Що хотів підписати в Мінську Азаров? Виявляється, зовсім не те, що було підписано. Це випливає із аналізу документу.
Назва документу, який пропонувала українська сторона звучить так: "Проект меморандуму про надання Україні статусу спостерігача при Євразійській економічній комісії" (ЄЕК). Натомість, у варіанті, який був підписаний назва така: "Проект Меморандуму про поглиблення взаємодії між Євразійською економічною комісією та Україною".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна в Митному союзі навару не отримає, - помічник Путіна
Тобто, з першого ж рядка стає зрозуміло, що Україна не отримала статус спостерігача, про який стільки говорилося на найвищому рівні.
Далі українці пропонували в тексті документу написати про те, що Україна та ЄЕК підписують Меморандум, "ґрунтуючись на принципах рівноправності, взаємної поваги і вигоди". Натомість, у кінцевому варіанті від цієї фрази залишилося лише словосполучення про взаємну повагу.
Далі в українському варіанту Меморандуму йшлося про те, що Україна розуміє, що треба розширювати торгівлю між державами-членами Митного союзу та Єдиного економічного простору і створювати канали для просування товарів на світові ринки, усувати всі бар'єри у спільній торгівлі, узгодження економічної політики у галузях, де є спільний інтерес та інше. Однак, у Євразійській економічній комісії залишили лише одне речення про те, що країни, які підписують Меморандум керуються прагненням розвивати співпрацю в різних сферах економіки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Януковича запевняють: Київ може пролягти мостом між союзом Путіна і ЄС
У документі йдеться, що статус спостерігача Україна може отримати в майбутньому. У статті 2 Меморандуму українці пропонували написати, що "Україна має право", в оригіналі Україні лише "надали можливість".
Українська сторона писала, що представники України мають право бути присутні на засіданні Комісії, а в підписаному варіанті йдеться, що присутнім можна бути лише за запрошенням голови Ради ЄЕК і після згоди усіх членів Комісії.
Українці пропонували закріпити в Меморандумі те, що Україна матиме право голосу, але росіяни цей пункт викинули. Також Україна не має права відвідувати закриті засідання Комісії.
Тобто, права України у Митному союзі максимально обмежені. Про те, що документ підписаний у Мінську, не має юридичної сили свідчить ще один його пункт: "цей Меморандум не є міжнародним договором і не створює прав і зобов'язань, регульованих міжнародним правом". Варто згадати хоча б ратифікацію Угоди про створення Єдиного економічного простору у 2004 році. Тоді теж говорилося про те, що цією Угодою Україна "підіймає рівень своєї конкурентноздатності" і навіть впливатиме на політику Росії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна матиме свого представника у Митному союзі і братиме участь у засіданнях
У 2005 році тодішній президент Ющенко погодився підписати лише частину документів ЄЕП, які регламентували створення зони вільної торгівлі і торкалися скасування мит для українських товарів. Але він відмовився підписувати документи, у яких йшлося про створення наднаціонального тарифного органу та митного союзу, як це зробили Росія, Казахстан і Білорусь.
Нинішня позиція влади така ж. Янукович не хоче жертвувати своїми повноваженнями та суверенітетом України заради примарних вигод Митного союзу. Сьогодні він все таки Президент країни, а після входження до МТ стане ще одним Лукашенком. Натомість, Янукович намагається знайти компромісне рішення, яке б задовольнило усі сторони: Росію, Європейський союз і Україну.
До слова, Харківські угоди, які теж мали конкретну мету (домогтися знижки на газ), потребували ратифікації в парламенті та узаконили перебування російського військового флоту в Криму до 2022 року.
Між Європейським і Митним
Що ж тоді отримав Київ, підписавши цей меморандум? Право бути присутнім за засіданні комісії та обіцянку стати спостерігачем. Жодних обов’язків і прав, які б суперечили членству в СОТ та майбутній зоні вільної торгівлі із ЄС Україні не надали. Ось чому Європа так спокійно і стримано відреагувала на підписання меморандуму. Представник єврокомісара Штефана Фюле Пітер Стано каже, що співпраця України з Митним союзом не повинна суперечити майбутнім зобов'язанням Києва в рамках Угоди про асоціацію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна однією ногою у Митному союзі Путіна, - Die Welt
"Ми нагадуємо про нашу позицію про те, що будь-яка форма співпраці України з Митним союзом не має суперечити майбутнім зобов'язанням України в рамках Угоди про асоціацію, включно з всеохопною зоною вільної торгівлі, і не повинне шкодити можливості його підписання", - наголосив Стано.
Важливо розуміти, що в Митному союзі також дуже чітко поставили Україну перед вибором: або підписання Угоди про асоціацію, або участь в Митному союзі.
"Для української громадської думки важливо розуміти, що неможливо одночасно підписувати угоду про асоціацію з Європейським союзом і брати участь у Митному союзі", - повідомив заступник генерального секретаря ЄврАзЕС Сергій Глазьєв.
"Ми виходимо з того, що, оскільки ми домовилися надати Україні статус спостерігача в Євразійському економічному союзі, який зараз тільки формується, це означає намір України увійти в Євразійський економічний союз, тому що статус спостерігача надається тільки тим державам, які хочуть увійти в наші інтеграційні об'єднання", - додав радник президента РФ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сьогодні Росії не вдалось переламати Януковича, але це - не фінал історії, - Чалий
Тобто членство в одному утворенні виключає участь в іншому. Меморандум поки не можна вважати членством – це лише крок для отримання статусу спостерігача. А набуття цього статусу може суперечити інтеграції в ЄС.
Зрештою, українська влада неодноразово заявляла про те, що вступати у Митний союз наміру не має. Йдеться лише про модель співпраці, за якою українські виробники мали б вільний доступ до ринків країн-учасниць Митного союзу.
"Сьогодні не стоїть питання про вступ України до Митного союзу — я не одноразово висловлював свою точку зору", - заявив Віктор Янукович під час саміту Ялтинскої Європейської стратегії (YES), який відбувався в Криму у вересні минулого року.
У Росії ж вважають, що підписавши меморандум, Україна зробила перший крок до євразійської інтеграції. Однак, не все так однозначно. Теперішня влада добре розуміє, що стоїть на роздоріжжі двох цивілізаційних курсів і політика багатовекторності, яку багато років практикували українські політики, добігає кінця. Листопадовий саміт у Вільнюсі поставить крапку у цій історії.
