Втрата платежів від позичальників на окупованих територіях спричинила різке погіршення ліквідності банку. Додатково, державні підприємства-клієнти почали масово виводити кошти з комерційних банків, у тому числі з Укрінбанку, і припинили обслуговувати свої кредити.
Ситуація швидко стала критичною: банк опинився перед загрозою невиконання зобов’язань перед вкладниками.Розуміючи ризики, команда Клименка розробила план фінансового оздоровлення Укрінбанку. Банк активно шукав підтримки інвесторів і, за словами Клименка, навіть знайшов потенційних великих партнерів – серед них називалися міжнародна компанія Schneider Brothers та одна із ізраїльських фінансових груп.
Ці інвестори нібито були готові увійти в капітал банку і влити десятки мільйонів доларів для його стабілізації. Однак, за твердженням керівництва Укрінбанку, Національний банк не лише не надав необхідної підтримки, але й фактично перешкоджав домовленостям з новими інвесторами. Клименко публічно звинувачував окремих чиновників НБУ в упередженому ставленні: банку відмовили в рефінансуванні, і до нього не допустили стратегічних інвесторів, готових врятувати установу.
Регулятор, зі свого боку, оцінював стан банку як критичний і готувався до рішучих дій.24 грудня 2015 року НБУ офіційно визнав Укрінбанк неплатоспроможним. Цього дня в банк було введено тимчасову адміністрацію, а керівництво відсторонено від управління. Надалі події розгорталися стрімко: 22 березня 2016 року Правління НБУ ухвалило рішення про відкликання в Укрінбанку банківської ліцензії та його ліквідацію.
Офіційною підставою стала неспроможність банку вчасно і в повному обсязі виконувати зобов’язання перед кредиторами через недостатність коштів та порушення економічних нормативів. Після більш ніж чверть столітньої історії існування першого комерційного банку України настала точка неповернення: Укрінбанк де-юре припинив роботу як банківська установа, перейшовши під контроль Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) для проведення процедури ліквідації.
Для Володимира Клименка, який на той час очолював Наглядову раду, рішення НБУ стало ударом, із яким він не був згоден. Керівництво і акціонери Укрінбанку заявляли, що банк мав достатньо якісних активів для розрахунку з вкладниками, якби йому дали можливість реалізувати план санації.
За словами Клименка, втрати банку були спричинені зовнішніми факторами – військовою агресією та діями регулятора – і сам банк міг би вижити, отримай він підтримку. Тому акціонери вирішили боротися за збереження контролю над активами та відновлення діяльності установи іншим шляхом.
Ліквідація, перейменування та судова боротьба (2016-2021)
Паралельно з початком процедури ліквідації у 2016 році розгорнулася безпрецедентна юридична баталія навколо Укрінбанку. Акціонери, включно з Володимиром Клименком, фактично вступили у відкритий конфлікт із ФГВФО та НБУ, намагаючись врятувати підприємство від повного зникнення. Ключовим кроком стала операція з перереєстрації банку. 13 липня 2016 року приватний нотаріус вніс до держреєстру зміни щодо юридичної особи ПАТ "Укрінбанк": банк однією ніччю змінив назву на ПАТ "Укрінком", перевів юридичну адресу з Києва до м. Сєвєродонецьк Луганської області і замінив керівництво.
Головою правління нової юридичної особи з 13 липня 2016 значилась Алла Ільюченко, а кінцевим бенефіціарним власником в реєстрі вказано Володимира Олександровича Клименка (в минулому – голову спостережної ради та одного з акціонерів Укрінбанку).
Таким чином, всього за одну ніч контроль над юридичною особою перейшов від Фонду гарантування назад до рук колишніх власників. Фактично, як стверджує сам Володимир Клименко, "Укрінбанк" продовжив існувати під новою вивіскою "Укрінком", залишаючись тією ж юридичною особою з тим самим кодом ЄДРПОУ, акціонерами та менеджментом.
ФГВФО рішуче відреагував на цей крок, назвавши його незаконною схемою виведення банку з-під процедури ліквідації. Фонд звернувся із заявами до Генеральної прокуратури та СБУ щодо можливого кримінального правопорушення
Попри спротив державних органів, Клименко і його команда продовжили правову боротьбу, доводячи в судах легітимність своїх дій. У квітні 2016 року акціонерам вдалося здобути першу перемогу: Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення НБУ і ФГВФО про ліквідацію банку та навіть зобов’язав відновити діяльність Укрінбанку. Ця постанова устояла в апеляційних інстанціях – Київський апеляційний адмінсуд у липні 2016 та Вищий адмінсуд у листопаді 2016 залишили її без змін.
Таким чином, акціонери фактично виграли затяжну судову війну: рішення НБУ про неплатоспроможність та ліквідацію було скасоване остаточно. Судові вердикти підтвердили тезу Клименка: ПАТ "Укрінком" юридично є тим самим суб’єктом, що й ПАТ "Укрінбанк", просто з іншою назвою, і має право розпоряджатися своїм майном.
З точки зору Клименка, ця перемога – доказ законності обраного ними шляху. Він неодноразово наголошував у інтерв’ю, що всі дії акціонерів були в рамках закону, спиралися на висновки юристів і судові прецеденти.
Клименко звинувачував опонентів (ФГВФО та певних посадовців) у маніпуляціях громадською думкою та тиску на суд, тоді як, за його словами, "ми все зробили в рамках Закону".
Ключовим питанням спору, як пояснював він, була саме назва і статус юридичної особи. Фонд гарантування стояв на позиції, що "Укрінком" – це інша структура, яка не може бути правонаступником банку, а відтак усі активи має бути продано як майно ліквідованого банку (причому зазвичай такі активи продаються за 5-7% від їх ринкової вартості).
Натомість Клименко доводив, що перейменування не змінює суті – компанія лишається тим самим підприємством, яке повинно самостійно розрахуватися з кредиторами в повному обсязі, без "розпродажу за безцінь". Він стверджував, що Фонд хоче реалізувати заставне майно банку за копійки (5-7% вартості), і від цього виграють лише недобросовісні позичальники, які зможуть викупити свої же застави дешево, не повернувши борги.
Таку практику Клименко називав неприпустимою, оскільки різницю між проданим майном і сумою боргів зрештою покриває держава (тобто платники податків) через механізми фінансування ФГВФО.
У ході судової епопеї навколо "Укрінкому" увагу привернули і міжнародні гравці. Американський чинник став несподіваним козирем Клименка. У 2019-2021 роках до справи залучилися радники з США: екс-конгресмен Джим Слеттері та колишній радник директора ЦРУ Майкл Костін стали радниками ПАТ "Укрінком" і публічно підтримали позицію акціонерів.
Вони навіть прибули до Києва на одне із засідань Верховного Суду, аби виступити на підтримку "Укрінкому", хоч український суд зрештою не надав їм слова. Крім того, ситуацією зацікавився сенатор США Кевін Крамер: за словами Клименка, американську сторону непокоїть питання дотримання верховенства права в Україні, адже кейс "Укрінкому" висвітлює проблему невиконання судових рішень і можливого порушення прав інвесторів (серед акціонерів "Укрінкому" є громадяни США).
Таким чином, справа Укрінбанку/Укрінкому з суто внутрішньоукраїнської перейшла в площину міжнародного іміджу України – як тест на прозорість судової системи та захищеність прав власності.
