У своїй промові на Національному з'їзді Демократичної партії Камала Гарріс процитувала пам'ятну пораду своєї матері: "Пряма цитата – ніколи не роби нічого наполовину". Якщо вона і передала цю материнську мудрість президенту Байдену, то, очевидно, порада потрапила у глухі вуха, коли йдеться про допомогу Україні в захисті від вторгнення путіна і численних військових злочинів.
Гарріс бадьоро повторила слова своєї матері, але немає нічого радісного в тому, що Байден не дотримується чіткого і рішучого курсу щодо України. Замість цього він прирік Україну на тривалу війну на виснаження і, можливо, повільну національну смерть, кволо надаючи американську зброю і дозвіл на її використання.
Ця патова ситуація коштує величезних жертв серед українського (і російського) населення, руйнування історичних українських міст і життєзабезпечуючої інфраструктури, а також втрати суверенітету над своєю територією – того, що США, Велика Британія і російська федерація урочисто гарантували у Будапештському меморандумі.
Модель прийняття рішень США була послідовною від початку російського вторгнення. Спочатку була відмова або невизначена затримка в наданні необхідних оборонних і стримуючих систем озброєнь. Потім, навіть коли зброя була нарешті доставлена, Байден наклав безсовісні обмеження на її використання Україною, незважаючи на те, що він назвав "жахливим нагадуванням про жорстокість росії" – напади на дитячі лікарні та інші цивільні об'єкти, що поповнили довгий список російських воєнних злочинів і злочинів проти людяності.
Олександра Устінова, членкиня українського парламенту, яка займається моніторингом поставок озброєнь, минулого тижня висловила розчарування України. "Я чую про ядерну ескалацію з першого дня. Спочатку це було: "Якщо Україна отримає від Польщі МіГи, вона застосує ядерну зброю. Потім були HIMARS, потім PATRIOT, потім танки".
Вона розповіла про наслідки вагань Байдена: "Ми ніби біжимо за потягом. Кожного разу, коли ми просимо про щось, ми отримуємо це через місяці або рік, коли це вже не матиме такого значення, як раніше".
Незалежно від того, наскільки порожніми виявилися російські погрози ескалації, включно із застосуванням ядерної зброї, паралізуючий страх Байдена зберігається. Заступниця речника Пентагону Сабріна Сінгх заявила минулого місяця: "Звичайно, ми стурбовані ескалацією. Те, що росія не відреагувала на щось, не означає, що вона не може або не буде реагувати в майбутньому".
Президент України Володимир Зеленський назвав "божевільним" обмеження на нанесення ударів по росії, і його думку підтримали країни-члени НАТО. Колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг зазначив, не називаючи імен, що не всі члени Альянсу були настільки ж готові допомогти Україні, як інші. "Деякі союзники взагалі не наклали жодних обмежень, це трохи варіюється, але вони зменшили обмеження на використання зброї, доставленої в Україну, і це дозволило Україні завдати удару по території росії", – зауважив Столтенберг.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повторив заклики Зеленського. "Києву потрібна підтримка, щоб нарешті зняти обмеження на дальні удари по всіх легітимних військових цілях в росії. ЄС може і повинен зіграти свою роль у тому, щоб переконати Сполучені Штати ухвалити це рішення", – сказав він.
Президент Франції Еммануель Макрон вказав на абсурдність позиції США: "Ми фактично говоримо їм, що постачаємо вам зброю, але ви не можете себе захистити".
Навіть невійськовий керівник зовнішньополітичного відомства Європейського Союзу Жозеп Боррель закликав Захід зняти обмеження на використання зброї проти російських об'єктів. "Зброя, яку ми надаємо Україні, повинна використовуватися в повному обсязі, а обмеження мають бути зняті, щоб українці могли наносити удари по тих місцях, звідки їх бомбардує росія. В іншому випадку ця зброя марна", – зазначив він.
У місяці, що залишилися на посаді, Байден повинен змінити свою схильність слідувати політиці Барака Обами "вести ззаду". Як казала мати Камали Гарріс, "ніколи не робіть нічого наполовину".
Про автора: Джозеф Боско працював директором у справах Китаю в Міністерстві оборони США у 2005-2006 роках, а також директором з питань гуманітарної допомоги та ліквідації наслідків стихійних лих в Азійсько-Тихоокеанському регіоні у 2009-2010 роках. Він є позаштатним науковим співробітником Інституту корейсько-американських досліджень і членом консультативної ради Глобального інституту Тайваню.
Бен Годжес, генерал-лейтенант (у відставці), колишній командувач ЗС США в Європі:
Будь ласка, припиніть. Більше ніяких "думок і молитов". Постійні заяви про те, що ми підтримуємо Україну, а насправді лише спростерігаємо, руйнують усю добру волю і довіру, яку ми заробили в перші дні.
Будь ласка, більше ніяких засуджень, оскільки не схоже, що адміністрація серйозно налаштована щось робити. Ці засудження схожі на безглузді "думки і молитви" правих прихильників Національної асоціації зброї після кожного масового вбивства у США.
Ніколя Тензер, французький експерт Центру аналізу європейської політики, автор книги "Наша війна. Злочин і забуття":
Я відчуваю те саме, що й генерал Бен Годжес, і неодноразово висловлював це щодо України, а до того – Сирії.
Пустопорожні слова співчуття, не підкріплені жодними діями, найчастіше більш непристойні і негідні, вони лицемірніші, аніж мовчання.
Джерела: The Hill, Х Годжеса, Х Тензера
