Вибачте, сьогодні дуже мало часу, і тому лише коротка інформація про останні події у Курській області російської федерації (чому: тому що це залишається швидкою маневреною битвою, де багато чого змінюється щогодини; в той час як всередині України, на жаль, це залишається повільним і в'язким поєдинком, що характеризується, перш за все, "невпинними російськими шліфувальними наступами").
Західна частина поля бою починає нагадувати мені карти, на яких намагаються реконструювати бої між німецьким Африканським корпусом і британською VIII армією під час наступу останньої з метою зняття облоги Тобрука в Лівії у листопаді 1941 року.
З чого почати..?
В районі Хомутівки (близько 45 км на північ від Рильська) ЗСУ перетнули кордон по трасі Е101 і вийшли на стик цієї дороги з трасами А142 і М3. Які підрозділи там задіяні і як реагують росіяни – невідомо. Сподіваємося з'ясувати це найближчими днями.
У Глушківському районі...
...ситуація в районі Тьоткіно залишається незрозумілою. Нагадаю, що близько 10 днів тому росіяни повідомили, що це місце відрізане просуванням ЗСУ в північне передмістя цього населеного пункту. З того часу жодна зі сторін нічого не повідомляла.
На захід від Глушкового і на південь від Кореневого... як було описано раніш, росіяни розпочали свій наступ, вивівши з ладу більшу частину батальйону БПЛА 103-ї бригади територіальної оборони. Переважно ударами з повітря (див.: погана безпека з боку українців).
Це дозволило 51-й стрілецькій дивізії ВДВ і стрільцям ВКС, а також 173-му розвідувальному батальйону ВДВ просунутися з півночі на Снагість. Крім того, 155-й бригаді морської піхоти вдалося увійти в 10-й Октябрь і Апанасівку.
Атака кліщами змусила 103-ю бригаду тероборони відступити з Краснооктябрського та Комарівки.
Однак, всупереч очікуванням росіян, ЗСУ не просто втекли, а контратакували: вже станом на ранок 12 вересня вони вдарили у фланги 51-ї ОМСБр і 155-ї бригади морпіхів артилерією, FPV-дронами, протитанковими керованими ракетами і танками. росіяни не лише зазнали великих втрат при спробі утримати Снагість (лише одна рота 51-ї ВДВ повідомила про 19 вцілілих зі 100, з якими вона починала цю операцію), але їхній наступ на Обухівку також було відбито.
Надвечір того ж дня росіяни відновили цю атаку, але цього разу із заходу, коли 155-та прорвалася в Обухівку, а звідти у Товстий Луг, на південь від Любимівки, – після чого гірко поскаржилися на те, що їх знову вдарили у фланг.
Тим часом... на півдні Глушківського району...
11 вересня ЗСУ почали наступ через кордон на південь Глушківського району – прямо в тил 155-ї бригади морської піхоти росіян. Спочатку це просування було повільним, оскільки доводилося перетинати мінні поля та інші перешкоди. За іронією долі, це переконало росіян, що там задіяна "лише українська територіальна оборона".
Спочатку кілька пуддінгівських пропагандонів, а потім і московські "тупоголові командири" пояснювали, що всі українські спроби перетнути кордон були відбиті, що ЗСУ втратили 50 вбитими і десятки бойових броньованих машин...
Однак на даний момент відомо, що українці зайняли Новий Путь, потім Обухівку, а потім поширилися в західному, північному і східному напрямках. Станом на ніч 13 вересня вони були у Вольфіному, Веселому, Ободі та Медвежому.
Інженерна машина ЗСУ розчищає шлях для танків і піхоти під час наступу на південь Глушківського району, 11 вересня. (Т-72, що стоїть позаду, схоже, має якісь проблеми з двигуном).
Інакше кажучи: це ще не кінець.
Отже, ця "курська справа" залучає все більше російських резервів, а також резерви з України. Сподіваюсь, найближчими днями я знайду час оновити список підрозділів ВДВ та всрф, які наразі дислокуються у Курській області.
(Відсутній) дозвіл Заходу на використання Україною передових західних озброєнь на російській землі. Тріо Фантастикус непохитні у своїй впертості
Схоже, Тріо Фантастікус у Білому домі прийняло своє рішення: воно залишається на позиції не надавати дозвіл Україні на використання певних систем озброєнь на російській території.
Тепер, перш ніж я продовжу свій коментар, свого роду "відмова від відповідальності": наступне призначене для людей, які хочуть бути поінформованими, і які цікавляться цією темою достатньо для того, щоб зрозуміти її.
Ті, хто не може цього зрозуміти і думає, що мої слова роблять мене "фанатом путіна": будь ласка, будьте такі ласкаві, припиніть читати прямо тут. Щиро дякую.
Насамперед: як відомо вже кілька місяців, програмування (тобто "наведення") керованих ракет повітряного базування Storm Shadow і SCALP-EG, що використовуються 7-ю бригадою ПСУ (винищувачі-бомбардувальники Су-24М/МР), здійснюється осередком націлювання НАТО.
Це означає, що "кілька людей у чорному" там, у Великій Британії та Франції, планують місію, програмують маршрут ракети тощо, потім зброю привозять до кордону України і "забувають" там. А потім її підбирають "цікаві глядачі з того боку": перекидають на одну з авіабаз 7-ї бригади, встановлюють на Су-24 і застосовують у бою.
З невідомих причин цей процес (все ще) вимагає певної участі США. Принаймні якоїсь американської згоди.
...саме тому не лише Лондон і Париж, але й Вашингтон можуть легко заблокувати розгортання такої зброї на російській території: вони просто відмовляються програмувати ракети для націлювання на будь-що "на схід від кордону".
За іронією долі, це означає, що коли Пуддінг скаржиться на те, що використання такої західної зброї по російській території було б рівнозначним нападу НАТО на російську федерацію (як він це зробив у телеінтерв'ю два дні тому): він має рацію.
Разом із тим, загальний обсяг виробництва таких ракет настільки малий, і так багато з них вже задіяно в боях (на території України), що навіть якби, скажімо, Вашингтон, Лондон і Париж "дали дозвіл" на їх використання по російській території (сьогодні вони вирішили цього не робити), то вони все одно
а) могли б заблокувати їхні поставки в Україну (просто не поставивши жодної), або
б) навіть якщо вони поставлять залишки, українці витратять більшу частину цих запасів за лічені дні.
Це щонайменше парадоксально: зброя, про яку повідомлялося (але досі не підтверджено) як про "поставлену Іраном до росії", не є "балістичними ракетами", як про це широко заявляла більшість провідних ЗМІ (навіть один із Тріо Фантастікус). З дальністю польоту 120 км, Fath-360 насправді є "артилерійськими ракетами": зброєю класу БМ-27, БМ-30, М142 і М270.
Причина, чому вони будуть такою проблемою для України, полягає в тому, що вони додадуть значну вогневу міць всрф. Не слід забувати, що там вже розгортаються БМ-27, БМ-30 і ТОС-1, і що ВКС розгортають свої планерні бомби УМПК для ударів по позиціях ЗСУ вздовж лінії фронту. Це завдає шкоди українським силам: я знаю випадки, коли поодинокі влучання знищували цілі взводи військ...
...і така зброя шкодить ЗСУ, тому що Захід залишається абсолютно некомпетентним у швидкому нарощуванні виробництва ЗРК і постачанні достатньої їх кількості в Україну, щоб вона могла не тільки захистити свої міста від російських ракет більшої дальності (див.: крилаті ракети, "Шахеди" та "Іскандери"), але й позиції ЗСУ вздовж лінії фронту від такої більш короткої/тактичної російської зброї, як Fath-360, яка може стати такою.
За іронією долі... (так, кожна війна передусім сповнена іронії) – це те, з чим у росії немає проблем: у неї достатньо "Панцирів" і важчих ЗРК, щоб розгорнути їх для захисту своїх штабів, складів тощо, і щоб стріляти ними, і регулярно збивати принаймні частину українських БМ-27, або різні ракети М142/М270, або навіть ATACMS.
...при тому, що Україна могла б виробляти власні ЗРК нової конструкції, але: просто не має на це грошей.
Відповідно, коли Тріо Фантастікус у Білому домі розглядало питання про надання дозволу на розгортання в Україні озброєнь типу Storm Shadow/SCALP-EG, воно повинно було замислитися над тим,
а) чи готове вислуховувати доповіді розвідки про постачання (або не постачання взагалі) іранських ракет Fath-360 до росії
б) чи готове довіряти таким повідомленням (незалежно від того, чи вони говорять "так, вони поставили Fath-360", чи "ні, не поставили"), і
в) а також пам'ятати про те, що Пуддінг сказав, що він думає про розміщення такої зброї на російській території.
...а потім впадати в паніку, тому що всі вкотре облажалися.
А саме, навіть якщо Вашингтон і Брюссель нарешті вирішать серйозно нарощувати виробництво ракетних комплексів, їхній промисловості знадобиться близько двох років, щоб відреагувати на це.
Але так буває, коли зомбовані ідіоти дозволяють цій війні тривати і тривати, і тривати, і тривати 2,5... краще сказати, 10,5 років (так, це заслуговує на ще один "фейспалм").
