Фестиваль Підкамінь вперше відбувся у 2007 році. З того часу його постійно вносять у свої літні плани мешканці Львівської, Тернопільської та Рівненської областей. Захід відбувається у Бродівському районі, в однойменному селищі, що має давню історію та оповідне цікавими легендами, які вам розкажуть усі завсідники фестивалю.
Окрім розваг, організатори фестивалю мають на меті популяризацію української культури та історії, а також намагаються сприяти реставрації домініканського монастиря 15-го ст., розташованого в селищі.
Якщо 19-21 липня ви завітаєте на фестиваль "Підкамінь-2013", то насолодитесь не тільки музикою, але й майстер-класами, ярмарком і, звісно, чудовою природою та переказами про цю місцину.
Розкажіть, хто виступатиме на фестивалі Підкамінь-2013?
Цього року у нас буде дві сцени, а не одна. Музичну програму готує молода команда на чолі із фронтменом гурту КораЛЛі Мишком Адамчаком і новим виконавчим директором Іваном Шереметою. Ще кілька днів, можливо, тиждень і ми оприлюднимо повну програму Підкаменю 2013.
До фестивалю залишився місяць, проте інформація про учасників тільки почала з’являтись. З чим це пов’язано? Які є труднощі в переговорах? Чи можуть, з огляду на ситуацію, в останній момент відбутись зміни в програмі?
Зазвичай остаточну програму організатори формують за місяць до проведення фестивалю. Так ми працюємо і цього року. Труднощі є, але лише з бюджетом, тому дозволити ми можемо собі те, що можемо. Загалом, розраховуємо на хороший лайн-ап. Заявок від гуртів дуже багато, тому є необхідність розширити фестиваль до двох сцен. Окрім цього, на Підкамені 2013 ми плануємо зробити окремий майданчик для літературних читань і чіткий графік денних цікавинок з майстер-класами.
Якщо зміни й будуть, то вони залежатимуть не від нас, організаторів.
Фото: Юра Панченко/pidkamin.ridne.net
Кілька років тому, багато людей передумали їхати на фестиваль через внесені напередодні зміни до програми, пов’язані зі скасуванням виступів деяких гуртів, а натомість появою в лайн-апі поважного, але не дуже цікавого молоді Теодора Кукурудзи, тощо. З чим пов’язані такі сюрпризи і чи можуть вони повторитись цьогоріч?
Наш фестиваль побудований за таким принципом – учасники вечірньої сцена перших двох днів задовольняють смак молодої аудиторії, а на третій день ми орієнтуємось на старше покоління, якому Теодор Кукурудза якраз до смаку.
Вже зовсім скоро ми оприлюднимо музичну програму, і ви зрозумієте що до чого.
Попри те, що фестиваль відбувається вже протягом кількох років, сайт його оновлюється з перебоями. З чим це пов’язано і як Ви плануєте доносити інформацію про захід аудиторії, окрім ЗМІ? І хто є основною цільовою аудиторією?
Сайт працює, а з минулого року запрацював ще один - pidkamin.com.ua, котрий ведуть наші прихильники. Також маємо активну група у соцмережах: сторінку у Фейсбуці, однокласниках, нас інформаційно підтримують 50 ЗМІ. Окрім цього - афіші, флаєри і борди з сіті лайтами. Тому проблем з донесенням інформації не бачу.
На вісімдесят відсотків відвідувачами фестивалю у перші два дні є студенти, мешканці Львівської, Тернопільської та Рівненської областей. Решта з Києва та інших регіонів. У неділю ж на фестиваль з’їжджаються у більшості – старше покоління з прилеглих районів. На Бродівщину в час фестивалю масово з’їжджаються родини з усієї України.
Фото: Юра Панченко/pidkamin.ridne.net
Як місцеві мешканці реагують на щорічне проведення фестивалю?
Дуже позитивно. Діалог з місцевою громадою у нас добре налагоджений. Цьогоріч сподіваюся на відновлення містечка презентації громад.
Часом гості фестивалю скаржаться на проблеми з місцевими мешканцями. Як Ви це прокоментуєте?
Безпека учасників є дуже важливою. Ми щороку робимо зріз соціальних мереж, не кажучи про офіційну статистику медичної служби і правоохоронців. Можу запевнити, що рівень безпеки у нас високий. Щодо непорозумінь на рівні молодих людей - це ніколи не було масово. Тож, розраховуємо на поміркованість молоді й цього разу.
На фестивалі продають алкоголь. Хто це контролює, хто за цим стежить? Яким чином взагалі регулюється підприємницька діяльність на території фестивалю?
На жаль, не можна заборонити те, що має місце. Ми кілька років пробували запровадити суцільну заборону, та це ні до чого не призвело, окрім нарікань підприємців, що погодилися виїхати на поле, та збагачення тих, хто працюють у селищі, центр якого дуже близько. Кожного підприємця перевіряє санітарна служба, кожен викупляє патент у Підкамінській селищній раді. Також ми співпрацюємо із податковими органами.
Фото: Юра Панченко/pidkamin.ridne.net
Яким чином Підкамінь конкурує з іншими музичними, в тому числі й з етнофестивалями? Адже на території Західної України їх відбувається чимало. Окрім того, фестивальний рух розвивається по всій Україні, а українці все частіше відвідують закордонні фестивалі і порівнюють заходи. Чи планує Підкамінь змінюватись та розвиватись?
Ми "обома руками" за фестивалі - усілякі і різні. З більшістю фестивалів, котрі проходять на Львівщині у нас давні і товариські контакти. Для нас, організаторів, "Підкамінь" - це спосіб популяризації всього українського та просування ідеї відновлення монастиря. Ми змінюємося разом з фестивалем. Перший фест ми провели ще шість років тому, у далекому 2007. Вважаю, що у фестивальному просторі ми вже стали усталеним брендом. Особисто зараз працюю над тим, щоб команда організаторів оновлювалася за віком. У нас молодий виконавчий директор, вчорашній студент, нові дівчата які займаються волонтерським напрямком, креативний арт-директор. Ми не стоїмо на місці, а рухаємось вперед!
Приїжджайте на Підкамінь 2013 і все побачите!
