Коли розпочнеться і як саме відбуватиметься звільнення Херсонщини, в які терміни та в який спосіб? Це питання хвилює мільйони українців у всьому світі. І на нього сьогодні може відповісти тільки вище військово-політичне керівництво України.
Зрозуміло, що про конкретні дати ніхто не говорить. Все залежатиме від готовності наших військ та реальної оцінки спроможності окупантів чинити ефективний опір. Але є й інші нюанси.
Фото: Facebook О. Резнікова
Ще 10 липня міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв’ю газеті The Times заявив, що президент України Володимир Зеленський віддав наказ деокупувати південь України. Того ж дня віце-прем’єр Ірина Верещук у ефірі загальнонаціонального марафону заявила, що вона закликає терміново евакуюватися з окупованих територій: "Я не знаю, в яких це буде часових рамках, але достеменно знаю, що там не повинно бути жінок і дітей і вони не повинні ставати живим щитом між нашою армією та ворогом. Ворог має бути знищений. Очевидно, що це будуть бої та артилерійські обстріли та цивільні не повинні від цього постраждати".
Фото з вільних джерел
Наступного дня президент України на спільному брифінгу з прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте заявив, що "…завдання у всіх наших військових – це деокупувати всю нашу територію. Думаю, це завдання кожного громадянина нашої держави". Зеленський підкреслив, що детальними планами деокупації він, зі зрозумілих причин, не ділитиметься.
Ситуація на Півдні. Війна-ХХІ ЗСУ проти війни-ХХ росіян
Давно минули часи, коли доля воєн та приналежності територій визначалася у відкритому полі після фронтального зіткнення двох великих скупчень військ, і хто відступив – той програв. Сучасні війни та битви ведуться і виграються не завдяки наступу танкових колон та підтримуючої їх піхотної маси. На перший план виступає артилерії, ракети, реактивні системи залпового вогню та логістика.. Коли для танків немає пального та снарядів, а піхота залишається без їжі та патронів, про будь-яке втримання території або можливості наступу не може бути й мови. Що тільки порушується постачання зброї, їжі та медикаментів – навіть "великі батальйони" стають безпорадними.
Це добре проявилося на Херсонщині, значна частина якої була захоплена російськими військами у перші дні агресії. Природний ландшафт Таврії характерний тим, що не дає можливості стороні, що обороняється, побудувати ефективну систему укріплень, які б виключали можливість противника скористатися рельєфом та зайти у тили військ. Те, що було слабістю української оборони та призвело до окупації наших територій, зараз стало слабістю окупантів. Степи Херсонщини не дозволяють вибудувати суцільну лінію оборони, триматися можливо лише за населені пункти та використовувати річкові береги. Оскільки провалився план російського бліцкригу, який передбачав блискавичне захоплення усієї південної частини України, включно з Миколаївщиною та Одещиною, та "прорубування" коридору до контрольованого росіянами Придністров’я – військовий сенс подальшого утримування Херсонщини зник.
З нарощуванням військового потенціалу ЗСУ, в першу чергу кількості ефективно діючих артилерійських систем та можливостей нанесення точкових влучних ударів по складах, командних пунктах, скупченнях техніки, живої сили та шляхам постачання, можливості окупантів утримувати території значно зменшилися.
Поки що зарано говорити про створення котлів для росіян. Але руйнування Антонівського мосту через Дніпро у Херсоні та пристріляні цілі на інших шляхах постачання більш ніж прозоро натякають окупантам: час забиратися з чужої землі. Поки є можливість відвести ваші війська з територій, які вже знаходяться під вогневим контролем ЗСУ, краще відступити. Деякі джерела наводять інформацію, що на Херсонщині у ворога є близько 100 танків різних модифікацій та не менше 10 000 вояків. Це суттєві сили, якщо би бойові зіткнення відбувалися у чистому полі, одна армія проти іншої. Однак потрібно розуміти, що ці сили розпорошені, їхнє пересування та постачання відслідковуються нашою розвідкою і по будь-яким їхнім скупченнях наносяться артилерійські та ракетні удари. Сучасна війна докорінно відрізняється від Грюнвальдської битви або танкового зіткнення на Курській дузі.
Політичні та інформаційні аспекти контрнаступу
У кожної війни є й політична складова. Більше того, власне вона є важливим чинником для ухвалення суто військових рішень. У відповідності із відомою сентенцією, що війна – це просто продовження політики іншими засобами.
Посилання на нещодавно оприлюднені дані британської розвідки про наступ українських сил, що готується, викликали неабияке піднесення серед українців. Але і у відносно мирні часи настрій населення коливався за синусоїдою. Від любові до ненависті достатньо було одного непопулярного рішення. Тож і наразі саме нам, українцям в тилу чи на окупованій території, тим хто не воює на передовій, не слід налаштовуватися на швидкі та "прості" рішення. Слід розуміти, що це може бути і частиною операції з дезінформування ворога, і спонуканням з якихось британських причин для проведення активніших дій українською стороною. Або просто оцінкою ситуації та порівнянням оборонного потенціалу і атакуючими можливостями українців. Точну дати початку масштабного контрнаступу ми дізнаємося тільки тоді, коли він розпочнеться.
Повільний контрнаступ, без задіяння великих мас військових та техніки, ведеться з моменту стабілізації лінії протистояння ЗСУ та російських військ. Українські бійці поступово відвойовують село за селом, відновлюють та збільшують контроль за територіями та шляхами. Ймовірно, головною метою військового керівництва є створення таких умов для росіян, що вони будуть змушені залишити окуповані території під загрозою оточення та здачі у полон або знищення.
Спротив на окупованій території
Якщо збройні сили є зовнішньою силою, що тисне на російських окупантів, проте є й внутрішні сили на окупованих територіях, що чинять спротив. Існують численні згадки про протидію окупантам: мирні протести херсонців та мешканців інших міст, селищ Херсонщини, ліквідації колаборантів, розклеювання агітаційних матеріалів, які закликають до спротиву.
Фото: gur.gov.ua
Агресор не врахував той факт, що теперішні війни не схожі навіть на ті, що велися ще десять років тому. Російсько-українсько війна – це перша в історії війна он-лайн. Якщо бойові дії у Сирії та Афганістані, наприклад, висвітлювалися лише спорадично, то в Україні сталося інакше. Розвинена мережа інтернет, навіть попри намагання окупантів відключити телефонний зв’язок, та блокувати теле- та радіосигнали, дозволяє і українцям, й іноземним спостерігачам бачити хід війни у режимі реального часу. Це стосується не тільки можливостей контрпропаганди та пропаганди. Але й суто військових питань та комунікації людей на захоплених територіях. Інтернет дає можливість спілкуватися, об’єднуватися для спротиву, передавати точні координати ворожих цілей, відслідковувати пересування колаборантів та ефективно знищувати їх.
Завдяки комунікації мешканцям Херсонщини вдається протистояти і спробам проведення фейкових "референдумів" щодо проголошення "народних республік". Ідея легітимації окупації та подальшої анексії української території взагалі не має прибічників на Херсонщині, хіба що у середовищі маргіналів-колаборантів, кількість яких обчислюється десятками, а не сотнями. Партизанського руху в тому сенсі та вигляді, як це відбувалося під час Другої світової війни, на Херсонщині, звісно, немає. Але його відголоски - це знищення військових патрулів окупантів та підриви автомобілів зрадників.
Нова Каховка – ключове місто Херсонщини
Один з небагатьох неушкоджених мостів, що розташований на дамбі Каховської ГЕС, що залишився росіянам для відступу з окупованих територій, вже пристріляний. Батарея ППО росіян, яка розташовувалася біля мосту, знищена прицільним ударом української артилерії. Наші інформатори у Новій Каховці повідомлять, що, після знищення декількох складів боєприпасів, на території міста значно поменшала кількість окупантів, приблизно на дві третини. На блок-постах росіян на в’їзді до Нової Каховки підтягнутих військових змінили якісь розхристані особи.
Місто та навколишні селища звикли до вибухів та безперервних прольотів авіації, і видається, що лінія протистояння суттєво наблизилася до міста. За розповідями, окупанти вже у перші дні були вражені тим, що більшість місцевих користується у побуті українською мовою, а кількість тих, хто вітав росіян, була щезаючи малою.
Фото: uhe.gov.ua
Нова Каховка, Каховська ГЕС та Каховське море – це найважливіші, ключові точки Херсонщини, адже головна гідроспоруда Північно-Кримського каналу дозволяє контролювати подачу води до Криму. Будь-які розпатякування росіян про "воз’єднання російськомовних регіонів" нічого не варті: головним завданням для них було і є захоплення та утримання сухопутного коридору до Криму, контроль за водними ресурсами. Що тільки Нова Каховка повернеться під контроль України – Крим буде відрізаний від дніпровської води, а його постачання з території материкової росії по Кримському мосту, з огляду на появу в України засобів ураження з пристойною дальністю, опиниться під постійною загрозою.
Фото: Facebook О. Данілова
Тактика, способи та строки
27 липня секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов заявив, що "…ворог почав стягувати війська на Херсонщину. Наші військові робитимуть усе можливе, щоб у ці терміни (3-6 тижнів – iPress), про які говорить президент України, вони вклалися. Але я хочу сказати, що перемога буде за нами: на тиждень раніше чи на тиждень пізніше".
Фото: nrcu.gov.ua
Микола Бєлєсков, заступник директора Інституту світової політики, вважає, що "… лінії постачання через Дніпро це Ахілесова п’ята московитів. Тому відповідне угруповання ворога – ціль, яку відносно легко досягнути. Відносно легко бо все одно є певна ціна, але все таки легко, якщо порівнювати із іншими напрямками.І далі або мости просто руйнуються… або значно ускладнюється завдання з використання відповідних мостів через значний рівень ураження, що обмежує пропускну здатність. У першому випадку угруповання ворога стає де-факто оточеним. У другому випадку значно скорочується здатність ворога чинити спротиву разі використання нами тактики поступового фронтального виштовхування".
Якщо деокупація відбуватиметься шляхом витіснення збройних сил під загрозою котлів та вогневого ураження з далекої відстані, то це також буде чудовим результатом. Ешелонована оборона, яка будується росіянами на Херсонщині, добре працюватиме проти лобових танкових та піхотних атак. Але за умов оточення та артилерійських обстрілів цей метод утримання територій навряд чи виявиться ефективним. Дотепер тактика ведення бойових дій українськими військами виявлялася успішною, поступово територія Херсонщини буде звільнена. Сподіваймося, що це відбудеться вже найближчим часом.
