Що ж, цей день має стати проясненням для європейців, які дбають про Європу, і американців, які дбають про США. Трамп зробив всім послугу, сказавши абсолютно чесно. Тут було все: і дратівливість Трампа, і його величезне, але крихке его, і, як завжди, його любов до путіна. Президент США також дуже чітко дав зрозуміти, що він має в запасі для України, для Європи і, як завжди, для американського народу.
Я знаю, що деякі проукраїнські республіканці намагаються покласти відповідальність за цей вибух на Джей Ді Венса (який, очевидно, насолоджувався кожним моментом), але, як завжди, це не відповідає дійсності. Те, що ми побачили, було чисто в стилі Трампа – його погляди, його емоції, його глибока патологія. Ось відеозапис усієї пресконференції (вона триває майже 50 хвилин). Люди звинувачують Венса в тому, що він втрутився, коли Трамп почав звинувачувати Зеленського у "величезній ненависті" до путіна.
Ключовим є те, що Трамп – велика людина, яка може працювати з путіним, тоді як Україна повинна замовкнути, висловити вдячність і прийняти те, що їй пропонують. Трамп чітко дає це зрозуміти, коли критикує українців за те, що вони хочуть боротися за свою свободу, а не йти на поступки путіну, що він називає "дуже неповажним ставленням до цієї країни" (ця країна – США, інакше кажучи, він сам).
Потім Трамп і Венс переходять до того, що можна назвати лише великою вдячною промовою. Попри те, що США за Трампа не затвердили жодного нового долара допомоги Україні, Трамп і Венс хочуть, щоб Зеленський постійно говорив їм "дякую". Це, як завжди, спроба принизити демократичну державу, а Трампу приписати собі заслуги за те, що зробили інші люди. Врешті-решт Венс огризається: "Просто скажіть "дякую".
І тут Трамп випускає кота з мішка. Це не була зустріч або розбіжності щодо угоди про видобуток корисних копалин. Він намагався тиснути на Зеленського, щоб той погодився на припинення вогню, як пропонував путін, і Зеленський відмовився. Наприкінці Трамп вийшов і прямо сказав про це.
Ви там поховані. Ваші люди гинуть. У вас закінчуються солдати. Ні, послухайте... А потім ви кажете нам: "Я не хочу припинення вогню. Я не хочу перемир'я. Я хочу продовжувати і хочу це..." Ви поводитеся зовсім невдячно. І це недобре. Чесно кажучи, це недобре.
Отже, ось що ми маємо. Україна повинна заткнутися і прийняти умови Трампа й путіна. Це не незалежна, суверенна, демократична держава. Це іграшка диктатора, яка повинна бути вічно вдячна за недоїдки зі столу Трампа й путіна.
І Європа отримала б той самий диктат завтра. План Трампа полягає в тому, щоб реабілітувати росію, зробити її партнером США й спробувати переробити світ. Буквально на днях Трамп наказав міністру оборони Геґсету виключити росію з числа об'єктів кіберпланування Сполучених Штатів. росія була однією з найбільших кіберзагроз свободі та демократії США протягом багатьох років і Вашингтон фактично дає їй свободу дій.
На щастя, коли Зеленський зіткнувся зі знущаннями з боку Трампа, який вимагав просто подякувати і замовкнути, український президент сказав "ні". Це був момент, який показав, що і свобода, і демократія не померли, навіть якщо вони висять на тонкій нитці.
Тепер європейці та американці, які думають так само, повинні взятися до роботи.
По-перше, європейці доброї волі повинні зробити все можливе, щоб підштовхнути свої уряди до підтримки України до перемоги. Європейські держави мають економічні та технологічні ресурси, щоб суттєво вплинути на цю війну – чого їм бракує, так це впевненості в собі, аби діяти самостійно й у своїх інтересах. Більше жодних розмов про заспокоєння его Трампа, про наведення з ним мостів або про те, щоб знайти спосіб сподобатися йому. Трамп і США, поки він керує ними, перебувають на боці путіна, і до них треба ставитися як до ворожих європейській свободі й демократії сил.
По-друге, американці доброї волі повинні зосередитися на боротьбі з трампізмом на проміжних виборах 2026 року. До того часу нічого не зміниться, оскільки Трамп беззаперечно контролюватиме уряд США. Він робитиме те, що захоче. США перебувають у жорстокій боротьбі, і сили, що виступають проти демократії, зараз на чолі. Єдиний спосіб протистояти їм – це вирвати частини уряду США, і першим кроком до цього стануть вибори 2026 року.
На деякий час це означає, що Європі та США доведеться розійтися. Прихильники свободи і демократії в кожній із них матимуть свої власні битви протягом наступних кількох років. Можливо, в майбутньому вони зможуть більше співпрацювати і стануть сильнішими.
Але наразі вони повинні звернути увагу на свої власні ситуації.
Зеленський: Про яку дипломатію, Джей Ді, ви запитуєте? Що ви маєте на увазі?
Венс: Я говорю про таку дипломатію, яка покладе край руйнуванню вашої країни.
Зеленський: Так, але якщо ви...
Венс: Пане президенте, з усією повагою, я думаю, що це неповага з вашого боку – приходити в Овальний кабінет і намагатися оскаржити це перед американськими ЗМІ. Зараз ви, хлопці, ходите й примушуєте призовників йти на фронт, тому що у вас проблеми з кадрами. Ви повинні дякувати президенту.
Зеленський: Ви коли-небудь були в Україні, щоб побачити наші проблеми?
Венс: Я дійсно дивився і бачив репортажі, і я знаю, що відбувається, коли ви привозите людей у пропагандистський тур, пане президенте.
Ви не згодні з тим, що у вас були проблеми з призовом військових, і чи вважаєте ви поважним приходити до Овального кабінету США й нападати на адміністрацію, яка намагається запобігти знищенню вашої країни?
Зеленський: По-перше, під час війни проблеми є у всіх, навіть у вас. У вас є хороші рішення, і ви не відчуваєте цього зараз, але ви відчуєте це в майбутньому.
Трамп: Ви цього не знаєте. Не кажіть нам, що ми відчуємо. Ми намагаємося вирішити проблему. Не кажіть нам, що ми відчуємо.
Зеленський: Я вам не кажу, я відповідаю...
Венс: Це саме те, що ви робите...
Трамп, підвищуючи голос: Ви не в тому становищі, щоб диктувати нам, що ми будемо відчувати. Ми почуватимемося дуже добре й дуже сильно.
Зеленський намагається говорити.
Трамп: Ви зараз не в дуже хорошому становищі. Ви дозволили собі опинитися в дуже поганому становищі. У вас зараз немає карт. З нами у вас з'являться карти.
Ви граєте життями мільйонів людей, ви граєте в третю світову війну, і те, що ви робите – це дуже велика неповага до цієї країни.
Венс: Ви хоч раз подякували?
Зеленський: Багато разів.
Венс: Ні, на цій зустрічі, за всю цю зустріч? Подякуйте США й президенту, який намагається врятувати вашу країну.
Зеленський: Так, ви думаєте, що якщо ви будете дуже голосно говорити про війну...
Трамп: Він не говорить голосно. Ваша країна у великій біді. Ні, ні, ви багато говорили. Ваша країна у великій біді.
Зеленський: Я знаю, я знаю.
Трамп: Ви не виграєте. У вас є до біса хороший шанс вийти сухим із води, завдяки нам.
Зеленський: Ми залишаємося сильними із самого початку війни, ми були одні, і ми говоримо, я сказав, дякую.
Трамп, звертаючись до Зеленського: Ви не були одні... Ми надали вам військову техніку. Ваші люди хоробрі, але у них була наша техніка. Якби у вас не було нашої військової техніки, ця війна закінчилася б за два тижні.
Зеленський: Я чув від путіна, що через три дні.
Трамп: Буде дуже важко вести з вами справи..
Венс: Просто скажіть "дякую".
Зеленський: Я говорив це багато разів.
Венс: Визнайте, що є розбіжності, і давайте вирішувати ці розбіжності за дверима, а не намагатися боротися з ними через американські медіа, коли ви не праві. Ми знаємо, що ви не маєте рації.
Гаразд, думаю, ми побачили достатньо. Що скажете? Чудова телекартинка. Це точно.
Тижневий огляд. Трамп відкриває рота, а говорить путін
Цього тижня сталося дещо цілком очікуване, але всі були шоковані. Трамп продемонстрував свою повну згоду з путіним під час зустрічі в Овальному кабінеті з президентом України Зеленським. Трамп ділився думками путіна, говорив словами путіна, висловлював незграбні погрози путіна – і все це так, ніби путін говорив від його імені. У певному сенсі це була найбільш передбачувана річ у світі.
Прихильники Трампа люблять стверджувати, що він є проникливим і жорстким переговірником – мистецтво укладання угод, нью-йоркські девелоперські штучки. Вони використовують це виправдання, щоб пояснити його поступки путіну перед переговорами – вони нібито були блискучим кроком, щоб спробувати полегшити шлях до угоди.
Однак в Овальному кабінеті йшлося про те, що Трамп насправді не вів перемовини із Зеленським, а говорив про ситуацію з путіним з точки зору путіна. Ба більше, Трамп засмутився, коли Зеленський відмовився погодитися з його путінськими аргументами, ніби образившись, що хтось може не стати на бік його та путіна.
Якщо ви трохи уважніше прочитаєте стенограму, то побачите, як Трамп ототожнює себе з путіним і поділяє його світогляд. Угода між Трампом і путіним має три основні елементи.
По-перше, що є ключовим моментом, на якому Трамп наголошує знову й знову, що Україна слабка, що Україна програє війну, або, за його дурнуватою фразою, що Україна "не має козирів". Вражає, наскільки Трамп одержимий цим.
Трамп прийняв російську тезу про те, що Україна висить на волосині й не може перемогти. Слід визнати, що протягом останнього року це було значною частиною західних статей.
Але цей наратив нарешті піддається сумніву. Просування російських військ помітно сповільнилося, їхні втрати величезні, а українські військові, схоже, роблять кращий вибір щодо того, як вести виснажливу війну проти менш ефективних російських військових. Однак, якщо Трампу надають таку інформацію (а це важко сказати, оскільки він мало звертає уваги на деталі роботи), він вирішив ігнорувати її на користь натхненного путіним наративу про те, що Україна перебуває на межі виживання.
По-друге: підтримка України з боку США – це благодіяння, за яке Україна повинна вклонитися на знак подяки. Адміністрація Байдена кілька разів (з обуренням) заявила, що Україна має бути більш вдячною за допомогу, яку їй надають США. Однак Трамп і Венс довели це до патологічного рівня в Білому домі. Коментарі з цього приводу не вщухали.
І Венс фактично поєднав фальшивий наратив про те, що Україна втрачає, із закликом до більшої слухняності від Зеленського.
Подібні вимоги підживлюють дві російські тези. Перша полягає в тому, що Україна недостатньо сильна, щоб вижити без допомоги США. Друга – що Україна, по суті, була маріонеткою Заходу у цій війні. Це також ключовий елемент у спробі путіна вбити клин між MAGA та Україною. Вони хочуть, щоб Україну розглядали як жебрака, який висмоктує американські гроші та є невдячним (це регулярна теза Трампа, яка лунає прямо з москви). Він ігнорує той факт, що переважна частина американської допомоги витрачається у США на допомогу американським військовим.
Третє: путін є розумною стороною на переговорах, яка хоче укласти угоду, а українці – обструкціоністи. Це регулярна теза – вона звучала під час обміну думками із Зеленським і в інших частинах пресконференції (див. ці уривки).
Трамп (відповідаючи журналісту): ...Ви бачите, з якою ненавистю він ставиться до путіна. Мені дуже важко укласти угоду з такою ненавистю. У нього величезна ненависть. І я це розумію. Але я можу сказати вам, що інша сторона теж не дуже його любить.
Тож за дуже короткий проміжок часу – лише кілька хвилин, президент і віцепрезидент США фактично обрушили на Зеленського цілу низку (свідомо нечесних) тез путіна, щоб спробувати залякати українця і змусити його зробити те, чого Зеленський явно не збирався робити. Вони не "вели переговори", вони тиснули задля путіна.
І останнє – ця розбіжність не була пов'язана з угодою про видобуток корисних копалин і не була якоюсь випадковістю. Вона була сфабрикована адміністрацією Трампа, щоб вивести Зеленського (якого Трамп давно намагався позбутися), але український президент відмовився. Те, що це було набагато більше, ніж угода про видобуток корисних копалин, Трамп визнав у цитаті, де він демонструє гнів через те, що Зеленський не погоджується на умови припинення вогню.
І ось ми маємо це. Уряд США, який завжди збирався підтримувати путіна, коли Трамп став президентом, продемонстрував себе. По суті, це інституція для повторення тез путіна.
Люди, чи не могли б ви, будь ласка, припинити спроби змусити Україну спробувати якось домовитися з Трампом? Він бажає Україні зла і зробить все можливе, щоб допомогти путіну.
Будь ласка, дивіться в очі фактам.
Українська армія перебуває у кращій формі, ніж повідомляється
Ми з Миколою Бєлєсковим обговорюємо це більш детально у подкасті, тож замість того, щоб просто повторювати це, я вирішив звернутися до однієї ситуації, щоб показати, наскільки сьогодні вона набагато краща, ніж припускала аналітична спільнота та преса на початку 2024 року. Це ситуація у Часовому Яру.
путін перебуває на підйомі після березневих виборів, які західні уряди визнали нечесними і які забезпечили йому щонайменше ще шість років при владі, а також завдяки успіхам на полі бою в Україні. Він сповнений впевненості напередодні своєї інавгурації у вівторок і параду до Дня Перемоги через два дні після неї.
Тоді як Україна все ще потерпає від нестачі зброї та особового складу, російські війська беруть в облогу стратегічно важливе місто Часів Яр, яке може відкрити шлях до подальшого просування.
Що ж, уявіть собі, минуло 9 місяців, а Україна все ще контролює значну частину Часового Яру (і, звісно, ЗМІ дивно мовчать про це місто). Ось такою була карта в день публікації цієї статті у травні 2024 року.
Відтоді російські війська просунулися менш ніж на 5 км (знову ж таки, ціною величезних втрат). Ось сьогоднішня карта, і я поставив лінійку від Часового Яру до Бахмута (з якого українці відійшли в березні 2023 року). За два роки росіяни просунулися на цьому фронті менш ніж на 16 км.
Те, що українці добре тримаються тут і завдають таких втрат росіянам, свідчить про те, що вони у кращій формі, ніж, безумовно, кажуть Трамп і Венс, і як про це говорили ЗМІ у 2024 році. Чи вони у відмінній формі? Ні. Їм потрібна зброя і підтримка, але поки що українці тримаються добре, а росіяни зазнають втрат, які завдають шкоди їхнім операціям.
Україна може виграти війну – як завжди, питання в тому, чи хочемо ми цього. На жаль, у цьому випадку Європа без США є єдиним "ми" у місті.
Різна реакція. Європа реагує на пастку Трампа
До моменту, коли Трамп і Венс спробували принизити Зеленського в Овальному кабінеті, більша частина загального європейського наративу стосувалася того, як найкраще знайти спосіб працювати з Трампом для підтримки України – "будувати мости", як було сказано.
Це завжди було оманою, хоча Трамп/путін повсякчас спритно давали достатньо хибної надії, щоб завести європейців на манівці й змусити їх повірити, що це можливо. Однак після того, як у Білому домі потеплішало, можна сподіватися, що найоптимістичніші голоси щодо роботи з Трампом прийдуть до тями.
Поки що про це говорити зарано.
Я був не зовсім задоволений вчорашньою фразою прем'єр-міністра Великої Британії Стармера про те, що Британія підтримуватиме Україну "стільки, скільки буде потрібно". Мало того, що це моторошне відлуння вже глибоко дискредитованої політики адміністрації Байдена щодо підтримки України "стільки, скільки буде потрібно", позиція Стармера не дає чіткого визначення "стільки". Вона все ще надто обтічна.
Звісно, це краще, ніж слова генерального секретаря НАТО Марка Рютте (і колишнього прем'єр-міністра Нідерландів), який говорив про те, що Зеленському потрібно спробувати "відновити" свої відносини з Трампом. Це жахливе формулювання. Я знаю, що як генеральний секретар НАТО він має інші погляди, але покладати всю відповідальність на Зеленського – це абсолютно неправильно. Трамп – це дублер путіна, і Рютте виглядав би смішно, просячи Зеленського відновити відносини з російським диктатором. Ми можемо лише сподіватися, що це не повториться.
Зараз з'явилися й інші позитивні сигнали від тих, хто розуміє, які ставки на кону. 28 лютого глава зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас зробила очевидну, але, сподіваємося, болючу для американців заяву: Європа потребує нового "лідера вільного світу", оскільки Трамп явно не є таким.
Примітка: цікаво, чи читає Каллас цей блог, адже я написав те саме 21 лютого.
Тож ми отримуємо змішані сигнали. Зрештою, у мене є припущення, що багато чого визначатиметься тим, що робитиме новий німецький уряд. Якщо Фрідріх Мерц виявиться таким же позитивним, як і його риторика, Європа, можливо, дійсно об'єднається в єдине ціле. Якщо ні, то Європа зазнає поразки й піде зі скреготом, а не з тріском.
