Помилково думати, що кіберпростір не був чинником війни в Україні. Обидві сторони використовують кіберможливості для досягнення своїх цілей. Обидві сторони розуміють потенціал інтеграції кібер- та інформаційного протистояння з їхніми військовими зусиллями. І обидві сторони знають, що вони ведуть боротьбу за вплив і думки далеко за межами безпосереднього поля бою. Це дуже сучасна цифрова та кібервійна, така ж жорстока та руйнівна як фізична.
Через шість місяців після вторгнення росії стає зрозуміло, як різні фізичні та віртуальні підходи впливали на конфлікт. Так само, як і у випадку з наземним вторгненням, початкові онлайн-плани росії, схоже, провалилися. Використання країною агресивних кіберінструментів було безвідповідальним і неперебірливим.
Їхні інформаційні операції виявилися невмілими та були піддані сумнівам через оприлюднення розвідданих (Заходом – IPress). А спроби російських військових знищити цифрову інфраструктуру України та посіяти розбрат за допомогою кіберпотужностей зустріли стійку, професійну та ефективну українську кібероборону.
Центр урядового зв’язку є британським агентством із розвідки, кіберпростору та безпеки і давно відстежує загрозу, яку становить росія. З нашими союзниками ми маємо карту її розвідувальних і військових цілей у кіберпросторі, що постійно змінюється. Ми постійно викриваємо їх діяльність, яка виходить за рамки відповідальної поведінки в кіберпросторі. Ми кинули виклик тому, як російська держава закривала очі на могутні злочинні кібергрупи, які безкарно діють у країні. І ми працювали з галуззю та нашими союзниками, щоб підтримувати Україну, боротися з дезінформацією та захищати критичну кіберінфраструктуру.
Хоча ми знали, що росія здатна грати за іншими правилами, її дії в Україні зараз показали це цілому світові. У результаті, ми бачимо перебудову кіберландшафту. Зараз між великими технологічними компаніями та урядами співпраці у сфері безпеки набагато більше, ніж до війни, поляризація позицій щодо використання кіберзасобів у війні та відновлення зусиль щодо перевизначення кіберправил.
Секретна розвідка дозволила нам помітити цю діяльність. Приватний сектор також помітив це, і компанії швидко оприлюднили та виправили проблему. Це партнерство між урядом і приватним сектором, у якому Національний центр кібербезпеки (частина Центру урядового зв’язку) відіграє провідну роль, стає дедалі важливішим, оскільки зусилля росії зруйнувати українські урядові та військові системи посилилися.
Дезінформація в Інтернеті швидко стала основною частиною кампанії росії, спричиняючи плутанину та хаос в Україні та за її межами. росія вже використовувала це раніше, зокрема в Сирії та на Балканах. Він має на меті посіяти недовіру до джерел інформації, спотворити дії України та оприлюднити неправдиві наративи про причини дій росії. Ми вжили заходів, щоб протистояти цим спотвореним наративам. Від надання попереджень про початок війни до швидкого оприлюднення розвідданих і співпраці із західними технологічними платформами для усунення брехні ми привернули увагу до підходу російської держави.
Багато зі зробленого було успішним. Наразі президент путін повністю програв інформаційну війну в Україні та на Заході. Хоча це привід для святкування, ми не повинні недооцінювати те, як російська дезінформація поширюється в інших частинах світу. Багато з найбільш густонаселених країн не погодилися засудити росію за її вторгнення. Громадська думка в цих країнах має значення, і на неї впливає вже інформація, що надходить з росії. Це новий фронт війни в Україні, і його наслідки триватимуть принаймні стільки ж, скільки триває конфлікт. Ми повинні вжити заходів, щоб протистояти організованим державним кампаніям дезінформації та забезпечити, щоб вони не притупили міжнародне обурення діями росії.
У всіх цих сферах ми бачили, як російська держава намагається вирівняти та скоординувати кіберпотенціал поряд з більш традиційними аспектами військової сили. На сьогодні цей гібридний намір не вдався; вплив був меншим, ніж ми (і вони) очікували.
Частково це тому, що Україна довела себе як надзвичайно ефективний кіберзахисник. З моменту анексії Криму в 2014 році вона старанно розбудовувала цифрову фортецю. Оскільки ми стали свідками героїчного захисту українських військових, в Інтернеті ми, мабуть, побачили найефективнішу оборонну кіберактивність в історії. Діючи під постійним тиском проти дуже здібного супротивника, ця команда сектору, розвідки, служб безпеки, а в деяких випадках і громадян, працювала пліч-о-пліч, щоб попереджати, реагувати та виправляти.
Цей кіберзахист виявився сильнішим, ніж очікувала росія. Дещо за іронією долі, ми бачили, як її військова діяльність ускладнює проблеми. російські удари знищили саме ті мережі, які вони намагалися заразити. Вони змусили українців диверсифікувати та використовувати альтернативні форми зв’язку, більш безпечні. Це фактично посилило українську стійкість.
На щастя, уся ця кіберактивність не призвела до супутніх збитків за межами України, подібних до масштабів атак NotPetya у 2017 році, які порушили роботу українських банків, аеропортів тощо. Це може бути тому, що російські кіберактори ретельно вивіряють ситуацію, щоб уникнути ескалації. Зрештою, НАТО ясно дало зрозуміти, що серйозна кібератака проти країни-члена може спровокувати дію статті 5, положення про взаємну оборону альянсу. Небезпека поширення на країни НАТО цілком реальна — ми бачили некомпетентність і недбалість росії раніше.
Важливим компонентом нашої відповіді на цю ситуацію можуть бути Національні кіберсили Великобританії (NCF) — партнерство між Центром урядового звязку і Міністерством оборони. Це ґрунтується на нашому кіберзахисті та стійкості світового класу для забезпечення наступальних кіберможливостей. Я не буду вдаватися в подробиці діяльності NCF — прихованість і неоднозначність є ключовими атрибутами кібероперацій.
Ця секретна і важлива робота ведеться відповідно до міжнародного права та національного законодавства. Його санкціонують міністри і перевіряють судові комісари. Саме цей етичний, пропорційний і законний підхід відрізняє нас від наших супротивників і від використання росією кіберпотенціалів у цій війні.
Вивчаючи уроки цих ранніх етапів війни президента путіна, важко переоцінити важливість українського кіберзахисту для боротьби. Досвід країни показав, що онлайн захисник сам вибирає, наскільки він уразливий для нападу. І що ми, як союзники, показуємо, що серйозно ставимося до відповідального використання кіберпотужності. Це уроки, до яких ми та однодумці з усього світу повинні прислухатися.
Джерело: The Economist
