Том Купер: Сьогодні до вашої уваги матеріал, підготовлений Адріаном Фонтанеллою зі Швейцарії. Ми з Адріаном працюємо разом вже майже 10 років і опублікували низку книг та статей. За останній рік я вже опублікував кілька його статей у цьому блозі. Зараз ми працюємо над двотомним книжковим проєктом, що охоплює повітряну війну в Україні з лютого 2022 року: в цьому проєкті одним із завдань Адріана було проаналізувати російські удари по критичній інфраструктурі України у 2022 і 2023 роках. Тож не дивно, що народилася ідея почати готувати "щомісячні огляди" таких операцій у більш пізній час. Сподіваюся, ви знайдете результати настільки ж цікавими і корисними, як і я.
Методологія. Цей огляд ґрунтується, насамперед, на щоденних зведеннях Повітряних сил України (ПСУ). Як відомо, щодня між 06.00 і 09.00 годинами за місцевим часом ПС України повідомляють про те, що відбувалося попередньої ночі і рано-вранці, а також про те, скільки ракет або БПЛА було виявлено, і скільки з них було збито. Можливо, це залишає українським військово-повітряним силам надто мало часу для того, щоб належним чином перевірити кожну заяву, знайти й оглянути уламки або серйозно реконструювати події минулої ночі: це часто робиться лише через кілька днів або навіть тижнів.
Проте добре відомо, що завдяки власній інтегрованій системі протиповітряної оборони в систему ППО НАТО, ПСУ мають принаймні досить добру ситуативну обізнаність про те, які боєприпаси великої дальності російські всрф і Повітряно-космічні сили (ВКС) випускають у її повітряний простір. Це, однак, не означає, що ПСУ виявляють і відстежують усі балістичні і крилаті ракети, що запускаються, і всі БПЛА: якщо не з інших причин, то тому, що деякі з них виходять з ладу і розбиваються ще до того, як потрапляють в зону досяжності радарів.
Крім того, так званий "overclaiming" – перебільшені претензії на власний успіх – явище таке ж старе, як і війна. У більшості випадків те, що хтось стверджує, що збив той чи інший літак, ракету або безпілотник, не означає, що ці люди свідомо брешуть. Наприклад: оператор, який відстежує "спалах" на екрані радара, що означає ворожу ракету за десятки кілометрів, а потім відкриває по ній вогонь, не завжди може достовірно стверджувати, що це був збитий літак або БПЛА. Але, якщо поставити себе на місце оператора, він має всі підстави вважати ціль "знищеною". Часто так і буває. Однак, в інших випадках, існують інші причини, чому ціль зникла. Це схоже на ситуацію з українськими командами кулеметників на легких вантажівках: що, якщо дві такі команди відкривають вогонь по одній і тій самій цілі і збивають її? Легко може статися, що таким чином дві різні цілі будуть заявлені як збиті, причому абсолютно сумлінно.
Тому заяви ПСУ, оприлюднені вранці, слід сприймати так, як вони є: як власні оцінки того, що було виявлено і що було оцінено як збите минулої ночі. Це не досконала наука, але це краща інформація, ніж нічого. Перш за все, це дозволяє аналітикам отримувати безцінні підказки про те, "що відбувається там, вночі".
Типова заява, видана ПСУ рано-вранці 29 березня 2024 року.
Статистика. У березні 2024 року помітно зросла кількість ракет і БПЛА, випущених росіянами в повітряний простір України. ПСУ виявили та відстежили щонайменше 860 одиниць різного роду засобів. Це ще більш важливо, враховуючи, що з призначенням 18 березня 2024 року начальника Управління зв'язків з громадськістю Збройних сил України (ЗСУ) ПСУ припинили публікацію своїх щоденних випусків. Генеральний штаб України повідомляє інформацію від ПСУ за останній тиждень, але набагато менш детально: по суті, згадуються лише цифри.
Тим не менш, напрошується висновок, що 860 виявлених і відстежених одиниць – це значне збільшення порівняно з 502 одиницями ракет та БПЛА, виявленими і відстеженими в лютому, 627 одиницями в січні і навіть з 819 одиницями, виявленими і відстеженими в грудні 2023 року.
Березень 2024 року. Місяць розпочався зі звичних потоків "Шахедів-136" (або ж російський варіант "Герань-2"). Зазвичай вони запускаються з Криму (мис Чауда та Балаклава), Єйська та Приморсько-Ахтарського району (південно-східне узбережжя Азовського моря), а також з Бєлгородської та Курської областей.
Якщо іноді потоки включали менше десяти "Шахедів" за одну ніч, то переважна більшість випущених у березні 2024 року налічувала від 15 до 42 ударних безпілотників. Понад те, більшість із них були поєднані з атаками зенітно-ракетними комплексами (ЗРК) С-300, випущеними в балістичному режимі: як тактичні балістичні ракети. Принаймні це стосувалося об'єктів, розташованих відносно близько до лінії фронту, насамперед Харкова, а також низки міст на заході Донбасу та в Запоріжжі. Рідше атаки БПЛА поєднувалися з авіаударами (зазвичай Су-34) з використанням високоточних керованих боєприпасів (КР) Х-59 і (віднедавна) Х-69: основна маса останніх завдавалася з боку Чорного моря або південних районів Херсонської та Запорізької областей.
Перша значна зміна в цьому плані відбулася рано-вранці 21 березня, коли після триденного затишшя і 44 днів без будь-яких повітряних ударів по Києву, 11 важких бомбардувальників Ту-95МС випустили загалом 29 крилатих ракет Х-101 і Х-555 по українській столиці. Коли крилаті ракети (які летять відносно повільно, принаймні у порівнянні з балістичними ракетами) наблизилися до Києва, російські сухопутні війська випустили ще дві балістичні ракети. Всі ці ракети (31) були збиті ППО. Однак їхні уламки поранили щонайменше 13 людей і пошкодили кілька будівель.
Вогнева група ЗСУ з встановленою на вантажівці автоматичною зенітною установкою ЗУ-23-2 калібру 23 мм.
Нові цілі: гідроелектростанції та теплові електростанції. Ще більш інтенсивним був російський ракетний удар в ніч із 21 на 22 березня. Загалом було застосовано 151 одиницю різного озброєння:
- 63 ударні безпілотники "Шахед"/"Герань";
- 40 крилатих ракет Х-101 і Х-555;
- 5 крилатих ракет Х-22/32;
- 2 реактивні протитанкові гранатомети Х-59.
ПСУ стверджували, що було збито 55 "Шахедів", 35 Х-101/555 і 2 Х-59, що є дуже хорошим результатом. Однак цей удар супроводжувався в цілому сімома балістичними ракетами повітряного базування "Кинджал" (випущеними винищувачами МіГ-31К), 12-ма балістичними ракетами наземного базування "Іскандер-М" (квазі) і 22-ма ракетами зенітно-ракетного комплексу С-300. Всі вони були випущені по цілях, які не були постійно (якщо взагалі коли-небудь) захищені трьома ЗРК МІМ-104 Patriot, що входять до складу ППО: по районах, захищених ЗРК, які не мають захисту від балістичних ракет.
Насамперед удар в ніч із 21 на 22 березня ознаменував початок російської кампанії проти гідроелектростанцій (ГЕС) і теплоелектростанцій (ТЕС) України. У Сумській області внаслідок атак на об'єкти енергосистеми було знеструмлено Суми, Конотоп та Шостку. У Вінницькій, Львівській, Івано-Франківській, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській, Хмільницькій та Полтавській областях було завдано матеріальної шкоди житловим будинкам та проведено профілактичні відключення електропостачання. У Харкові росіяни атакували щонайменше 15 різних об'єктів енергетичної інфраструктури: повністю зруйнована Зміївська ТЕС, серйозно пошкоджена Харківська ТЕЦ-5, близько мільйона мешканців міста залишилися без електроенергії та водопостачання на наступні чотири дні. У місто Запоріжжя влучило 12 ракет: було зруйновано 1-й блок Дніпровської ГЕС, сильно пошкоджено 2-й блок, перебито повітряну лінію електропередач "Дніпровська", що призвело до припинення зовнішнього електропостачання Запорізької АЕС. Під час цих ударів загинуло щонайменше п'ятеро людей і більше десятка отримали поранення.
Наступної ночі, з 22 на 24 березня, росіяни продовжували обстрілювати українські ГЕС і ТЕС, хоча й у менших масштабах: переважно за допомогою "звичних для них "Шахедів", С-300 та Х-59. Однак 24 березня вони здійснили ще одну масовану атаку:
- 28 ударних безпілотників "Шахед";
- 29 крилатих ракет Х-101 і Х-555,
- з яких 18 і 25 були збиті відповідно.
"Циркон". 25 березня стався незвичайний інцидент, коли з окупованого Кримського півострова було випущено вісім ракет, зокрема:
- 2 по Києву;
- 1 по Полтаві;
- 1 по Кременчуку та
- 4 по Одесі.
Хоча результати інших ударів залишаються невідомими, принаймні деякі подробиці про дві ракети, які досягли Києва, відомі: обидві були збиті. Подальше розслідування показало, що це були гіперзвукові протикорабельні ракети "Циркон", модифіковані для запуску зі суші. Очевидно, обидві були націлені на штаб-квартиру Служби безпеки України.
Наскільки відомо, принаймні один "Циркон" росіяни вже розгорнули ще 7 лютого 2024 року. Зброя була заявлена як "неперехоплювана", навіть для комплексу Patriot, насамперед через її максимальну швидкість. Однак, за даними українців, виявилося, що на фінальному спуску вона досягає максимум 2,5 Маха, залишаючись в межах зони ураження МІМ-104.
Ескіз ракети "Циркон", на якому зображені деталі, зібрані українцями після удару 25 березня (за матеріалами The Kyiv Independent).
Останнє "ура". 28 березня росіяни випустили:
- 28 ударних безпілотників "Шахед";
- 3 Х-22/32;
- 1 С-300;
- (щонайменше) 1 протирадарну ракету Х-31П.
Лише через ніч вони завдали ще більшого удару:
- 60 ударних безпілотників "Шахед" (з двох напрямків: Курського та Приморсько-Ахтарського);
- 21 крилату ракету Х-101 та Х-555 (11 літаками Ту-95МС);
- 4 крилаті ракети "Іскандер-К";
- 2 балістичні ракети повітряного базування "Кинджал";
- 9 Х-59 (випущені 9-ма Су-34 з Бєлгородської області).
ПСУ заявляли про збиття 17 – Х-101/55, 4 – "Іскандер-К", 5 – Х-59 і 58 – "Шахедів". Однак жоден із "Кинджалів" не був перехоплений, а також два "Іскандери-М", що призвело до пошкоджень на кількох електростанціях у центрі та на заході Україні.
Нарешті, 30 березня відбулася менша атака "залякування" з 12 "Шахедів" і чотирьох С-300, а 31 березня було завдано удару з 14 Х-101/555, 11 "Шахедів" (дев'ять з яких, за твердженням ПСУ, були збиті), а також однієї Х-59 і одного "Іскандера-М".
Висновки. Загалом, протягом березня, ПСУ виявили та відстежили 860 російських ракет і БПЛА, та заявили, що збили 634 з них, зокрема:
- 596 "Шахедів": 511 збитих;
- 161 крилата ракета Х-101/555: 119 збито;
- 102 балістичні ракети: 4 збито.
Вже з цього очевидно, що розгортання балістичних ракет, таких як "Іскандер-М", НК-23/Хвасонг-11, "Кинджал", Х-22/32, "Циркон" і С-300, залишається найбільшою проблемою. Станом на цей місяць у розпорядженні ППО була лише одна зброя, здатна надійно перехоплювати такі ракети: ЗРК МІМ-104 Patriot. Подібні можливості може мати і SAMP-T, але станом на березень в наявності була лише одна така система. Пілотовані перехоплювачі ППО, як-от МіГ-29 і Су-27, переважно використовувалися для протидії російським ударним безпілотникам і крилатим ракетам типу "Шахед": протягом місяця було зафіксовано щонайменше чотири такі випадки.
Рішення росії відновити кампанію проти українського енергетичного сектору може здатися контрпродуктивним з огляду на те, що на початку цього року, взимку, він був би набагато вразливішим. Отже, можна стверджувати, що це фактично стало відплатою за атаки українських безпілотників на російський нафтовий сектор (тобто нафтопереробні заводи). З української точки зору, це, безумовно, викликає занепокоєння, оскільки система енергопостачання є основою будь-якої держави, від якої залежить функціонування всіх видів діяльності.
Березневий досвід принаймні дав підстави для сумнівів щодо надто розрекламованого "Циркону", якого так побоювалися. Більше того, жодної крилатої ракети "Калібр" не було запущено підрозділами Чорноморського флоту росії (для порівняння, в січні та лютому було запущено щонайменше вісім "Калібрів"): останній факт свідчить про успіх тривалої української кампанії з ураження ворожих військових кораблів протикорабельними ракетами і морськими безпілотниками.
Втім, якщо у всьому цьому і є якась хороша новина, то це те, що всрф та ВКС витратили свої довоєнні запаси балістичних і крилатих ракет. Характер їхнього розгортання протягом березня цілком певно відображає стан їхніх виробничих потужностей. Оскільки останні масовані російські повітряні удари відбулися наприкінці грудня 2023 року, цілком ймовірно, що зі січня до березня 2024-го їхня промисловість виготовила загалом 307 крилатих і 98 балістичних ракет (з них 30 "Кинджалів", решта – "Іскандер-М", на додаток до кількох НК-23). Не дивно, що акцент у таких операціях фактично робився на ударних безпілотниках "Шахед", яких протягом березня було випущено 1 337 штук. З цієї точки зору, рішення України завдати удару по заводу в Єлабузі 2 квітня 2024 року було обґрунтованим.
