Президент України провів підсумкову прес-конференцію за 2015 рік. На жаль, країна почула небагато справді важливих новин. Президент продемонстрував, що є класним дипломатом і уміє уникати однозначних відповідей, а його команда – що навчилася прекрасно маніпулювати журналістами.
У день прес-конференції працівники прес-служби президента поспілкувалися з рядом журналістів, від яких можна було очікувати гострих запитань. Це звична практика – і не лише для України. Зрештою, не хочеш – не говори, однак тоді шанси, що речник президента дозволить тобі задати запитання суттєво зменшуються. Втім, цього разу прес-служба глави держави застосувала певне ноу-хау: гострі запитання не блокували, просто їх дозволили задати не надто досвідченим журналістам, які відверто «зажували» формулювання.
Найкращий приклад – запитання про зустріч Порошенка з Гризловим. Співробітник газети «Сєгодня», який його задав сформулював його вкрай нечітко (непрофесійно, м’яко кажучи), дозволивши президентові відповісти нечітко і двозначно. У підсумку, журналістам довелося перепитувати уже після прес-конференції, хоч і там усієї правди Петро Олексійович не сказав. (За його словами, зустрічався у складі тристоронньої групи, хоч за інформацію одразу кількох джерел iPress.ua, була і зустріч тет-а-тет).
Власне, такі маніпуляції створили максимально комфортну для Петра Порошенка атмосферу спілкування – ані несподіванок, ані по-справжньому жорстких запитань. Президент не відбивався від акул пера, він посилів у теплій ванні з рибками для піллінгу.
У підсумку, без відповідей залишилися справді важливі запитання. Наприклад:
Чи не стане широка автономія для Донбасу початком параду суверенітетів решти регіонів? Не лише на Донбасі хочуть більше прав і можливостей – Слобожанщина, Бессарабія, Закарпаття та Галичина теж чекають свого часу. Благо, путінська агентура активно працює там над розпаленням автономістських настроїв.
Що саме обіцяв Борис Гризлов в обмін на ухвалення потрібних Москві змін до Конституції? Чи йшлося, наприклад, про участь Петра Порошенка у нових схемах постачання російського газу в Україну?
Яким чином Петро Порошенко збирається реалізовувати обіцяну терористам з ДНР/ЛНР амністію? І чи готовий він до жорсткої реакції українського суспільства?
Хто дає «добро» на реалізацію корупційних схем у енергетиці російському олігархові та давньому бізнес-партнерові президента Костянтинові Григоришину, зокрема, у афері з трансформаторами?
Чи готовий президент відповісти за призначення своїх менеджерів в «Укроборонпром» та наслідки їх роботи?
Чому досі на посаді голови НБУ працює Валерія Гонтарєва, на совісті якої – катастрофічна девальвація гривні та безконтрольна роздача рефінансування проблемним банкам та махінації з державними облігаціями?
Чи буде проведене розслідування діяльності ставлеників Бориса Ложкіна у державному підприємстві «Укрспирт»?
Хто санкціонував масове переслідування правоохоронними органами волонтерів та добровольців?
Який стосунок має до Київської регіональної митниці та ДП "Укрпошта" спікер парламенту Володимир Гройсман?
За підсумками перевірки, ініційованої міністром оборони Степаном Полтораком, впродовж 2015 року у Збройних силах виявлені фінансові порушення на суму близько 7,8 млрд. грн. Зокрема, встановлено системний характер порушень у забезпеченні військовослужбовців речами і продовольством. Чому відповідальні особи міністерства досі знаходяться на своїх посадах, а не в СІЗО?
Ці та подібні запитання могли і мали б прозвучати на прес-конференції Порошенка. Це було б корисно як для країни, так і для самого президента – щоб повернутися до реальності і адекватніше реагувати на виклики, які стоять перед Україною, помічати проблеми і шукати шляхи їх вирішення. Але Петро Порошенко обирає теплу ванну.
Із того, про що президент все-таки сказав, виділимо кілька мессиджів:
1. Віктор Шокін залишиться. Попри невдоволення наших західних партнерів і тиск громадянського суспільства. І Це зайвий раз доводить наскільки далеким від реальності є Петро Порошенко. Він не готовий визнавати своїх навіть очевидних помилок.
2. Тема так і непроданого «Рошену» дратуватиме країну і далі – Петро Порошенко нібито передав в управління «сліпому трасту», хоч рік тому розповідав, що його активами тепер управляють Ротшильди.
3. Мінська-3 не буде, але терміни виконання Мінських угод потрібно переглянути. Це може означати, що Україна обрала шлях затягування – ми будемо виконувати домовленості, але дуже повільно, важко долаючи складні перепони, які самі ж будемо зводити.
Із важливого, мабуть, все.
