Люстрація (від лат. lustratio — очищення через жертвопринесення) — заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній службі.
"Спільна й головна проблема наших країн – радянська спадщина", - говорив Кахе Бендукідзе, і був абсолютно правий. Це жахлива сторінка нашої історії, яку потрібно знищити, позбавитись її раз і назавжди.
Якщо виникає проблема, її потрібно вирішувати негайно! У випадку радянської спадщини, вона потребує викорінення вже таким відомим сьогодні, всенародним способом люстрації. Тільки не викиданням у смітник чиновників, які наступного дня, переживши хвилину ганьби, успішно продовжують займати керівні посади, а робити це слід виважено і приклад варто брати з Грузії, яка своїм "проривом", або так званим "грузинським чудом" вразила світ.
І в чому ж "чудо"?
Президент Грузії Михайло Саакашвілі провів тотальну "вольову" люстрацію, звільнивши тисячі державних службовців всього за один день. Тільки таким чином, на думку очільника Грузії, можна звільнити посадові крісла чиновників від колишніх співробітників спецслужб Радянського Союзу, Компартії та комсомолу. Також у "Хартії свободи" були вказані вимоги до нових можновладців – досконале знання англійської мови та диплом європейського зразка. Так звана дерадянізація, яка назавжди звільняє Грузію від радянської та фашистської символіки, не допускає використання в географічних назвах імен радянських і комуністичних діячів.
Михайло Саакашвілі. Фото: club.geurasia.org
У період здійснення люстрації, найбільше постраждали апарати міністерств, яких скорочували в рази. Наприклад, Міністерство економічного розвитку скоротили втричі, Міністерство сільського господарства – у п’ять разів, після чого воно ще зменшилося. Міністерство енергетики скоротили в кілька разів, Держканцелярія зменшилась удвічі. Виявляється, така велика кількість чиновників є просто непотрібною, і держава може існувати без них, а в випадку Грузії ще й збільшувати надходження у державний бюджет та розвивати країну.
Найуспішнішим проектом люстрації слід вважати модернізацію радянського ДАІ у патрулі, яка почалась задовго до прийняття "Хартії", у 2004році, проте повністю очистилась від корупції у період введення її й дію, до чого прагнув грузинський новий уряд. Патрульна поліція створювалась з нуля, головна ідея якої дуже проста - певна територія поділяється на окремі сектори, кожен із яких закріплюється за конкретним патрулем. Йому заборонено тривалий час стояти на місці – він має постійно рухатися, тобто коли викликати поліцію, то вона дійсно приїде за 5 хвилин, на що у дореформеній Грузії навіть надіятись не варто було. Однак, у перші місяці змін, колишні "даішники" намагалися брати хабар, проте за ними стежили агенти спецслужб. Вони вели відеоспостереження, оприлюднення яких спричинило звільнення близько 15 тис. поліцейських. Як висновок, сьогодні поліції довіряє 87% грузинів (що займає друге, після церкви, місце рейтингу довіри), тоді як до реформ грузинське МВД було найпридатнішим для життя корупції осередком.
Фото: blog.i.ua
Ще одним цікавим проектом грузинської люстрації є оновлення реєстру земельних ділянок та приватної власності. Там, за допомогою Національного агентства публічного реєстру власності й бізнесу (англійська абревіатура NAPR.), ведеться електронне оформлення приватної власності та реєстр земельних ділянок. Якщо раніше потрібно було обійти дюжину чиновницьких кабінетів, то сьогодні, єдине, що треба зробити, це прийти у один із сервісних центрів, принести усі потрібні документи, отримати свій номерок, підійти до "віконечка", віддати всі документи та протягом чотирьох днів чекати підтвердження. Немає ніякої взаємодії із чиновницькими структурами, які приймають рішення, і чи приймуть вони його, залежить від товщини вашого гаманця. Також, документи, принесені у сервіс не потребують нотаріального засвічення, що значно здешевлює процедуру сучасну від "союзної". Чиновницькі місця замінились електронними машинами, де відбувається весь реєстр власності. Чудово правда? Родзинкою системи є те, що весь реєстр ведеться в інтернеті, і якщо ви, до прикладу, бажаєте купити земельну ділянку, або будинок, вся інформація про нього є у реєстрі, який доступний для всіх.
Люстрація у Грузії проводилась з метою ліквідації явища корупції, яку, до речі, грузини вважали головною проблемою країни (згадаймо собі відлигу Союзу, коли за елементарні крадіжки на вулиці ніхто нікого не карав, тоді що вже говорити про вищий рівень управління, коли все вирішувалось від печатки, та від того, наскільки ви сподобаєтесь вже колишньому бюрократу, щоб він вам її поставив?), та зменшення кількості чиновницьких крісел, а, навіть, якщо не зменшення, то перехід їх до кандидатів, які дійсно того заслуговують. Грузія змінилась кардинально, зробила це самостійно, без чиїхось установок та допомоги.
У Грузії вийшло, а в Україні як?
16 вересня 2014 року президент України Петро Порошенко підписав Закон України "Про очищення влади" (Люстрацію). Якщо порівнювати його з грузинською "Хартією", то варто зауважити те, що Грузія ставить собі за мету побороти тільки радянсько-фашистську ідеологію, її керівників та корупцію, тоді, коли Україна, не позбувшись колишніх ідеологів комунізму вчасно, потерпала ще й від її наступників – режиму Януковича. Тобто нашій державній верхівці потрібно пережити подвійну люстрацію. А чи зможемо?
Фото: Віталій Уманець / facebook.com
У Законі "Про Люстрацію" описано план дій: найперше, люструємо чиновників, які займали керівні посади у період з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року. У другу хвилю очищення потрапляють колишні бюрократи, чиновники уряду СРСР. Цікаво, що кандидати у народні депутати на позачергових парламентських виборах 2014 року та новообрані депутати Верховної Ради не будуть люстровані. Тоді виникає питання: "А як тоді бути з колишніми регіоналами, теперішнім "Опозиційним блоком", яких у Раду пройшло майже 9,5%, а це 29 депутатів, без урахування тих, що пройшли на мажоритарних округах?" Дивно правда, що 27 листопада 2014 року засідання Верховної Ради України VIII скликання відкриватимуть три найстаріші депутати, один з яких - Юхим Звягільський, який голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року. Якесь замкнуте коло виходить.
ЧИТАЙТЕ: Зоя Казанжи: Незалежність потрібна не медіа, а суспільству
У грузинській "Хартії свободи" щільне місце займає боротьба із таємними співробітниками спеціальних служб колишнього СРСР. В українському Законі теж є пункт, який передбачає люстрацію штатних працівників чи негласних агентів в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР. Правда відмінність полягає у тому, що наш закон був прийнятий тоді, коли колишні агенти вправно проводили проросійську пропаганду, з наслідками якої тепер бореться ціла Україна.
Окрім того, масштабному очищенню, як на мене, можуть завадити слабкість самих люстраторів та якість їхньої роботи. За вищезгаданим законом, Міністерство Юстиції України повинне створити "дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості", але виникає питання: "Чи вистачить у громадського органу сили та терпіння боротися із несправедливістю, яка впродовж 23 років безперешкодно наростала? А чи не вдасться люстрованим уникнути "очищення"? Виникає занадто багато питань, відповідь на які шукати важко, чи то навіть неможливо.
Фото: slovoidilo.ua
Напевне саме тому, зважаючи на бездіяльність влади, народ України провадив так звану "Народну люстрацію", яка носить характер античності, маю на увазі очищення через жертвоприношення. Але кому вони потрібні? Чи за перепрошення, наш народ створив собі ідола у вигляді "Святого Смітника", якому так вправно і часто приносив жертву? Варто сказати, що у античності жертва було б схвалена і однозначно прийнята, але сьогодні, українському суспільству варто забути про антично-древні шляхи покарання винних, модернізуватися і звільнитись від радянсько-януковського клейма, очиститись і жити у своїй вільній Україні для українців. А приклад звільнення слід брати не у Європи, а у неєвропейської Грузії.
ЧИТАЙТЕ: Ярема перетворюється в Пшонку швидше, ніж Пшонка перетворився у самого себе, - блогер
