Найпоширенішою версією суботнього інциденту біля готелю "Дністер" є те, що це все спланована Кремлем провокація, де "підставними" були і нападники, і самі учасники Фестивалю рівності, аби дискредитувати Україну в очах європейців та усіх, хто підтримує свободу прав людини. І це, виходить, таки вдалося: сьогодні закордонні політики щедро висловлююсь своє здивування з нотами розчарування щодо нетерпимості українців. Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт заявив, що зрив фестивалю ЛГБТ протирічить європейському майбутньому України. Також своє засудження провокацій висловив міністр закордонних справ України Павло Клімкін.
Європа дивується так, ніби в пострадянській країні, яка тільки нещодавно стала на стежку до асоціації з ЄС, плюс на значній частині якої проводяться бойові дії, подібний інцидент був чимось надто неочікуваним. Україна не готова до адекватного сприйняття ЛГБТ-спільноти і це факт. Однак, час іде, погляди змінюються. І рівень толерантності в нашому суспільстві значно зріс. Як для країни зі, скажімо, неблагополучним минулим, Україна змогла зробити значні кроки на шляху до захисту прав людини.
Початок незалежності України та внесення змін до законів
В Кримінальному кодексі Радянського союзу була прописана заборона одностатевої сексуальності. Гомосексуалізм прирівнювався до розбещення та психічних хвороб.
У 1991 році закон переглянули з тим, щоб краще захистити право на недоторканність приватного життя громадян України, але це не посприяло покаранню осіб за переслідування чи дискримінацію представників ЛГБТ-спільноти. У 1996 році були узаконені операції дорослих по зміні статі. В новій Конституції не згадується про сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність, однак там містяться положення, які підтверджують основні права людини, в тому числі рівні права незалежно від таких речей, як "політичні, релігійні та інші переконання" або "інші характеристики". Водночас чинна Конституція України забороняє одностатеві шлюби.
Ставлення представників української влади у різні часи до ЛГБТ-спільноти
Леонід Кравчук був переконаний, що є важливіші проблеми, ніж права ЛГБТ, щоб обговорювати в парламенті, а гомосексуалізм вважав психічним відхиленням. У 2007 році депутати намагалися обмежити свободу вираження думки ЛГБТ-спільноти і прирівнювали публікації подібної тематики до порнографічних матеріалів.
У 2012 році ВРУ прийняла проект закону, який передбачав заборону розмов про гомосексуалізм та поширення будь-яких матеріалів подібного характеру, однак його засудили міжнародні організації. Три роки тому голосування за законопроект про заборону дискримінації представників ЛГБТ-спільноти був відкладений на невизначений термін, а тодішній прем'єр Микола Азаров запевняв, що Європа змушує Україну легалізувати гей-шлюби (що було відвертою брехнею).
Сьогодні відношення українських політиків до прав ЛГБТ-спільноти дещо простіше. Вони розуміють, що, рухаючись у Європу, цей процес неминучий. У жовтні минулого року, коли Рада голосувала за ухвалення законопроекту про заборону дискримінації у сфері праці людей нетрадиційної орієнтації, спікер ВР Володимир Гройсман, коментуючи можливість легалізації одностатевих шлюбів, сказав: "Ми з вами виступаємо за сімейні цінності. Не дай Бог, щоб це відбулося, ми ніколи не будемо підтримувати". Однак, не дивлячись на це, він шість разів ставив на голосування даний законопроект.
Нардеп від "Правого сектору" (прихильники якого виступали проти проведення фестивалю у Львові) Борислав Береза в інтерв’ю єврейському порталу "Tablet" сказав: "Порушення прав представників ЛГБТ, як і антисемітизм, є реальною і важливою проблемою, але я не знаю жодної країни, де б не існувала гомофобія. Я не знаю жодної країни, де не було б ні гомофобів, ні ксенофобів. Такі люди є скрізь. Особисто у мене немає питань до представників ЛГБТ-спільноти, і я вважаю, що це питання особистої свободи".
Важливим кроком було створення в поліції окремого відділку, який займається розслідуванням злочинів на підставі ненависті. І цей відділок може також розслідувати справи нападу на людей нетрадиційної орієнтації.
Варто відзначити також, що нещодавно Кабмiн затвердив план дiй з реалiзацii Нацiональної стратегiї у сферi прав людини на перiод до 2020 року, який передбачає також намiр розробити законопроект про легалiзацiю одностатевого цивiльного партнерства до 2018 року.
В чому ж проблема сексуальних меншин в Україні?
Чисельність представників ЛГБТ-спільноти за різними соціологічними даними оцінюється від 450 тисяч до 1,2-5 мільйонів осіб, тобто від 0,9-1 до 2,6-3% громадян України. Станом на 2014 рік в Україні налічувалось більше 44 легалізованих ЛГБТ-організацій.
Основні перешкоди у виявленні власної життєвої позиції людей нетрадиційної орієнтації полягають не лише в дискримінації з боку суспільства та труднощах з працевлаштуванням. Головні проблеми пов'язані з правами успадкування майна та усиновленням дітей. Яскравим прикладом є випадок, коли у 2009 році відомий співак Елтон Джон та його партнер Девід Ферніш навідалися в спеціалізований будинок дитини для дітей, народжених ВІЛ-інфікованими батьками в Макіївці (Донецька область), щоб усиновити хлопчика, однак українська влада тоді відмовила подружжю, аргументуючи це віком співака.
Попередні паради та фестивалі ЛГБТ-спільноти в Україні
Як і суботній квест у Львові, більшість минулих акцій, організованих сексуальними меншинами, не проходили мирно. Перший парад пройшов у Києві у 2003 році. Наступний мав відбутися у 2008 році, однак був скасований в зв'язку зі втручанням деяких християнських організацій. У 2012 році парад скасували самі учасники, побоюючись за власну безпеку через анонімні погрози, двох активістів побили, одним з яких був голова гей-форуму Святослав Шеремет.
Після цього рада українських організацій ЛГБТ передала звернення до депутатів Європейського парламенту, в якому геї просять не потурати "гомофобії політиків" і не вилучати вимогу щодо закону про заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.
Два роки тому ходу скасували через відмову правоохоронних органів гарантувати безпеку представникам гей-спільноти. Також в ситуацію втрутився мер Києва Віталій Кличко, який запевнив, що на тлі бойових дій в зоні АТО проводити парад недоречно.
Минулорічний Марш рівності пройшов також не без жертв: внаслідок ходи у Києві було поранено двох співробітників МВС. Тоді Кличко вимагав покарати винних у провокації в ході маршу, хоча напередодні просив скасувати парад. Однак, на противагу його заяві тоді виступив Президент Петро Порошенко, запевняючи, що не має ніяких причин, щоб запобігти маршу.
Як показує попередній досвід проведення ЛГБТ-парадів в Україні, завжди знаходяться провокатори і без жертв марші не закінчуються. Важливим нюансом суботнього інциденту було те, що все це відбулося в культурній столиці України, у Львові, який є найбільш європейським містом нашої країни. І обурення та осуд дій провокаторів збоку місцевих жителів, звернення голови Львова Андрія Садового навряд чи змінять ситуацію та загальне враження, яке склалося за кордоном. Показувати світовій спільноті толерантність України до ЛГБТ-руху, намагаючись приховати реальну ситуацію, схоже на спроби замаскувати макіяжем проблеми на обличчі - виглядає ніби нормально, але ж насправді це не так. Тому залишається почекати, коли дефекти в Україні з часом пройдуть і нам не потрібен вже буде мейк. Або ж деякі доведеться виправляти зусиллями.
