – PZL Mielec. Вона 2021 року заявила, що береться за виробництво вузлів літака F-16 від корпорації Lockheed Martin. Поки випуск агрегатів винищувача налагоджується, ця польська компанія випускає, серед іншого, бойові вертольоти S-70i/M Black Hawk за технологіями Sikorsky Aircraft.
Прикордонний з Україною Жешув, де розгорнуто Aviation Valley, є одним із трьох центрів великогабаритного вертольотобудування Східної Європи. Другим центром є Брашув у Румунії, де працює завод Airbus Helicopters концерну Airbus. Третім вертольотобудівним центром цього регіону Європи є українське Запоріжжя з казенним конструкторським бюро та приватним донедавна заводом "Мотор Січ", який у 2020-21 роки було частково повернуто державі після загрози агресивної скупки акцій компаніями КНР.
На відміну від заводів Жешува та Брашова, завод у Запоріжжі має потужності з виробництва авіадвигунів не тільки до літаків і гелікоптерів, а й до крилатих ракет. У тому числі тих моделей, які ще минулого сторіччя вироблялись на Харківському авіазаводі. Крім тих крилатих ракет, якими росіяни жбурляють в українське мирне населення в ході нинішньої війни, решта ракет все ще перебувають в експлуатації. Вони постійно модернізуються арміями країн, які їх колись купували, або копіювали виробництво. Подібна широка спеціалізація між потребами двох галузей-диригентів, ракето- та літакобудування – це та карма, яка регулярно занурює "Мотор Січ" в зону бурхливих політичних ризиків, з якими далеко не кожен господар здатний ефективно справлятися.
Чергова хвиля таких ризиків накрила це підприємство минулого тижня, коли в материковому Китаї завершився ХХ з’їзд їхньої компартії. Для КНР новий партійний заміс став черговим історичним розворотом країни до одноосібної диктатури. Для України він завершився арештом найвідомішого просувача китайських та російських інтересів в Україні В'ячеслава Богуслаєва – президента ВАТ "Мотор Січ". Його було звинувачено у колаборації та сприянні країні-агресору рф.
Епізодів прямої проєкції китайського впливу на промисловість України за останні десятиріччя було забагато. Наприклад, уряди Великої Британії та США з огляду на загрозу шпигунства декілька років тому вводили тотальну заборону на закупівлі електроніки та систем відеоконтролю Huawey. Україна ж натомість, на відміну від країн-партнерів, під китайську позику в $0,4 млрд оснастила цією технікою усю національну стаціонарну телефонію, яку монополізували Ринат Ахметов та "Укртелеком". Китайською апаратурою Huawey, забороненою в США та Британії, навіть було оснащено метрополітен української столиці. Причому робилося все це вже після початку російської війни у 2014 році.
Але про цю державну китайську компанію, одним із ключових напрямків діяльності якої є військово-промисловий комплекс, згодом. Зараз варто пригадати два найяскравіших "китайських" епізоди з минулого особисто Богуслаєва та "Мотор Січ".
Два авіакластера і один кар'єр кварцитів Олександра Ярославського. Більш ніж привід згадати Ротшильда, Деркача та Дерипаску
Перший – це багаторічні спроби харківського магната Олександра Ярославського та його компанії DСН допомогти В'ячеславу Богуслаєву і стати посередником у процесі захисту майнових прав неправомірно купленого китайського пакету акцій "Мотор Січ". Цей спірний пакет раніше продали приватній китайській Skyrizon Aircraft, яка – треба ж таке співпадіння, під час спроби купівлі авіаракетних промислових активів в Україні встигла зненацька стати підконтрольною китайській державі.
Ярославський діяв непереборно рішуче, але без очевидного результату. Як, втім, і у проєктах створення індустріальних кластерів. Нічим не завершився мільярдний проєкт розгортання індустріального кластеру на базі вищезгаданого Харківського авіазаводу. Нагадаємо, це той завод, який колись виготовляв крилаті ракети, але згодом розучився це робити.
Невдача спіткала Ярославського і з кластером "Екополіс ХТЗ" на базі однойменного заводу. Незважаючи на те, що у 2021 році Ярославський привіз до Харкова французького фінансового магната Натана Ротшильда, чия компанія все ще мала діючий з 2015 року контракт на консультації НАК "Нафтогаз України" з подрібнення (пардон, анбандлінгу) всіх українських державних нафтогазових активів. Адже компанії групи Ротшильд та Ярославського мають багаторічний сумісний інтерес до брухту та прокату рідкісних і дорогоцінних металів.
Але до того, у липні 2020-го, "Екополіс ХТЗ" уклав меморандум про співпрацю з великою китайською інвестиційно-промисловою компанією Tus-Holdings.
"Екополіс ХТЗ" був амбітним проєктом на базі Харківського тракторного заводу, який колись був відомий як провідне підприємство СРСР з серійного виробництва військових всюдиходів МТЛБ та САУ "Гвоздика". Після того, як у "нульові" вороже поглинання напіввійськового ХТЗ успішно здійснив російський алюмінієвий і кремнієвий магнат Олег Дерипаска, росіяни доклали якнайбільших зусиль, щоб оборонні потужності харківського підприємства втратили більшість своїх можливостей серійного виробництва.
І незважаючи на те, що сьогодні московські друзі Олега Дерипаски ракетними обстрілами перетворюють Харків на руїни, кооперація між старими перевіреними партнерами може продовжуватися. Так, 12 жовтня 2022 року компанія Ярославського отримала в управління прифронтовий Глухівський кар'єр кварцитів, який до війни належав офшорам Дерипаски. Тут видобувають кварцит для виробництва електронного кремнію та ферросилицію, з якого виготовляють амортизатори для авто- та бронетехніки. Колись на цей кар'єр під задачі Дерипаски мав види агент росії та почесний громадянин міста Глухів Андрій Деркач. Але прив’язати глухівський кар’єр до Запорізького виробничого алюмінієвого комбінату, яким у 2007-2012 роках володів Дерипаска, Деркачу так і не вдалося.
Однак отримати стратегічний об'єкт у розпал війни вдалося Ярославському, в діях якого проглядається системне зачарування досягненнями комуністичного Китаю. Причому робиться це у той час, коли ведеться слідство щодо Демуринського гірничо-збагачувального комбінату, який розробляє Вовчанське розсипне родовище титано-цирконових руд у Дніпропетровській області. У вівторок, 25 жовтня, стало відомо, що ГПУ арештувала все майно комбінату через співпрацю з корпорацією "Авісма", що входить до складу російської державної корпорації "Ростех", дочірні підприємства якої безпосередньо здійснюють розробку, виробництво і постачання для потреб збройних сил рф військової техніки, зброї та боєприпасів.
Ірансько-китайський слід Х-55 з "Мотор Січі". Розслідування може викрити багато інших фігур
Другий яскравий епізод з китайських дрібниць життя "Мотор Січі" – це епізод із ракетною сенсацією, яка струсонула оборонну промисловість США ще у далекому 2004 році, напередодні подій українського Помаранчевого Майдану.
Тоді, 10 серпня 2004 року, у материковому Китаї, з борту стратегічного бомбардувальника H-6 відбувся перший успішний запуск крилатої ракети дальнього радісу дії СJ-10. Фахівці-ракетники вважають, що вона є аналогом радянської крилатої ракети Х-55. День пуску китайського прототипу цієї ракети американці вважають днем народження стратегічної авіації КНР, бо до цього у неї взагалі не було дальніх крилатих ракет.
Ключовий вузол ракети – це двигун. А до 2002-2004 років, єдиним виробником двигунів ракет Х-55 було ПАТ "Мотор Січ". Після припинення серійного випуску, воно та споріднені підприємства формально припинили випуск, але продовжували післяпродажне обслуговування ракетних двигунів. Одне з таких споріднених підприємств Запоріжжя працювало з росіянами, та навіть потрапляло під санкції уряду США за українську участь у поставці ракетних двигунів з рф до Ірану.
Страшно подумати, що з такими "патріотами", як Богуслаєв чи Ярославський, українські підприємства могли мати стосунок і до іранської розробки – ракети Soumar, яка виглядала тупим копірайтом Х-55, і яку Іран викотив на виставку у 2012 році…
Звісно, ймовірність того, що Ярославський міг якимось чином впливати на такого роду події далеких "нульових" дуже мала. Тим не менше вектори руху цих персонажів змушують сумніватися, що індустріальні кластери ХАЗ чи "Екополіс ХТЗ", хоч натяком зможуть нагадати темпи розвитку польського кластеру Aviation Valley.
