Безглуздий конфлікт Путіна з Європою робить його васалом Китаю, - The Telegraph
Про це пише у своїй статті на сайті газети The Telegraph Емброуз Еванс-Прічард, редактор відділу міжнародного бізнесу.
Світ зіткнувся із моментом максимальної небезпеки в Україні. У Володимира Путіна, можливо, є 72 години, щоб вирішити, чи починати повне вторгнення на Донбас, або прийняти поразку і дозволити українській армії розчавити його уповноважені сили, вважає автор.
Офіційні представники НАТО говорять, що Росія зосередила 20 тис солдатів у бойовій готовності біля кордону, підкріплених командами спецназу, танками і літаками. Транспортні засоби вже позначені ярликами миротворців. НАТО бачить всі ознаки того, що Кремль має намір замаскувати напад під "гуманітарну місію". Це набагато серйозніше, ніж російське вторгнення в Афганістан у 1980 році, наголошує Прічард.
Путін - експансіоніст, і набагато менш передбачуваний. Він, у будь-якому випадку, перебуває у полоні шовіністичної лихоманки, яку він так успішно підігріває. Він із самого початку дав зрозуміти, що застосує будь-які засоби, які знадобляться, щоб повернути Україну назад на орбіту Росії.
ЧИТАЙТЕ: Росія і Захід: хто моральніший?
Тепер тільки війна може допомогти йому досягти цього, оскільки все інше не вдалося, і він перетворив своїми діями дружню Україну у ворога. Жахливі наслідки цього нарешті починають ударяти по ринках.
Доходи від 10-річних рублевих облігацій підскочили до 9,7%, на 130 базисних пунктів з червня. Банк ВТБ, який підпав під дію санкцій, - на 180 пунктів за місяць. Криза ліквідності швидко охоплює всю фінансову систему, йдеться у статті.
"Люди думали, що Росія просто грала у балансування на межі війни, і що прагматизм зрештою переможе. Зараз є реальний страх, що усе вийде з-під контролю. Тут нічого не можна виключати, навіть зупинку поставок нафти і газу", - наводить Прічард слова Кріса Уїфера з консалтингової компанії Macro Advisory у Москві. "Ринок закритий. Жодна російська організація не може взяти кредит у доларах, євро та єнах з самого початку липня", - наголошує Уїфер.
ЧИТАЙТЕ: Чому Захід не може пасивно ставитися до агресії Москви
В авантюрі Кремля все пішло шкереберть. Східні регіони України не піднялися у масовій підтримці передових організацій Путіна на чолі з політичними таємними агентами з Москви, явно керованими секретним апаратом Росії (ФСБ/ГРУ), що визнають навіть російські газети, зазначає Прічард.
Путіну не вдалося ані посварити ЄС і США, ані паралізувати ЄС, налаштовуючи одну країну проти іншої, вважає автор: "Німеччина не пішла на угоду, незважаючи на 6 тис своїх підприємств у Росії, які опинилися на лінії фронту. Вона пішла далі європейських санкцій і заблокувала експорт компанією Rheinmetall комплекту для бойової підготовки на €100 млн. Кіпр, Болгарія, Угорщина та Австрія тихо наслідували лінію ЄС щодо запровадження санкцій третього рівня.
Кремль у конфронтації із Заходом розраховує на уступки з боку країн БРІКС, і розраховує на китайський капітал, щоб компенсувати втрату західних грошей. Однак ця мрія є нездійсненою, наголошує Прічард.
ЧИТАЙТЕ: Країни БРІКС проти Заходу
Лідер Китаю Сі Цзіньпін підписав контракт на будівництво майбутнього трубопроводу "Газпрому", забезпечивши собі ціну близько $350 за тисячу кубомерів, що лише трохи перевищує витрати виробництва Росії. Обидві країни також є конкурентами у Центральній Азії, де Китай систематично будує трубопроводи, які послаблюють мертву хватку Росії.
Китай має великі територіальні претензії на Далекий Схід Росії, зокрема на землі, які забрали у династії Цінь у XIX столітті. Навіть якщо стратегія Путіна з євро-азійським альянсом з Китаєм буде успішною, це зробить Росію васальною державою Китаю, постачальником товарів з моделлю розвитку, яка прирече її на відсталість, відзначає автор статті.
"Це небезпечна ілюзія. Ми є свідками похорону Росії", - цитує автор Олександра Коха, колишнього високопоставленого чиновника Кремля. "Путін застряг у часах холодної війни, глухих до зрушень балансу світових сил. Він одержимий уявної загрозою з боку старіючої, мирно налаштованої Європи в повільному занепаді, перетворюючи цілком переборні розбіжності у непотрібний конфлікт", - наголошує Прічард.
