Ще одне коротке зведення на сьогодні, присвячене ситуації на Покровсько-Авдіївському напрямку. Але перед тим, як я продовжу цю тему: одна поправка. Ще 27 квітня я згадував про те, що росіяни заглушили GPS-наведення GLSDB, і ЗСУ вивели цю зброю з бойового складу. Як виявилося, насправді проблема полягає у GLSDB.
Це наземна бомба малого діаметру (SDB, також відома як GBU-39). І тут, як кажуть співрозмовники, проблема не в російському глушінні GPS, а в системі, яка відповідає за від'єднання GBU-39 від ракети-носія, після того, як зброя запущена і піднята в повітря.
Що це таке?
Прискорювач слугує для того, щоб запустити зброю, підняти її в повітря і вивести на траєкторію польоту до цілі. Прискорювач горить кілька секунд: цього достатньо, щоб вивести зброю на потрібну швидкість і траєкторію. Після того, як прискорювач згорає, його "відпрацьовують", від'єднують від зброї і відкидають подалі, щоб не погіршити характеристики зброї. Останнім часом у GBSDB почала виникати механічна несправність, через яку секція прискорювача не відокремлювалася, внаслідок чого дуже багато GBU-39 не влучали в ціль. Отже, щоб запобігти непотрібному витрачанню дорогої зброї, ЗСУ зняли GBU-39 з озброєння (до вирішення проблеми виробником).
(Дякую за інформацію!)
Мушу визнати: я з полегшенням це почув, бо якби росіяни могли ефективно глушити GPS-наведення такої зброї... о Боже...
Чому?
Тому що на сьогодні GPS пов'язана, а отже, впливає на "майже все", що роблять західні збройні сили, а отже, і ЗСУ. Це не тільки керована зброя, але й навігація на місцевості, плюс такі автоматизовані системи тактичного управління, як "Кропива" ЗСУ. Тобто, якби росіяни змогли заглушити GPS, вони б посіяли хаос і в координації українських підрозділів.
...це не повинно означати, що росіяни не намагатимуться і надалі (навіть більше: продовжуватимуть робити все можливе) в цьому напрямку.
Битва за Донбас. Основні причини прориву росіян в районі Очеретиного
Іронія долі: ще в лютому цього року, невдовзі після падіння Авдіївки, ми чули багато скарг у соціальних мережах на кшталт "ЗСУ не мають лінії оборони на захід від Авдіївки". Ми на це не купилися, тому що контакти з цього приводу були неконкретними. Виявляється, "вони" у ЗСУ є: лінії оборони побудовані. І не одна, а 3-4 (щонайменше).
Проблема?
Ну, проблема не одна..:
1. Більшість нових укріплень на цих лініях оборони були побудовані для захисту від нападу зі Сходу. Тобто, вони були побудовані в напрямку з півночі на південь.
2. Деякі з них були незавершеними, і тому між ними існували (і, ймовірно, все ще існують) невеликі "прогалини". Зазвичай ці проміжки прикривалися мінними полями. Однак мін не вистачає (настільки, що ЗСУ не мають достатньо мін, навіть якщо використовувати десятки тисяч російських мін, знайдених у Херсоні та східному Харкові, лише для прикладу). І…
3. Є сектори, які важко мінувати, наприклад, залізничні вали.
Це "основні причини" прориву росіян в районі Очеретиного. По-перше, вони зараз шукають такі незаміновані проломи в лініях оборони ЗСУ, і, по-друге, коли вони їх знаходять,то намагаються просуватися в північному напрямку, "паралельно" українським лініям оборони; а отже, у фланг або тил ліній оборони ЗСУ, змушуючи українців відступати.
Ми бачили, як вони це робили (з успіхом) в районі Новокалинового, приблизно 4-5 днів тому. Замість фронтального штурму місцевих позицій 115-ї, хоча і притиснувши цю бригаду артилерійськими та авіаударами, росіяни просунулися в північному напрямку, поки не знайшли спосіб обійти цю позицію з флангу. Результат: 115-та була змушена відступити до Архангельського без особливих боїв за Новокалинове та Кераміку.
Інший приклад можна побачити на захід від Очеретиного. Там росіяни дійсно фронтально атакували першу лінію оборони ЗСУ і навіть змогли змусити українців відступити. Однак, прорвавшись, вони не продовжили рух у західному напрямку, а повернули на північ у напрямку Новоолександрівки і "наразі" (див.: останні 24-36 годин) намагаються обійти українську лінію оборони, що проходить з півдня до цього села, "але насправді не охоплює Новоолександрівку".
Це також означає, що після розгортання 100-ї мехбригади в районі Новоолександрівки вона не могла просто увійти в існуючі польові фортифікаційні споруди, побудовані заздалегідь, але також повинна була побудувати нові фортифікаційні споруди, з'єднавши між собою ті, що пролягають у напрямку північ-південь. Зробити це в умовах авіаударів та артилерійських обстрілів – "не просто" (хоча це також розвіює ще один міф, поширений у соціальних мережах, про те, що ЗСУ "ліниві", коли справа доходить до риття окопів).
Говорячи про міфологію... не вдаючись у подробиці, зазначу лише, що за останні кілька днів ЗСУ провели ротацію кількох підрозділів з цього сектору і замінили їх "свіжими", і це без будь-яких "особливих" проблем чи втрат позицій. Я вважаю, що це "добре" з кількох причин:
1) це означає, що у ЗСУ все ще є резерви (що завжди добре);
2) це означає, що внутрішня безпека Таврійської ОГВ на належному рівні (звичайно, в цьому питанні ніколи не можна заспокоюватися);
3) це означає, що командир Таврійської ОГВ (і його підлеглі) контролюють ситуацію і впевнені, що впораються з нею;
4) це також означає, що підрозділи, які увійшли, щонайменше не гірші за ті, що прийшли на зміну;
5) всі підрозділи, які були ротовані з лінії зіткнення, потребують (заслуженого) відпочинку.
О, і велике прохання: будь ласка, не вважайте жодну з моїх карт чимось на кшталт "Євангелія", адже вони є "приблизними". Я навіть не намагаюся намалювати точне проходження ліній оборони ЗСУ, наприклад. "Приблизне" підійде: його "достатньо для загального користування". Крім того, врахуйте, що підрозділи більшу частину часу пересуваються полем бою.
