25 червня 2011
Автор: Павел Строілов
Що ми знаємо про нового голову Аль-Каїди Аймана Аль-Завахірі? Не багато. Ми знаємо, що він колишній «емір» Єгипетського ісламського джихаду, який провів три роки в єгипетській в’язниці після того, як його група вбила прозахідного президента Анвара Садата. Він також вважається кваліфікованим хірургом, який наприкінці 1980-х став особистим лікарем і радником бен Ладена. Але є один цікавий факт про нього, який Заходу було б нерозумно ігнорувати: його зв’язки з КДБ та його наступником Федеральною службою безпеки Росії або ФСБ.
Саме Олександр Литвиненко, колишній офіцер ФСБ, убитий радіоактивним матеріалом у Лондоні в 2006 році, назвав Аль-Завахірі «людиною москви в Аль-Каїді». В інтерв’ю після терактів 7 липня 2005 року в Лондоні він стверджував, що майбутній лідер Аль-Каїди перебував в навчальному центрі ФСБ у Дагестані на Північному Кавказі в 1998 році. «Він пройшов шестимісячну спеціальну підготовку. Потім його відправили в Афганістан, де він раніше ніколи не був. Відразу після цього під наглядом своїх босів ФСБ він проник в оточення бен Ладена і незабаром став його заступником в Аль-Каїді... Я бачив тих офіцерів з управління ФСБ по Дагестану, які незадовго до того готували аз-Завахірі, вони були переведені до москви та підвищення».
Литвиненко повторив це твердження в низці інших інтерв'ю. І Ахмед Закаєв, якого багато хто вважає лідером уряду незалежної Чечні у вигнанні, вважає цю заяву достовірною. Він сказав, що «декілька емісарів» прибули з Близького Сходу на Північний Кавказ «проповідувати глобальний джихад» після того, як його уряд уклав мир з росією в 1996 році. «Усі вони розмовляли російською, мали російські візи та подорожували через Москву. Аль-Завахірі просто найганебніший». москва, каже Закаєв, завжди хотіла, щоб чеченці говорили про глобальний джихад, а не про незалежність; це б узаконило російську війну проти них.
У 2003 році ФСБ висунула свою версію: мовляв, у 1997 році Аль-Завахірі заарештували за підробленим паспортом, півроку протримали в Дагестані, а потім, не встановивши його особи, депортували як нелегала. Вони сказали, що лише після 11 вересня під час обміну розвідданими з американцями вони зрозуміли, що випустили одного з найбільш розшукуваних терористів у світі.
Литвиненко відкинув цю «смішну версію»: на його думку, ФСБ було спіймано на гарячому - допомозі терористам, і намагалося вислизнути. За його словами, кремль хотів нестабільності в мусульманському світі, тому що це підвищило б статус росії в «глобальній війні з терором» і ще режим залежав від цін на нафту.
Що стосується Аль-Завахірі, то Литвиненко вважав, що його дружба з росією може йти ще з часів холодної війни. З 1960-х років аж до краху радянського режиму КДБ тренував, фінансував і озброював різні терористичні організації — від палестинських бойовиків до ультралівих «фронтів визволення» по всьому світу. Типовою формою допомоги була «спецпідготовка» в таборах КДБ. Курси охоплювали такі теми, як «партійна безпека», «розвідка та контррозвідка», «таємні методи», «таємні комунікації» та «поєднання легальної та нелегальної партійної роботи». Стандартний курс тривав шість місяців, саме стільки, нібито провів Аль-Завахірі під вартою ФСБ.
Докази, що підтверджують все це - є файли, таємно вивезені з росії колишнім архіваріусом КДБ Василем Мітрохіним. У своїй книзі з істориком розвідки Крістофером Ендрю, Мітрохін припускає причетність СРСР до вбивства Садата. Мовляв, підґрунтя для вбивства було закладено сирійськими спецслужбами та палестинськими терористами з відома та принаймні мовчазного схвалення КДБ.
А після цього? Чи припинилася підтримка росією тероризму разом з падінням Радянського Союзу? Литвиненко стверджував, що ні. «У КДБ Андропова були люди, які організовували тероризм по всьому світу», — сказав він в інтерв’ю Радіо Свобода 2005 року. «Всі вони були повернуті до ФСБ як консультанти при путіні та відновили свої контакти з колишніми агентами КДБ у різних терористичних групах».
Оскільки Аль-Завахірі зараз очолює Аль-Каїду, заяви Литвиненка заслуговують на пильну увагу. Зрештою, більшість росіян розглядають новітню історію своєї країни як одну довгу героїчну битву проти західного імперіалізму. Чому вони повинні були змінити місця? Жахлива смерть Литвиненка є остаточним свідченням того, що його звинувачення заслуговують довіри.
Джерело: The Spectator
