Хто такий Трамп і чому про нього усі говорять?
Так завелося, що в кожній країні, так чи інакше, існує власний "інститут" Жириновських, Палікот чи Ляшків. Владі такі "персони" споконвіків були вигідні для замилювання очей від реальних проблем та помилок. Народ також не проти, потішається: старий як світ принцип "panem et circenses" (з лат. хліба та видовищ) у політичному середовищі ніхто ніколи не наважувався переглядати.
Сьогодні одним із найдискусійніших, найбільш згадуваних у світових медіа американських політиків, без сумніву, є кандидат у президенти США з найвищим, на даний момент, рейтингом (згідно останніх опитувань проведених CNN) – Дональд Трамп.
Серед сімнадцяти кандидатів у президенти від Республіканської партії виділяється лише він. Усі інші претенденти на його фоні й справді здаються "сірою масою". Його підтримка зростає, і сьогодні складно спрогнозувати, на якому рівні вона може зупинитися.
Ідеологію Трампа так само складно визначити, як ідеологію усіх представників "інституту" Жириновських. Він не належить ні до лівих, ні до правих. Трамп свого роду "капіталіст-соціаліст".
Слоган кампанії Трампа: "Зробимо Америку знову великою", швидше за все, був запозичений з інавгураційної промови Рональда Рейгана у 1980 році.
Трамп схильний все спрощувати і повторювати одні й ті самі "байки" по багато разів, але йому вірять. Вірять по тій самій причині, чому вірять Ляшку в Україні, Жириновському в Росії чи Палікоті у Польщі. Невеличка різниця полягає лише у масштабі амбіцій: якщо останні троє не відзначаються захмарними рейтингами і підтримкою в суспільстві, а сприймаються швидше як "андердоги", то Трамп, як може здатись на перший погляд, і справді всерйоз націлився на здобуття президентської посади наймогутнішої держави світу.
Мільярдер і шоумен, чиє прізвище можна перекласти на українську як "Козирний Бродяга", на минулому тижні несподівано вийшов у лідери перегонів. Результати опитувань викликали фурор, оскільки більшість ЗМІ сприймали Трампа як "циркового клоуна".
Якщо вже N-нному представнику Бушів – Джепу симпатизує більш освічена і поміркована частина республіканців, то до Трампа тягнеться в основному "робочий люд", літні люди й виборці без вищої освіти. Їм остогидла політкоректність, і вони в захваті від Трампа, який, на їх погляд, "ріже правду-матку". Щось подібне ми часто говоримо в Україні про Ляшка, чи не так?
Як пише у відомому американському журналі National Review публіцист Джон Голдберг, який досить критично "проїхався" по Трампу, "твердолобі" консервативні республіканці втомилися від безсилої, м'ягкотілої політики адміністрації Барака Обами – як на зовнішній арені, так і всередині країни. Обамі "хронічно" дорікають за його потурання нелегалам і створення образу, згідно з яким президент постійно "боїться когось образити і на кожному кроці вибачається".
На фоні інертного "голуба миру", Нобелівського лауреата – Барака Обами, на політичній арені досить несподівано з'являється Трамп. Той ні за що не вибачається. Він різкий і не боїться сказати все кожному в обличчя. І навіть політична еліта США починає розуміти, чому одні американці сприймають його як "ковток свіжого повітря", а інші за старою звичкою поважають багатих. Більше того, Трамп нещодавно навмисне оприлюднив документи, з яких випливає, що його капітал становить близько $ 10 млрд.
Дональд Трамп. Фото: zimbio.com
Відправною точкою для мільярдера стала подія, що за задумом професійної команди політтехнологів, повинна була викликати дискурс – ефект "сніжного кому" у суспільстві. Одна фраза, або одне слово, яке б змусило Америку обговорювати це на роботі, серед друзів, на кухні. Грунтуючись на старому дідівському методі - "понаєхалі тут" Трамп наголосив, що мільйони нелегальних мігрантів потрібно за будь-яку ціну повисилати із країни.
Оголошуючи ще в червні про висунення в президенти, Трамп заявив:
"Коли Мексика надсилає нам своїх людей, вона надсилає не найкращих. Вони відсилають людей, у яких купа проблем, і вони приносять ці проблеми до нас. Вони приносять наркотики. Вони приносять злочинність. Вони - гвалтівники. Але деякі з них, я вважаю, хороші хлопці", - обмовився він під кінець. Проте, це вже нічого не змінило – механізм "дискурсу" був запущений.
Дональд Трамп. Фото: latintimes.com
Постає логічне питання - чому нам українцям так легко порівнювати Трампа із Жириновським чи Ляшком? Відповідь на це питання лежить у трьох площинах:
1. Усі вищезгадані особи – популісти з неймовірно роздутим его, якого до речі абсолютно не цураються;
2. Усі вони обіцяють відновити колишню славу та могутність своїх країн;
3. Усі вони шукають зовнішніх і внутрішніх ворогів.
Як показали дебати, Трамп не надто полюбляє обговорювати складні економічні, соціальні чи геополітичні питання, в яких він м'яко кажучи "пролітає" перед тим же Джепом Бушем чи навіть нейрохірургом Беном Карсоном.
В той же час, йому вигідно аби всі навколо обговорювали те "як у нього так виходить, вкладати своє волосся? А чи взагалі воно справжнє? Що він робить для того щоб виглядати таким молодим? Від чого у нього така помаранчева засмага?
Дональд Трамп. Фото: theawesomedaily.com
Щоб покласти край (а насправді щоб викликати ще більше обговорення) Трамп попросив "незнайомку" із залу власноруч перевірити чи дійсно в нього справжнє волосся:
Відео, а за ним і бомба в соціальних мережах, розлетілися як "гарячі пиріжки".
Внутрішній "батл" або чому Трамп – це "Троянський кінь" в руках Хіларі Клінтон?
Американські та світові ЗМІ завжди будуть охочими до послуг Трампа, оскільки він розважає публіку, а заодно піднімає їх рейтинги. Проте, водночас він може відігравати значну роль і для внутрішніх політичних сил.
Сьогодні часто говорять, що витівки одіозного мільярдера грають на руку, основному (і на думку автора) найбільш ймовірному претенденту на крісло президента США – Хілларі Клінтон.
Деякі республіканці навіть підозрюють, що Трамп насправді є так званим "троянським конем" Хілларі, якій він у минулому пожертвував гроші на передвиборчу кампанію в сенат США.
Дональд Трамп і Хіларі Клінтон. Фото: abcnews.go.com
Незважаючи на те, що сьогодні Трамп називає Хілларі "найгіршим держсекретарем в історії країни", в минулому він називав її "приголомшливою жінкою".
Відбираючи голоси у республіканців та вносячи в їх команду розбрат, Трамп послідовно, на думку американських аналітиків, продовжує битву за Хіларі.
Не шкодує він і власних колег по республіканському цеху: нещодавно Дональд заявив, що не вважає Маккейна героєм війни, тому що Маккейн потрапив у полон, а Трамп більше поважає тих, хто в полон не потрапляє.
Щоправда, йому тут же згадали, що сам він чотири рази отримував студентську відстрочку від призову в роки війни у В'єтнамі.
Зовнішня політика та чим Трамп стане для України?
В Україні часто побутує переконання серед фахівців, що хто б не прийшов до влади у Білому Домі, для нашої країни, це, по суті, мало що змінює. Частково, можна погодитись із таким ходом думок. У США змінюються лише методи і засоби розмінювання шахових фігур на глобальній дошці. Адже, за великим рахунком, для Америки зовнішня політика, як і будь-яка політика давно перетворились на особливий тип бізнесу, а президенти повинні бути в першу чергу ефективними менеджерами, а вже потім політиками, і сьогодні це не повинно нікого дивувати.
Така сама історія із Трампом. На думку автора цих рядків, Трампу не принципово президентом якої країни він обирається. З таким самим успіхом він міг би стати лідером США, Росії, Великобританії чи навіть Китаю. Для нього головне - успіх.
Зовнішня політика – те, в чому всі розбираються (або думають, що розбираються). Таке переконання для Трампа задане спрощенням дискурсу до двох знайомих, для усіх, з дитинства слів – "сильний" і "слабкий". Саме на цьому йому вдається займати зручні для себе позиції.
Трамп часто говорить про Україну в контексті Росії. Його фрази про підтримку України часто йдуть врозріз із висловлюваннями, що Путін, в принципі, не такий вже й поганий хлопець, і йому, Трампу, безперечно би вдалось знайти із ним спільну мову. Ось кілька важливих висловлювань Трампа щодо нашої держави, висновки з яких кожен може зробити сам:
1. "Я дуже переживаю за Україну: за регіон і за те, що там відбувається. Я думаю, що люди з різних куточків світу повинні допомогти їй. Я не думаю, що Україна отримує гідну увагу та повагу. Вона цього заслуговує і довго це доводила";
2. "США весь цей час підтримували Україну, але "більше на словах, ніж на ділі. Наш президент (Обама) не достатньо сильний, він сильний лише на словах. Ми називаємо це балаканиною. Частина проблем полягає в тому, що Путін не поважає нашого президента".
3. "Ми очолюємо усі ці битви, і Україна є великою проблемою. Німеччина – дуже багата й могутня країна, економічно розвинута. Це приголомшлива, неймовірна, необмежена економічна сила. Чому не Німеччина? Чому завжди ми повинні очолювати кожну битву за окрему країну?".
Замість висновків:
Виборча кампанія в США сьогодні повинна нагадувати нам щось до болі знайоме: обіцянки, ура-патріотизм, "зв'язок із духовністю", хизування "мускулами перед зовнішнім ворогом". Можливо тому, що тут, в Україні, як і там в Америці такі ж живі люди як і ми. І так само, як і ми, як і будь-де у світі, вони із року в рік обирають для себе "вибір без вибору" – кращих із гірших, або "гірших із гірших".
Мабуть, кожен кандидат, як в Україні, так і в США, ховає холодний розум під маскою "любові до народу", а прогалини в програмі – під самовпевненістю. Популізму тут побоюватися не варто – популіст вмить готовий перетворитися на прагматика. Щоправда, в прагматика корисливого, цілеспрямованого і сліпого. В окремих випадках – деспотичного.
Дональд Трамп. Фото: lolwot.com
