"Ні вашим, ні нашим". Реакція української та російської блогосфер на поразку футбольних збірних
Причиною такої різниці багато хто вважає те, що для Росії участь, і особливо перемога у будь-яких змаганнях є політичним, а не спортивним актом. Тому поразка Російської збірної сприймалась блогерами як поразка усієї Росії. Особливо від якоїсь "маленької, нікчемної" Греції:
"Ну как же так! Почему были такие вялые? - розпачає відомий російський письменник та політик Едуард Лімонов. - Я не знаю, но может быть команда напилась коллективно после первых победных матчей ? Все может быть. Глубокое разочарование. Национальное оскорбление, в конце-концов, Греция где-то что-то вокруг 8 миллионов населения нас обыграла! А? Может быть иметь постоянную национальную команду, которая нигде больше не играет, никакими легионерами не является, это же унизительно, от Греции, проиграть!!!! От Греции!"
"Хотел написать что - то еще вчера, сразу после... после того унижения и позора, которые были незаслуженно повешены на плечи миллионов русских патриотов и болельщиков за национальную сборную по футболу. Но, подумав, не стал. Из уважения к своим читателям и френдам. В голове был лишь мат и брань", - ділиться горем російський патріот з Естонії Jurialhaz.
Взагалі користувачі соціальних мереж відшпетили гравців "і в хвіст, і в гриву". Із особливо знущальною критикою російської команди вийшла популярна російська газета "Московский комсомолец". Вона відкрито назвала футболістів "уродами" та "неадекватами":
Дехто намагався вгамувати вболівальників та стримати шквал російської лайки, однак зазвичай такі одинаки тонули у потоці слід за футболістами невдахами. Переважна більшість виявилась однієї думки із газетярами, не гребуючи підмішувати до критики і російську владу:
"А вот представьте, наши достигли каких-то успехов (вышли в финал допустим ). И их зовут в Кремль и всенародно-избранный наш вручает им медальки (как Чурову) . У кого-то может оказаться слабый желудок и тут же стошнить, - фантазує користувач Марат Хайрулін. - Я не пораженец и за победу России. Росси обновлённой и демократической".
"Все по делу. Уроды они и есть уроды, - каже Yar. - Накаченные псевдопатриотическим угаром, истошными криками о полном превосходстве и прямой дорогой к финалу, эти пижоны поверили что они рональдо, гомес, торрес и иньеста вмести взятые. А на поверку - обласканная властью и осыпанная деньгами дворовая команда. Надеюсь, что все это отрезвит не только косоруких и кривоногих, но и страну в целом, подсевшую последнее время на шовинистическую иглу. В противном случае, весь гнев униженных и оскорбленных может повернуться против власти так жестоко их обнавшей".
Інший користувач Livejournal, Алекс Тверской вважає, що невдала гра збірної пов'язана із відсутністю стимулу, яким міг би бути, приміром, Сталін та репресії:
"У наших, видимо, стимула никакого не было к выходу из группы, - каже він. - Хотя вот хороший был бы стимул: проиграете - возвратите в казну государства все полученные вами в ваших клубах деньги.
Или еще лучший стимул: пусть перед выходом на поле к ним подойдет галантный молодой человек в строгом костюме, и. приветливо улыбаясь, скажет: если игру просрёте - каждый третий будет расстрелян, а остальные отправятся на Север - дороги строить и лес валить.
Говорят, в сталинские времена такой стимул - страх оказаться там, куда Макар телят не гонял - был гораздо весомее многомиллионных призовых за выигрыш.
Одно радует: спесивые ляхи тоже из группы не вышли.
Но об этом пусть у самих поляков головы болят!".
А от українці нарешті навчились тішитись і співпереживати спорту як європейці. Поразку збірної ніхто не розцінював як "удар по нації". Суперники виявились достойними, хлопці грали у повну силу, а поразка - на совісті арбітра.
"Ми "не програли", - вважає депутат Ігор Кріль. - Адже, вся нація відчула, що вона є. Й це головне... Спасибі нам усім. Спасибі нашим хлопцям... Вони зробили все, щоб ми себе відчули, такими, як всі інші, нормальними людьми..."
Користувач Максим Григоренко:
"Згадується півфінальний матч Барселона – Челсі, який дуже схожий цьому, де видно, хто Барселона, а хто Челсі. Англія так само простояла більшість часу в обороні, а українські атаки не принесли результату, матч де велику роль зіграла доля везіння – чудом непобачений і не зарахований гол.
Та я думаю жодному українцю не соромно за свою команду, вони показали відмінну гру, якої вболівальники не бачили вже давно, хай футбольна участь України завершається, та свято футболу в Україні продовжується, тож видовищного футболу всім вболівальникам".
http://klimolya.livejournal.com:
"Сборная Украины играла с англичанами достойно, разница в классе невооруженным глазом не видна была - в отличие от игры с французами, где наши явно уступали по точности подач и т.п. Но французам отомстили шведы, в которых Киев влюбился, примерно как Харьков - в голландцев. А игру с Англией выиграли желтые. Потому что #арбітр_мудак"
"Молодці! Гра непогана. Тримались до останнього, - вважає Ірина Левчук. - Ми вас любимо і завжди підтримуємо, щоб не сталося. Вчора не пощастило, але життя продовжується і все буде добре. Ми ще покажемо на що здатні, що ми козацького роду!!!"
Взагалі жінки дуже активно коментували такий, здавалось-би не жіночий вид спорту, як футбол. Вони вболівали за збірну нарівні із чоловіками.
"Грали красиво, - переконує у Facebook ЛюПка Вовк. - Бувають. звичайно, і цікавіші ігри, у інших команд. А бувають, що і не бувають))) Але наші нині гралі просто отлічьно. Так атакували, так били в другий поверх воріт, що серце мало не ставало. Няшечки!".
А от над арбітром Віктором Кашшаї знущались, як тільки могли, і не лише на словах. Вболівальники запаскудили facebook і відредагували статті про нього в українській, англійській та російській версіях Вікіпедії.
А кількість "фотожаб" та карикатур просто зашкалювала:
Слід зауважити, що в українські блогосфері без політики теж не обійшлося. Однак вона майже уся звелась до звичного кепкування над Віктором Януковичем:
Дісталось також і Донецькому стадіону, який для української збірної вважається "нефартовим".
Цю картинку поширило майже пів тисячі користувачів Facebook.
"Хоча фани вчора в донецьку показали себе з найкращої сторони, але може в цьому щось таки є?", - пише Павло Швед.
"На Донбасс-арене игр не должно быть))) Максимум товарники...", - вважає користувач Олександр Опанасенко.
А от Андрій Стрехалюк пропонує порівняти, з ким у якому місті грала збірна, щоб зрозуміти, що справа у зовсім іншому:
"Шановні, за цифрами стоять команди. Порівняйтез якими командами наша збірна грала у Львові, і з якими в Донецьку:
А от письменник Андрій Курков дивиться на усю колотнечу довкола круглого шкіряного м'яча по-філософськи:
"Вчера вечером, когда украинский футбол ушел на второй план, на тропинку между домом и сараем вышли три ежика, виновато оглядываясь по сторонам. Интересно, за кого они болели?!"
