Російські пропагандисти б’ються в істериці через перемоги українських воїнів, серед кремлівських старців назріває держпереворот, а руські мобілізовані натовпом збігають зі своєї батьківщини. Але ж не так вже й багато минуло часу відтоді, як Британія, США та інші країни закликали своїх громадян негайно покинути Україну, а путін оголосив "спецоперацію з денацифікації та демілітаризації" з повною впевненістю, що захопить Київ за три дні.
Українці показали світові, що не варто боятися плішивого психа, який шантажує ядерними ракетами, розвінчали багато російських мітів, котри, втім, досі потужно засіли у окремих західних головах. Завдяки українським воїнам стався злам у сприйнятті росії та її керівництва у лідерів Європи, США та наддержавних організацій. Адже 8 років тому світ мовчки проковтнув захоплення території Донбасу і анексію Криму. Ніхто не чекав такого опору зі сторони української армії і народу, які не злякалися ні ворожих ракет, ні ворожої авіації, ні "другої армії світу". Ніхто крім нас самих.
Світові, який спостерігав за війною в Україні, це здавалося неймовірним, слово "контраступ" взагалі вважалося невимовним. Та настав момент, коли ЗСУ за два дні звільнили 17 стратегічно важливих населених пунктів, а потім ще і ще. Вже усі зрозуміли, що путіну не допоможе ні мобілізація, ні масовані ракетні удари по мирних містах. Вони лише роблять українців сильнішими та згуртованішими.
Про феномен української армії ще будуть говорити, його будуть вивчати і писатимуть наукові статті та белетристику. Але для нас, українців, відповідь очевидна – те, що демонструє українська армія, прописано у нашому генетичному коді. Українців не можна зламати, з них не можна зробити рабів. Сила і Воля – в нашій крові, в нашій ментальності, в наших козаках – сильних та безстрашних. В наших пращурах і в так і не розгаданих таємницях характерників, які були явищем історії світового військового мистецтва протягом століть.
Не раптово свято Захисників України та День козацтва співпадають з іще одним надважливим святом: Днем заснування Української Повстанської Армії. Під час Другої світової українці запекло боролися як з нацистами, так і з більшовиками. Серед повстанців було багато козаків, в тому числі і пластунів. А вони – нащадки Пластунівського куреня, який був школою характерництва на Запорізькій Січі, де вишколювали козацьких розвідників-пластунів, вчили їх характерництву та унікальним бойовим мистецтвам "Спас" та "Бойовий гопак".
iPress занурився в дослідження Тараса Каляндрука та інші джерела і хочемо розповісти вам десять цікавих фактів, які допоможуть нам зрозуміти витоки героїзму наших сучасників. Тобто, про характерників, які були українською кастою воїнів, що мала свої прадавні звичаї і традиції.
- Етимологічний зв’язок слова "характерник" прослідковується з десятком лексем, починаючи з імені давньоарійського бога Хара, слова "махаратха", де "ма" означає "великий", а "харатха" ототожнено з воїном, що володіє надприродними здібностями до грецького "character", що означає "відмінна ознака" та жовнірів, які носили на собі так звані "характери" – картки з диявольськими чарами та магічними знаками, що допомагали "приборкувати" кулі та здійснювати інші незвичні речі.
- Тотемом козака-характерника був вовк. Ще за часи Київської Русі були поширені уявлення, що воїн, чарівник-волхв чи простий чоловік обертався на вовка, оперізуючи себе священним поясом-наузом. Тож однією з найважливіших властивостей козака-характерника була його здатність трансформуватися у вовка і невразливість щодо залізної зброї та куль. Ось у який спосіб пояснював козак-характерник причину свого обернення на вовка: "Прийшлось тікати з бувальців так, щоб комусь не взамітку. Я шкуру на себе і пробіг вовком. Тепер заїхав подякувати тобі Матвію за перевіз".
- В українських легендах видатні козаки-характерники – Іван Сірко, Семен Палій, Максим Залізняк, гайдамацькі та опришківські ватажки Устим Кармелюк, Олекса Довбуш, Пинтя, Головач – в поєдинках вбивали чорта і в нагороду отримували він Бога надприродні військові здібності. За транцедентальними методиками Сходу і Заходу людина має душу – божественний розум, тіло - інстинкти та бажання та дух – волю. Їм в тілі відповідають голова, живіт і серце. Центр живота – це і є хара. Опанувати хара – опанувати свої інстинкти, емоції, негативні і позитивні, підкоривши їх двом іншим центрам: розуму і волі. Ось якого чорта перемагали українські герої.
- Характерники могли передбачати події на століття вперед. Тому своєю місією вважали збереження душі українського народу. Особливо від московської імперії. Працювати в цьому напрямку почали ще з часів Петра І. Передчуваючи загибель Запорізької Сечі, низове козацтво склало заповіт для нащадків у формі рукописних книг, які звалися Кахтирями, в яких збирались думи, оповідки, битовщини, пісні тощо. Окупанти сотні років забороняли навіть згадувати характерників. Вже у XVIII столітті Кахтирі були заборонені царською владою.
- Особливістю характерників були знання з різних напрямків. В залежності від ситуації воїн ставав лікарем, вчителем будівельником чи орачем. Вони мали свої школи, в які приймали лише вибраних. Навіть рідним дітям, коли ті були недостойними і не відповідали необхідним вимогам, передавати секрети характерництва суворо заборонялося. Опановуючи ці науки, кожен козак проходив свій шлях. Вихователь перш за все проглядав сутність свого учня – його попередні втілення та напрацьовану ним карму. А потім розвивав те, чим багате нинішнє фізичне втілення його душі, напрацьовуючи індивідуальну систему захисту. Термін досить суворого навчання встановлювався індивідуально, залежно від потенціалу учня.
- Характерники були прикладом для інших козаків. Козацька школа була вільною від ієрархії. Кожен учень розумів: "Якщо це може характерник, то це зможу і я". Це надавало сили воїнам у довготривалих битвах. В бою козаки враховували риси, притаманні тому чи іншому підрозділу, тобто враховували наявну зброю, фізичний гарт бійців, місцеві звичаї або психічний стан. Чи не за такою методою воюють наші хлопці з російськими окупантами?
- Характерники використовували змінений стан свідомості, в якому прискорюється внутрішній час, з’являється надзвичайна сила, спритність, інтуїція. Козаки для входження в цей стан використовували крик, пісні і музику. Звідси побажання "лебединого віку та журавлиного крику" обраному кошовому. Та й козак Мамай найчастіше зображується в медитативній позі з бандурою. Ще одним способом увійти в змінений стан був гопак.
- Поранених козаків лікували, вводячи їх в гіпнотичний транс. Це дозволяло робити складні операції: витягати кулю з тіла чи складати переламані кістки, не використовуючи знеболення.
- Характерники досконало знали властивості рослин та вміло їх використовували. На шиї вони носили амулети, що оберігали від голодної смерті. Це були нанизані на нитку затверділі бульбочки з любки дволистої. Щоб заспокоїти голод і спрагу козаку на добу вистачало однієї, коню давали дві. 10.
- Після заборони Запорізької Сечі характерники поїхали "під турка жити" та заснувавши Задунайську Січ, відправились у Галичину, Закарпаття, Поділля, Буковину. Саме нащадки характерників були тією силою, яка сприяла відродженню національної свідомості українців у Західній Україні.
Чи дивує когось, що наші хлопці неймовірні, найсильніші та найкраші. В них тече кров характерників. Саме тому Сили спеціальних операцій взяли собі на емблему вовкулаку. Вони захищають Україну, тож вони непереможні!
