Російська шпигунка багато років крутилася поблизу Об'єднаного командування НАТО в Неаполі – Bellingcat

В одному зі сканів інформації з баз даних є інформація, що російський гру-шник відвідував Київ і 9 серпня 2013 року, купив квиток на поїзд Київ-Москва. Ми пам’ятаємо, що в той час вже активно велася підготовка москви до розвороту України від ЄС, а згодом за кілька місяців почався Євромайдан, а за ним і російська війна проти України.

Джерело: Bellingcat

14 вересня 2018 року за три хвилини до півночі у андрєя авєр'янова задзвонила мобілка. Незважаючи на те, що година була вже пізня, телефонні розмови свідчили про те, що генерал-майор авєр’янов, керівник спецпідрозділу гру №29155, все ще працював у своєму кабінеті в штабі російської військової розвідки на хорошевському шосе 76 у москві.

Того ж дня Bellingcat та його російський медійний партнер The Insider опублікували розслідування про двох персон, які працюють під прикриттям - "руслана боширова" та "алєксандра пєтрова" - таємних шпигунів гру, причетних до отруєння "Новачком" Сєргєя та Юліїї Скріпалєй у англійському Солсбері. Розслідування показало деякі прогалини у секретній роботі гру: впродовж десятиліття російська військова розвідка видавала своїм шпигунам  послідовно пронумеровані паспорти. Завдяки інформації, що просочилася на чорний ринок та потрапила до рук журналістів, вони просто відстежували такі номери і викривали шпигунів.

Упродовж  кількох годин після публікації Bellingcat, того дня авєр’янову кілька разів телефонували від його головного керівника – начальника гру ігоря костюкова. Сам авєр’янов зв’язувався з багатьма своїми підлеглими, які подорожували за такими паспортами, в тому числі з двома шпигунами, що були причетні до подій державного перевороту в Чорногорії в 2016 році, який провалився.

Опівночі дзвонив керівник 5-го відділу гру, який ще називається "програмою нелегалів" – це таємний відділ, який надсилає військових шпигунів під вигаданими іменами по всьому світу. Двоє офіцерів гру розмовляли хвилини дві.

Наступного дня, 15 вересня 2018 року, жінка з довгим латинозвучним ім’ям купила квиток з Неаполя до москви в один кінець. За легендою, ця жіночка мандрувала світом десять років як космополітична світська левиця, народжена в Перу, з власною лінією ювелірних виробів. Того ж вечора вона приземлилася в москві і з того часу не покидала росію. Вона летіла за паспортом з таким номером, які Bellingcat оприлюднив напередодні – її паспорт лише на одну цифру відрізнявся від паспортів, за якими начальник гру боширов і пєтров літали до Британії півроку тому.

За паспортом вона звалася Марія Адела Куфельдт Рівера, і, як з’ясували Bellingcat та його партнери по розслідуванню, вона була нелегалом гру, яку друзі з офісів НАТО в Неаполі довгий час вважали успішним дизайнером ювелірних виробів із непересічною життєвою історією та безладним особистим життям.

Це розслідування проводилося спільно Bellingcat, Der Spiegel, The Insider і La Repubblica впродовж 10 місяців. Воно базується на даних із відкритих джерел,  загальнодоступних архівів, даних FOIA з Перу, витоку інформації з російських баз даних та інтерв’ю з людьми, які нічого не підозрювали та дружили з російською шпигункою. Більшість людей погодилися назватися, хоча  спочатку і боялися публічно говорити про особу, яка виявилася шпигуном гру. Проте деякі з тих, хто розповідав інформацію, зробили це лише на умовах анонімності через побоювання.

Легенда  "Марії Адели"

8 серпня 2005 року відділ реєстрації актів цивільного стану Перу округу Незалежності у Лімі отримав заявку на включення нового громадянина Перу до національної бази даних громадян країни. Майбутня громадянка повідомляла, що її звуть Марія Адела Кухфельдт Рівера, а її юристи надали свідоцтво про народження з реєстру актів цивільного стану приморського міста Кальяо. Свідоцтво про народження було датоване 1 вересня 1978 року та містило порядковий номер 1109 у записі про народження в Перу за той рік.

Відповідно до листа з цивільного реєстру Перу, який переглянув Bellingcat, службовець, який вів на той час справу, призупинив розгляд заявки та запросив додаткові докази про народження Марії Адели.

19 серпня 2005 року юристи "Марії Адели" надали додатковий документ: свідоцтво про хрещення з парафії Cristo Liberador в Кальяо. Відповідно до церковного документа, немовля Марія Адела народилася 1 вересня 1978 року, а охрестили її через два тижні, 14 вересня 1978 року.

Однак службовця Ліми це не переконало і для перевірки він звернувся до парафіяльного священика єпархії Cristo Liberador -  Хосе Енріке Еррера Кірога. Священику навіть не довелося б перевіряти церковні записи, щоб повідомити, що документ фальшивий. Священик був засновником і першим служителем у цій церкві, що була заснована в 1987 році, через дев’ять років після того, коли нібито відбулося хрещення Марії Адели. На веб-сайті єпархії Cristo Liberador вказується дата заснування храму, це підтвердив Bellingcat представник парафії.

22 грудня 2006 року в річному бюджетному звіті для Конгресу Перу Міністерство юстиції Перу повідомило, що міграційна служба виявила три заяви від шахраїв про отримання громадянства у 2005 році, однією з таких була заява Марії Адели. У звіті зроблено висновок, що особу не встановлено і справу передано в прокуратуру як злочин проти суспільної та релігійної безпеки.

Легенда друга: московська олімпійська дитина

Незважаючи на те, що перуанське громадянство "Марії Адели" провалилося, керівництво гру – можливо і не знаючи, що перуанський уряд оприлюднить цей фальстарт – вирішили будь-що залишити цю вигадану особу для використання своїм шпигуном. Чому так було вирішено  - не зрозуміло.

І щоб там не було, свій перший російський паспорт Марія Адела отримала в 2006 році з точно таким же ім'ям і датою народження. Відповідно до створеної легенди, вона працювала "провідним спеціалістом" московського держуніверситету і проживала за московською адресою з 2010 року, відповідно до інформації з бази реєстрації. Теперішні мешканці за тією адресою повідомили нам, що ніколи не чули про "Марію Аделу".

Варто зазначити, що внутрішній російський паспорт, виданий "Марії Аделі", належав до серії внутрішніх паспортів, які гру видало щонайменше шістьом іншим шпигунам, в тому числі офіцеру, якого звинуватили в отруєнні болгарського виробника зброї Еміліана Гебрева, та офіцеру, причетному до отруєння Сєргєя Скріпаля. Виходячи з близькості номерів паспортів і відомої дати видачі інших паспортів, ми можемо припустити, що "Марія Адела" отримала свої російські документи, що посвідчують особу, у листопаді чи грудні 2006 року – якраз перед тим, як міністерство юстиції Перу публічно викрило її особистість  - хоча і на маловідвідуваному веб-сайті.

“Сергій Павлов”, справжнє ім’я – Сергій Лютенко (вгорі) та “Олександр Данілін”, справжнє ім’я – Олександр Ковальчук (ліворуч), відомі офіцери гру, мали паспорти, які відрізнялися від паспорта “Марії  Адели” (праворуч) лише трьома останніми цифрам, як показано на зображеннях вище.

Як повідомили четверо людей, з якими "Марія Адела" дружила десять років, вона розповіла таку історію свого імені та походження: кохана дитина батька-німця та матері-перуанки народилася в Кальяо. Мати-одиначка вирушила з маленькою Марією Аделою до ссср в 1980 році, щоб відвідати Олімпійські ігри в москві. Однак мати отримала несподіване повідомлення з Перу і терміново повернулася додому – вона залишила маленьку "Марію Аделу" на піклування радянської сім’ї, з якою вона начебто  подружилася.

Мати так і не повернулася. "Марія Адела" виросла в росії, конфліктувала з прийомними батьками, і, як вона розповідала людям, батько жорстоко поводився з нею в дитинстві. Тому, як вона розповіла людям, з якими дружила, вона не хотіла жити в росії – і виходити заміж за росіянина – і бажала жити та створити сім’ю в Західній Європі.

Рим, Мальта, Париж

Bellingcat не зміг знайти дані про подорожі "Марії Адели" до жовтня 2011 року через вибірковий доступ до баз  даних про поїздки. Однак ряд публікацій у соцмережах, де вона є на фотографіях інших людей, показують, що вона перебувала на Мальті та в Римі в період між 2009 і 2011 роками.

Марселл Д'Аргі Сміт, колишня редакторка британського видання журналу Cosmopolitan, подружилася з Марією Аделою, яку зустріла за випивкою на Мальті влітку 2010 року. Марія Адела мешкала на Мальті зі своїм тодішнім хлопцем, але в якийсь час переїхала до Остії, поблизу Риму, щоб вчитися на курсі з гемології. За словами пані Д’Аргі Сміт, Марія дуже намагалася отримати німецький паспорт через свого батька-німця, але процес застопорився після того, як Марія Адела несподівано передумала.

"Марія Адела", в центрі, з друзями, зокрема Марселл Д’Аргі Сміт на Мальті в 2010 році. Фото люб’язно надано Марселл Д’Аргі Сміт.

Найперші записи про міжнародні подорожі "Марії Адели", знайдені Bellingcat, датуються 10 жовтня 2011 року, тоді вона здійснила першу з багатьох подорож на два з половиною дні потягом з москви до парижа через білорусь. Паспорт, за яким вона подорожувала під час цієї поїздки та впродовж кількох наступних років, був виданий у серпні 2011 року та мав номер 643258050 – лише на кілька цифр відрізнявся від номера "сєргєя фєдотова", одного зі старших офіцерів спецпідрозділу №29155 гру.

Як розповіла Марселл Д’Аргі Сміт, Марія Адела спочатку вивчала гемологію в Римському університеті, а в лютому 2011 року поїхала до Великої Британії в рамках навчальної поїздки до різних компаній, що займаються дизайном одягу. У жовтні 2011 року Марія Адела переїхала до Парижа, щоб отримати ступінь MBA. Італійські імміграційні дані, отримані La Repubblica та перевірені нашою командою, підтверджують спогади пані Д’Аргі Сміт і показують, що Марія Адела спочатку подорожувала за короткостроковими французькими візами, але потім отримала студентську візу у вересні 2011 року.

Переїхавши до Парижа, вона зареєструвала власну торгову марку ювелірних виробів у Франції під брендом Serein.

Ймовірно, це був початковий етап довгострокового плану гру, щоб використати свого нелегального шпигуна як самодостатньої бізнес-леді та світської левиці. У наступні роки це забезпечувало їй прикриття, коли вона намагалася отримати доступ до найвищих ешелонів Об’єднаного командування збройних сил НАТО в Неаполі в Італії.

Короткий шлюб

Як розповіли нашим журналістам троє її знайомих, у липні 2012 року Марія Адела вийшла заміж за чоловіка, який, за її словами, був італійцем, Насправді, окрім італійського паспорта, її чоловік мав еквадорське та російське громадянство і народився в москві в матері росіянки та батька з Еквадору.

Витік російських даних про подорожі та міграцію, а також дані з відкритих джерел зі сторінки чоловіка в соцмережах свідчать, що в квітні 2012 року, безпосередньо перед весіллям, він отримав російський паспорт у посольстві росії в Еквадорі. Після реєстрації шлюбу в Римі, він поїхав до москви, де у вересні 2012 року отримав російський податковий номер.

Через рік він знову поїхав до москви, сам, без Марії Адели. І помер у москві 13 липня 2013 року у віці 30 років, причина смерті вказана як "подвійна пневмонія та системний вовчак".

Дані перетину кордону показують, що Марія Адела не перебувала в росії на час смерті свого чоловіка, а прибула туди лише через місяць, 15 серпня 2013 року. Його близький друг, який погодився поговорити з The Insider на умовах анонімності через занепокоєння за власну безпеку, враховуючи роль Марії Адели як шпигуна, був здивований, що його друг одружився, не сказавши нікому про це. Він припустив, що, можливо, це був шлюб за розрахунком, щоб допомогти комусь отримати європейський паспорт. Друг також розповів Insider, що діагноз "вовчак" поставили за два місяці до раптової смерті. [Системний вовчак — захворювання сполучної тканини з невідомих причин, яке, згідно з медичною літературою, рідко зустрічається серед молодих чоловіків].

Весела вдова з Неаполя

Після одруження на початку 2013 року Марія Адела зареєструвала власну компанію в Італії – Serein SRL, що займалася виробництвом та торгівлею ювелірними виробами і предметами розкоші. Дозвіл на проживання, виданий поліцією Неаполя, що отримала La Repubblica, свідчить: не пізніше жовтня 2015 року вдова переїхала в престижний район Посілліпо з видом на Неаполітанську затоку.

Саме в Неаполі розпочався розквіт кар’єри "Марії Адели" як російської шпигунки-нелегала. Впродовж наступних трьох років вона стала невід'ємним обєктом місцевого світського життя. Вона відкрила бутік ювелірних виробів і предметів розкоші, згодом перетворивши його на модний клуб, який відвідували місцеві мажори, і згодом стала секретарем благодійної організації, в якій також брали участь члени командного центру НАТО в Неаполі.

У бутіку "Марії Адели" були фірмові прикраси з лінії Serein, які вона, як стверджувала, розробила сама. Нині неіснуюча веб-сторінка її компанії описує ювелірні вироби Serein - що "створені для елегантної жінки, яка ніколи не буває надмірною".

Насправді пошук зображень показує, що барвисті ювелірні вироби власного бренду, які продавалися в бутіку "Марії Адели" і рекламувалися на веб-сайті як "зроблено в Неаполі", виявилися недорогими ювелірними виробами, придбаними в китайських оптовиків в Інтернеті.

Але це не завадило сходженню "Марії Адели" як модного дизайнера ювелірних прикрас і світської левиці в світській тусовці Неаполя. За словами друзів, вона та її галерея, що користувалися ім’ям Adela Serein, були представлені в місцевих ЗМІ рекламним відео, що хвалить запуск "The Serein Concept Gallery". Місцева газета того часу писала про відвідини місцевих радників, підприємців і знаменитостей.

У Клубі Левів

Однак Марія Адела не обмежувалася виключно тусовкою Неаполя.

У якийсь момент у 2015 році Марія Адела стала секретарем – і одним із найактивніших учасників – місцевої благодійної організації – Lions Club Napoli Monte Nuovo. Це було не звичайне відділення Lions Club, організації, яка опікується розвитком громади  і  громадянського суспільства. Її заснував офіцер НАТО, що базувався в Неаполі.

За словами оберстлейтенанта Торстена С., офіцера німецького Бундесверу, який у 2015 році був скарбником цієї філії Lions Club, оскільки кількість членів клубу в попередні роки скоротилася,  керівник найбільшого Lions Club у Неаполі рекомендував "Марію Аделу" як таку, яка оживить клубне членство як ще один міжнародний учасник. Оберстлейтенант розповів про це за умови, що його імя повністю не називатимуть у ЗМІ,  а цитуватимуть  лише першими ініціалами його прізвища, як це вимагається від співробітників Бундесверу під час спілкування зі ЗМІ. Він пригадує, що "Марія Адела" була дуже активною, намагаючись пожвавити діяльність клубу, відвідувала всі заходи, а одного разу у 2018 році – коли кількість членів зменшилась і знову з’явилися загроза закриття клубу – навіть зголосилася сплатити членські внески за всіх. Оберстлейтенант Торстен С. зауважив, що не розумів, який мотив був у неї для цього.

Троє знайомих "Марії Адели", пов’язаних із НАТО і яких опитала група розслідувачів, повідомили, що під час роботи в Lions Club вона спілкувалася з багатьма співробітниками НАТО, подружилася з кількома офіцерами НАТО та часто з ними говорила. Один із співробітників НАТО, який спілкувався з розслідувачами на умовах анонімності, зізнався, що навіть мав короткі романтичні стосунки з "Марією Аделою". Її інтимне життя також було темою розмов з друзями. В електронному листі, який надала Bellingcat Марселла Д’Аргі Сміт, "Марія Адела" писала, що співробітник ВМС США, якого вона зустріла в Неаполі і який був фотографом, "трохи закохався" в неї.

Але не всі стосунки, які вона зав'язувала, носили романтичний характер, це зовсім не так. "Марія Адела" дружила з  полковником Шелією Брайант, яка тоді була головним інспектором Військово-морських сил США в Європі та Африці. Пані Браянт (яка виїхала з Неаполя у травні 2018 року та балотувалася до Конгресу як демократ) розповіла, що вважала життєву історію "Марії Адели" досить заплутаною та непереконливою ("адже навіщо комусь кидати свою дитину в радянському союзі?"), а ще викликало багато питань джерело доходу "Марії Адели"  - його важко обґрунтувати ("вона відкрила магазин і часто переїжджала з квартир у заможні райони міста без реальних джерел доходу"). Пані Брайант розповіла, що вона і чоловік спілкувалися з "Марією Аделою" виключно про особисті її проблеми та про її чоловіків. Про це запевняв ще один знайомий "Марії Адели", які спілкувалися з Bellingcat на умовах анонімності. Пані Брайант стверджувала, що вони не обговорювали з "Марією Аделою" політику і що вона сама мала обмежений доступ до конфіденційної військової інформації, тільки за службовою необхідністю. Вона згадала, що "Марія Адела" спілкувалася не лише з американськими, а й з бельгійськими, італійськими та німецькими співробітниками й офіцерами НАТО.

Пані Браянт розповіла, що її познайомила з "Марією Аделою" дружина підрядника уряду США, який працював в Неаполі. Журналісти неодноразово намагалися зв’язатися з цією жінкою, але вона заблокувала розслідувача Bellingcat після того, як до неї звернулися через Facebook, і відхилила телефонні дзвінки журналістів Der Spiegel.

Ще одна особа, яку оберстлейтенант Торстен С. описав як близьку до "Марії Адели" — до того, як вони посварилися один з одним у 2018 році — був адміністратор бази даних у командному центрі НАТО в Неаполі. Ця особа, яка вже не працює в НАТО, спочатку погодилася поговорити з Der Spiegel, однак після того, як вона дізналася про тему розслідування і про що буде розмова, перестала відповідати на дзвінки і повідомлення від Der Spiegel і від Bellingcat.

Хоча "Марія Адела" була близька з багатьма офіцерами НАТО та ВМС США в Неаполі – і була у них в гостях – незрозуміло, чи мала вона колись фізичний доступ до самої бази НАТО. Однак, як розповідають і є інформація, вона відвідувала багато заходів, організованих НАТО і військовими США, зокрема щорічні бали НАТО, різноманітні обіди зі збору коштів і щорічні бали Корпусу морської піхоти США. Запрошувала вона  і своїх знайомих з НАТО до свого магазину, і один із них пам’ятає, що купив щось в ньому.

Бахрейн і далі

Спогади пані Д'Аргі Сміт і дописи "Марії Адели" у Facebook, а також Facebook її компанії свідчать, що в 2013 році вона регулярно їздила до Бахрейну під приводом відвідування щорічної ювелірної виставки Jewellery Arabia. Маршрут подорожі в 2013 році, яким вона поділилася з пані Д’Агі Сміт електронною поштою, показує, що вона залишалася в Бахрейні з 17 по 24 листопада того року.

Після своєї поїздки вона надіслала електронного листа пані Д’Аргі Сміт, де написала: "... у Бахрейні все пройшло добре, хоча ми нічого не продали… Та виставка була чудовою, я люблю країну та людей, яких зустріла. Після того, як я повернулася, за п’ять днів [мені] довелося летіти до москви, бо мама погано почувається. Я пробула там тиждень, а потім повернулася до Італії. Зараз працюємо над каталогом і вдосконаленням виробів. Десь на Різдво [я] мушу знову поїхати до москви, бо мама все ще нездужає".

У грудні 2014 року в обліковому записі її компанії у FB було опубліковано фото, на якому вона нібито дарує запонки Serein тодішньому прем’єр-міністру країни принцу Халіфі бін Салману Аль Халіфі.

В останній раз, коли "Марія Адела" ймовірно їздила до Бахрейну, це був  2017 рік, в  електронному листі, надісланого Марселлі Д'Аргі Сміт у серпні 2017 року, вона повідомила, що очікує продовження дозволу на проживання в Італії та що вона забронювала поїздку до Бахрейну та потім до москви в середині листопада того ж року.

Хоча група розслідувачів не змогла з’ясувати пересування Марії Адели всередині Бахрейну, можливо, варто відмітити, що у цій країні знаходиться база військово-морських сил США, Центрального командування ВМС США та П’ятого флоту США. Там базуються понад 7000 американських офіцерів і військових.

Бахрейн був не єдиним напрямком куди, за словами “Марії Адели”, вона пїздила з нібито ділових причин. Окрім поїздок на виставки ювелірних виробів у Швейцарії та Німеччині, вона розповідала одній подрузі, що планує подорож до Таїланду. У електронному листі, який вона надіслала пані Д’Аргі Сміт у червні 2014 року, "Марія Адела" написала, що відвідає цю країну "через пару тижнів", щоб спробувати налагодити там виробництво своєї ювелірної лінії. Однак нам не вдалося знайти у відкритих джерелах інформацію, яка б підтверджувала таку поїздку.

Поспішний від'їзд

У 2018 році несправжня "Марія Адела" востаннє прилетіла до москви. Однак цього разу вона подорожувала за новим, третім російським паспортом. У цьому паспорті, як і в попередніх двох, був номер із партій, присвоєних гру.

Її зазвичай активне світське життя випарувалося, і ніхто зі знайомих, з якими спілкувалися журналісти, не пам’ятає, щоб вона повідомляла про свої плани назавжди залишити Італію чи причини такого рішення. Єдиним сувеніром з минулого життя, яку "Марія Адела" привезла з собою додому, як свідчать прикордонні записи, був кіт. У "Марії Адели" була чорна кішка на ім’я Луїза, яку двоє її знайомих описали нашій команді як єдину стабільну річ у її житті.

Проте через два місяці після від’їзду вона опублікувала останній загадковий, але головний пост на своїй сторінці у Facebook. У ньому вона натякала на те, що страждала від раку, і розповідала про те, що у неї знову відростає волосся "після хімії".

Пошуки справжньої "Марії Адели"

Наприкінці 2021 року Bellingcat та його партнери по розслідуванню встановили очевидну на той час приналежність "Марії Адели" до гру на основі кількох ознак, що свідчили про методи російської військової розвідки. По-перше, особа з таким іменем і датою народження не існувала в жодній російській (діючій) базі даних, включно з повною офіційною базою даних паспортів. Але її ім’я було у витоку паспортних даних та адрес 2007 року, де ми раніше знаходили інших офіцерів гру, які працювали під прикриттям. "Марії Аделі" видали принаймні три паспорти – один внутрішній і два закордонні – із серії, якою користувалися багато інших відомих офіцерів гру. Вона була особою змішаного походження, народженою в Південній Америці – що було улюбленою передісторією як для служби зовнішньої розвідки росії, так і для нелегалів гру, про що свідчило нещодавнє викриття та депортація офіцера гру, який роками жив у США та Ірландії як бразилець із батьком німцем. Хоча теоретично це пояснювало, що "Марія Адела" шпигунка, збіг паспортів плюс очевидний інтерес до НАТО зробили її приналежність до гру набагато правдоподібнішою.

Однак наша команда місяцями працювала, щоб знайти будь-яку розгадку про її справжню особу. Фотографій цієї людини в російських соцмережах не було, тому пошук обличчя не дав результату. Російські номери телефонів, які були вказані як її контакти в документах 2007 року, були зареєстровані на "аноніма" (що було ще одним свідченням її приналежності до секретної служби, оскільки всі номери в росії повинні бути зареєстровані на ім'я реальної особи).

Пошук обличчя в широкій базі даних паспортів росії не призвів до жодного стовідсоткового збігу. Однак це створило сотні можливих збігів із низьким результатом, які наша команда почала аналізувати, щоб виявити інші можливі збіги.

Це був глибокий аналіз збігів обличчя з низьким результатом, який зрештою призвів до ідентифікації реальної людини, яка прикривалася "Марією Аделою".

Порівняння двох різновікових фотографій "Марії Адели" з джерел у соцмережах зі старим паспортним фото громадянки росії на ім’я Ольга Колобова, 1982 року народження, в інструменті Microsoft Azur дало результат менше 35%. Спочатку репортери відкинули цю особу як підозрювану, але  потім переглянули цю гіпотезу, бо на старій фотографії в паспорті дівчині було років 14 або 15.

Дійсно, сумісність між двома персонажами незабаром стала інтригуючою. По-перше, до 2018 року Ольга Колобова не мала жодного цифрового сліду в москві. У жодній із десятків московських баз даних не було виявлено жодної адресної реєстрації, жодної реєстрації ПДР чи телефонного номера. Однак ця особа мала дуже активну цифрову присутність, яка почалася в листопаді 2018 року – приблизно в той час, коли "Марія Адела" мала повернутися до москви.

Почали з'являтися й інші співпадіння. У листопаді 2018 року Ольга Колобова придбала в росії свою першу машину, як свідчилося у базах даних: це була новенька Audi 3 2018 року випуску. До речі, Instagram "Марії Аделі" показав фотознімок, на якому вона за кермом Audi в 2016,  тобто вона раніше мріяла про саме таку машину.

Тоді ми виявили обліковий запис у соцмережі на російській платформі "одноклассники" (ОК), який у 2019 році був зареєстрований на ім’я та дату народження Ольги. Окрім просування провоєнного контенту від групи під назвою "Друзі путіна", вона була учасником лише однієї групи на OK – групи ветеринарної клініки в Москві, яка обслуговувала, серед інших тварин, котів.

Використовуючи старі бази даних із міст за межами москви, ми зрештою змогли відстежити попередню цифрову присутність Ольги в росії до 2005 року, коли у 23 роки вона зареєструвала компанію з торгівлі алкоголем у краснодарському краї в росії. Простеживши її тодішню реєстрацію, ми також змогли знайти її батька. Ми виявили, що він очолював військовий факультет уральського університету в єкатеринбурзі до виходу на пенсію в 2007 році. Більш інтригуючим є те, що веб-сайт його школи хвалився, що він, полковник збройних сил росії, отримав численні нагороди та медалі "за службу родінє за кордоном, зокрема в Анголі, Іраку та Сирії". На підставі висновків попередніх розслідувань про те, що шпигуни гру часто вербуються з числа дітей високопоставлених військових офіцерів, у тому числі з розвідки, це збільшило вірогідність того, що "Марія Адела" та Ольга були однією особою.

Цю версію підтверджував і той факт, що Ольга Колобова стала власницею двох квартир у москві в період перебування "Марії Адели" в росії. Перша – невелика студія в престижному місці, була придбана під час однієї з поїздок "Марії Адели" до росії в квітні 2013 року. Друга – розкішна квартира площею 100 квадратних метрів в елітному житловому комплексі – вартістю приблизно 800 тис. євро.– придбана  у 2020 році. А ще,згідно витоку даних про доставку їжі з YandexFoods, Ольга замовляла їжу в робочий час за адресою пенсійного фонду росії. Якщо припустити, що вона працювала клерком у пенсійному управлінні, то тоді звідки кошти на придбання цих квартир - невідомо.

Нашій команді вдалося отримати свіжу фотографію Ольги Колобової від інформатора, який мав доступ до російської бази даних водійських прав. На цьому фото, яке датовано 2021 роком, обличчя "Марії Адели" та Ольги Колобової схожі.

Проте програмне забезпечення для розпізнавання облич, недостатньо доводить, що дві особи є однією людиною в розслідуванні. Пізніше журналісти знайшли номер телефону Ольги в WhatsApp і знайшли переконливий доказ того, що Ольга та "Марія Адела" справді були однією людиною.

Зображення, яке "Марія Адела" використовувала як свій профіль у Facebook, також використовувалося Ольгою як зображення профілю в WhatsApp. "Марія Адела" також опублікувала фото на своїй сторінці в Instagram.

Нарешті усіх збігів було достатньо, щоб розкрити справжню особу "Марії Адели". Але -  як щодо її приналежності до гру? На це вказували номери паспортів, які відповідали іншим агентам гру, передісторія Південної Америки, яку використовував принаймні один інший нелегал гру, а також попередні зв’язки її батька. Однак ми вирішили отримати записи метаданих телефонних розмов з номеру Ольги Колобової, щоб перевірити, чи можна знайти додаткові підтвердження.

23 лютого 2022 року, у день захисників родіни, який відзначається повсюдно серед військових, Ольга зателефонувала на номер, знайомий нашій слідчій групі. Це був не хто інший, як номер того самого командира 5-го відділу гру, який чотири роки тому опівночі дзвонив генералу авєр'янову.

Місія успішна чи провалилася?

Майже десятирічна служба Ольги Колобової як нелегалки є вражаючою, порівняно з іншими відомими випадками російських шпигунів, з кількох причин. Однією із них є самовільне припинення дислокації шпигунки, хоч вона не потрапила в поле зору іноземної контррозвідки. Це залишає питання відкритим: неясно як гру визначило її перебування в Європі - це успіх чи провал. Порівняно з іншими відомими російськими нелегалами, які десятиліттями жили на Заході та змогли встановити лише незначні мережі контактів, мережа "Марії Адели" - контакти з офіцерами НАТО та ВМС США, з тими, які мали доступ до баз фото, конфіденційних юридичних файлів та бази даних виглядає вражаюче, принаймні на папері. Під час своєї "служби" Колобова багато подорожувала під виглядом відвідин виставок і візитів друзів по Європі, Бахрейну і, можливо, Таїланду. Ці її можливості і здатність самі по собі могли бути корисними для гру.

Немає жодних доказів того, що західна контррозвідка чи служба внутрішньої безпеки НАТО знали про присутність стратегічно розміщеного російської військової шпигунки  -  поблизу Центру управління об’єднаними силами НАТО в Європі. Ані НАТО, ані правоохоронні органи не зверталисядо відомих нам знайомих "Марії Адели",— кого можна було повязати з нею через дані з відкритих джерел —щоб дізнатися про їхню взаємодію з росіянкою.

The Insider і Der Spiegel звернулися до Ольги Колобової через Telegram і електронну пошту за  коментарями. Вона побачила надіслані їй повідомлення в Telegram, та не відповіла.

Der Spiegel також звернувся за коментарями до речника НАТО. На момент публікації матеріалу офіс НАТО не відповів.