Автор: Ірина Волконська
Головна проблема цього року - формат очного навчання в школах. Якщо попередні два роки хвилювання було пов'язано лише з коронавірусом (і це було дійсно важко), то зараз пандемія (про неї читайте у наступних публікаціях IPress) війдійшла на другий, навіть на третій план. Сьогодні всі хвилюються, що і як робитимуть діти під час повітряної тривоги. І це хвилювання однакове - як у батьків прифронтового Харкова, так і на відносно мирному Заході України.
Школи формально готові прийняти учнів. Але уявіть собі 1000 дітей у підвалі під час тривоги
Офіційно навчання у школах України з 1 вересня 2022 року відбуватиметься відповідно до реалій воєнного стану. Влада стверджує, що вже перевірила майже 95% закладів освіти, включаючи дитсадочки, на наявність належним чином облаштованого укриття, де зможуть перебувати діти та вчителі під час повітряних тривог. Як заявив сам міністр освіти та науки Сергій Шкарлет, 56% шкіл мають захисні споруди, без яких школі не дозволяється проводити очне навчання.
Відповідно до рекомендацій Державної служби з надзвичайних ситуацій, укриття повинні розташовуватися від закладу освіти на відстані до 100 м. Це може бути і підвал, адже відповідно до законодавства цей підвал має бути належним чином облаштований.
І ось тут, у формулюванні "належним чином" і криється диявол. За законодавством це забезпечення пожежної безпеки, вільного доступу до входів, захист від підтоплення, справна вентиляція. Якщо це стосується дітей – у підвалі мають бути туалети.
А тепер уявіть собі. Близько тисячі дітей знаходяться під час тривоги організовано (припустимо, що вчителі із цим завданням справляються, хоча нам з вами вже моторошно) спускаються у підвал, аби провести там десь академічну годину (у середньому тривоги останнім часом тягнуться до години, але трапляється і довше)…
Фото КМДА
Зараз батьки обговорюють окремі випадки з укриттями, які технічно не пристосовані для захисту дітей та персоналу шкіл під час обстрілів. Про це пише Ольга Стужук-Демків, яка посилається на ситуацію зі школою №54 на Львівщині. Там під укриття для майже 1000 дітей та вчителів відводять приміщення, де не буде потрібних санітарних умов (лише один біо туалет-унітаз); одне з приміщень має великі вікна; одне з приміщень не має належної вентиляційної системи, яка б забезпечила багато чистого повітря для тих, хто в цьому приміщенні чекає на кінець повітряної тривоги.
Звісно, запропонована владою ідея навчання в укриттях не всім батькам подобається. Хтось каже, що навчатися, грубо кажучи, у підвалі – не найкращий варіант для здоров’я дитини. Інші батьки кажуть, що поки дітей будуть переміщати на період повітряної тривоги до підвалів (укриттів), то так згають багато навчального часу на біганину. До того ж, навчання з такими ось переривами на повітряну тривогу може бути неякісним, пишуть батьки в соціальних мережах й, зокрема, у Facebook-групі Батьки SOS.
Навчання школярів в укриттях та під час обстрілів. Школи намагаються перекласти відповідальність на батьків
Ситуація для батьків ускладнена тим, що в школах їх змушують писати розписки, якими вони беруть на себе відповідальність за здоров’я та життя своєї дитини (дітей), коли вона (вони) знаходяться в учбовому закладі.
Про це пише у Facebook Роман Корсун, один з адміністраторів групи Батьки SOS:
У такий спосіб Міністерство освіти і науки України фактично зняло з себе відповідальність за те, що відбувається в школах під час воєнного стану, переклавши відповідальність на школи. Саме про це написано в інформаційних матеріалах МОН для організації виховного процесу в закладах освіти у 2022/2023 навчальному році: "Принагідно зауважуємо, що відповідно до Закону України "Про освіту" заклади освіти наділені автономією, що полягає в їх самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом. Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону України "Про повну загальну середню освіту" організація освітнього процесу та діяльності закладу загальної середньої освіти належать до повноважень його керівника".
Ви маєте право обирати формат навчання. Але школи не готові працювати за усіма форматами
Зрозуміло, за таких умов батьки хочуть обирати формат навчання для своїх дітлахів. Загалом у новому навчальному році передбачено чотири моделі освітнього процесу: очне; дистанційне (онлайн); змішане навчання; індивідуальна форма роботи (екстернат або сімейна форма навчання).
До того ж, відсутні пояснення від дирекцій шкіл чи від Міністерства освіти та науки з питань: "Що таке "сімейна форма навчання" й що таке "екстернат для школярів"? Чи це одне й те саме? Чи можна вважати, що "сімейна форма навчання" це і є дистанційна?
Батьки стверджують: в кожній школі – різні відповіді від керівництва. Комусь з батьків пощастило: вони подали мінімальний пакет документів й отримали бажану форму навчання для дитини. А комусь не пощастило: не виходить конструктивного діалогу з керівництвом школи – й батьки залишаються один на один з проблемою, яку не вирішити без втручання держави, без чітких рекомендацій МОН й без роз’яснювальної роботи Міністерства для батьків.
Водночас, освітній омбудсмен Сергій Горбачов звертає увагу батьків: "Заклади освіти перед початком навчального року мають провести інформаційну роботу з батьками, показати укриття, де під час повітряної тривоги будуть перебувати діти, розробити та донести до відома дітей, батьків, вчителів правила перебування в укритті, правила передачі дитини батькам після завершення тривоги та інші безпекові питання. Оскільки є загроза терактів, з батьками та учнями необхідно провести роз'яснювальну роботу, застерегти їх про небезпеки та закликати бути пильними, звертати увагу на підозрілих сторонніх осіб та предмети в закладі освіти, заохочувати повідомляти про будь–які загрози або підозрілу поведінку".
Освітній обмудсмен звертає увагу, що наразі є дезінформація щодо обов'язкового шкільного навчання. Це не так. Батьки мають право вирішувати, де та за якою формою навчатиметься їхня дитина. Але, - каже Сергій Горбачов, - виникає багато запитань: "Якщо заклад освіти розпочав роботу в очному форматі, але частина дітей у класі продовжує навчатися дистанційно, то як організовувати уроки? Адже очний формат навчання відрізняється від онлайн навчання. І просто увімкнути камеру в класі для тих, хто навчаються онлайн, не вийде".
До початку нового року залишається півтора дні, а відповідей немає.
Але ще більші проблеми в евакуйованих. І простих рішень для них не існує
Але ще більше проблем у дітей з тимчасово переміщених родин. Зрозумілих роз’яснень від МОН щодо правил навчання немає, а запитань в батьків багато. Найпоширеніші: де взяти гроші для підготовки дитини до дистанційного навчання та як потім повернути дитину в ту школу, де вона навчалася до війни.
Мами зі школярами, які мають статус ТПО, - це, в принципі, окрема болюча тема нашого суспільства. Адже це категорія громадян, якій потрібна фінансова допомога держави. Не лише на поточні побутові потреби, але й для організації навчання дітлахів, які рятуються від війни в іншому регіоні. Типове питання, яке сьогодні можна зустріти: "Підкажіть, будь ласка, що робити та куди звертатися, коли діти не мають технічної можливості вчитися дистанційно? Очне навчання небезпечне. На ноутбуки та на планшети просто немає фінансів".
Ще одна група батьків – ті, хто вивезли своїх дітей за кордон і обирає дистанційний формат навчання в українських школах, щоб діти не відставали від графіку навчання на батьківщині. Тут купа вимог від шкільного керівництва на кшталт надання медичної довідки за формою 086, яку ще подекуди вимагають перекласти на українську та завірити нотаріально.
Натомість у Євросоюзі, де зараз перебуваються кілька мільйонів українських школярів, відповідь на одне з головних питань українських батьків, чи можна обійтися очним навчанням за кордоном є. Як заявила єврокомісар з внутрішніх справ Ілва Йоганссон, українські діти мають обов’язково ходити до європейськіх шкіл. "Ті українці, хто вирішить лишатися в країні ЄС, повинні вступити до школи у цій країні. Так, це виклик у деяких країнах. У деяких місцевостях буде дуже багато нових учнів. Але над ним працюють. Та й навесні пів мільйона українських дітей вже ходили у школи в ЄС. Або ж є інший варіант – вам треба повертатися додому в Україну і йти до школи в Україні", – цитують ЗМІ Ілву Йоганссон.
Це складне рішення непростого питання, але воно є. Натомість українська влада досі, здається, шукає простих відповідей, яких не існує. Тож залишає батьків сам на сам із освітніми проблемами. Багато батьків вже зорганізувалися і готові вирішувати свої проблеми спільно, ймовірно і у судах.
