Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв назвав депортацію кримськотатарського народу у 1944 році "спробою знищення всього народу".
Депортація 1944 року - це було не просто переселення, очищення території від одного етносу і заселення іншого. Це була спроба знищення всього народу. Ми втратили під час депортації у перших два роки десь 46% населення. Але, крім того, і знищувалася вся культурна спадщина, перейменовували селища, міста, знищувалися кладовища і все, що нагадувало кримських татар. Народ був відкинутий на десятиліття назад, на цілу епоху, - заявив Джемілєв "Громадському" в університеті Торонто на заході, присвяченому ситуації з репресіями проти кримських татар і порушенням прав людини в анексованому Криму.
Такого роду злочини ні в якому разі не можна забувати, щоб він не повторився... День депортації для нас — це не просто день скорботи, а також — день консолідації народу, - додав Джемілєв.
Примусове виселення кримських татар розпочалося на світанку 18 травня, за наказом постанови Сталіна 11 травня 1944 року. В доповідній записці, яка передувала депортації, написаній на ім’я Лаврентія Берії, кримських татар звинувачували у масовому дезертирстві із лав Червоної армії. Цей наклеп став причиною масштабних наслідків. Історики називають інші, неофіційні причини переселення. Найвагомішим є те, що кримські татари історично мали тісні зв’язки з Туреччиною, яку СРСР у той час розглядав як потенційного суперника. Сталін прагнув перестрахуватися від можливих саботажників і зрадників, якими для нього були татари.
Операцію здійснювали сили НКВС, до депортації було залучено 32 тисячі співробітників. На збори людям давали 15 хвилин. Потім їх зганяли до столипінських вагонів, в яких мали возити коней. Вони були дерев’яні, збиті без жодних зручностей: без вікон і дверей. Дорога до Азії в той час займала близько місяця. Під час переїзду загинули близько 8 тисяч осіб, причинами смерті стали тиф і спрага. Люди не витримували страждань і божеволіли. Татар відвозили в Узбекистан і сусідні райони Казахстану, Таджикистану, в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область Росії. З собою сім'я могла брати речей не більше ніж 500 кг. Але насправді вдавалося взяти 20-30 кг. Все інше залишалося державі.
У кримських татар забрали дім і не дозволили навіть забрати своє майно. У місцях спецпоселень померли від 20 до 25% всіх татар. За неофіційною інформацією, кількість - 47%. Лише 1989 року почалася масова репатріація кримських татар. До Криму повернулася половина - 250 тисяч, однак повернення було складним, оскільки місцеві жителі встигли освоїтися на тій землі, що колись належала татарам.
Інфографіка: Укрінформ
Інфографіка: radiosvoboda.org
Інфографіка: radiosvoboda.org
