Країни БРІКС проти Заходу
Багаті країни продовжуватимуть гальмувати такий несподіваний поворот подій, поки ті, що на периферії світової економічної системи, починають приміряти на себе роль двигуна світової економіки. Або розвинені країни нарешті зважаться подивитися в дзеркало і з’ясувати, як саме їхні дії допомогли прискорити ці небажані зміни.
До прикладу, розглянемо дії Японії, яка за останні шість місяців ослабила власну єну на 17%, щоб стимулювати експорт своєї економіки. Ці кроки спровокували розмови в Китаї та інших країнах про повернення до валютних війн. Заклопотаність з приводу волатильності обмінних курсів, що підриває торгівлю та економічне зростання, є однією з найбільших причин, чому країни БРІКС, цей авангард "невдоволених", хочуть використовувати свій спільний фонд валютних резервів на $4,4 трлн, щоб захистити свої економіки і наростити свій міжнародний вплив і вагу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створення німецької Європи
Падіння єни збігається із намаганнями МВФ, який крутиться у різні боки, щоб тільки зберегти євро. І неважливо, що єврозона потрапила у великий хаос і її неможливо врятувати. Забудьте про те, що Кіпр ніколи не мав би бути включеним до цієї організації, або що 50% рівень безробіття іспанської молоді робить цю четверту за своєї величиною економіку єврозони потенційною бомбою уповільненої дії. МВФ, яким наразі керує колишній міністр фінансів Франції Крістін Лагард, сповнений рішучості зробити успішними усі країни-банкрути в Європі.
Проблеми зі сприйняттям
Це створило велику проблему сприйняття для МВФ і Світового банку. Якщо ви один зі світових лідерів, наприклад, Ділма Руссефф, президент Бразилії, президент Росії Володимир Путін, Манмохан Сінгх з Індії, Сі Цзіньпін з КНР або Джейкоб Зума з Південної Африки, ви навряд чи хочете підтримувати такі євро орієнтовані домовленості? Чи працює наша Бреттон-Вудська система, про яку всі почали забувати всередині минулого століття, в інтересах п'яти країн, що продовжують швидко розвиватися, і де зосереджені 43% населення у світі? Чи матиме МВФ ресурси у своєму розпорядженні, якщо, скажімо, Індія переживатиме кризу?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порівняльна динаміка ВВП розвинених країн
Не оминуло нашої уваги те, що до Європи поставилися зовсім по-іншому, ніж до Азії в 1997 році. Тоді МВФ змусив країни Азії провести суворі реформи, які ще більше поглибили кризу. Фонд вимагав більш високих процентних ставок, зміцнення валют і посилення бюджетної політики, змушуючи одночасно Таїланд, Індонезію та Південну Корею розпрощатися зі своїми слабкими банками. Коли Малайзія ввела контроль за рухом капіталу, країну просто демонізували. До Європи вимоги були набагато лояльнішими.
Уолл-стріт. Фото: redhotmarketingblender.com
Коли стався крах на Уолл-стріт десять років потому, події відбувалися за схожим сценарієм. Державна скарбниця США надала свою підтримку, у той час як регулятори, банки та корпоративні лідери уникали практично кожного рецепту, які змушені були виконували політики в Азії, Латинській Америці та Східній Європі. Зміни не зачіпили навіть проблему кланового капіталізму, оскільки провідні банкіри перейшли на керівні посади у федеральному уряді лише для того, щоб через кілька років повернутися назад на Уолл-стріт. Лише Річард Фішер, президент Федерального резервного банку Далласа, продовжував рекомендувати ліквідацію банків, які були надто великі, щоб збанкрутувати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Країни БРІКС шукають альтернативу МВФ і Світовому банку
Чому ж МВФ вимагає набагато менше від адміністрації Обами? Чому МВФ завжди готовий рятувати грецьку економіку, яка нічого не навчилася із своїх поразок? Як вийшло, що Кіпр, чия економіка відповідає розміру економіки Вермонта, отримує стільки опіки від пані Лагард, у той час, як світ просто тоне в морі фінансових і політичних ризиків? Чи не повинна Велика сімка покарати Японію за її політику щодо єни, або Європу - за її відмову визнати величину своєї кризи? Тепер можна зрозуміти, чому країни БРІКС хочуть заснувати свій власний МВФ, установу, яка підтримуватиме економіки без лицемірства.
Китай в першу чергу
Правда в тому, що Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка наразі тільки намагаються створити життєздатний економічний блок, який вони рекламують. Коли інвестори говорять про БРІКС, вони часто мають на увазі грошові запаси і ненаситний апетит на сировинні товари Китаю. Політичні системи та економічні філософії цих урядів є дуже різними. Також сильно різняться насущні потреби народів цих країн.
Однак, це не завадило членам БРІКС вибрати собі акронім, який придумав економіст Goldman Sachs Group Джим О'Ніл, і приступити до серйозної роботи на п'ятому саміті керівників країн. Також це не завадило їм прийняти п'ятого члена до своєї спілки. Як не дивно, ним стала Південна Африка, а не, скажімо, Індонезія або Південна Корея, адже обидві ці країни мають набагато потужнішу економіку.
Глави держав-членів БРІКС під час саміту 2012 року. Фото: izvestia.ru
Провина за те, що ці ключові економіки вирішили зробити ставку на свої власні сили, лежить до певної міри на урядах багатих країн. Офіційні особи в США, Європі та Японії багато говорять про відновлення рівноваги в світовій економіці; про підвищення ролі у прийнятті рішень країн, що розвиваються, про потребу дозволити ринкам вирішувати валютні курси; про зниження бар'єрів, що заважають торгівлі та руху капіталу, а також про більшу прозорість. У такому випадку, принаймні з 2007 року, вони дуже часто діяли за іншими правилами, ніж обіцяли.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Європейська криза сприяє розвитку країн БРІКС
Довіру потрібно заробити, навіть якщо ваша економіка входить до числа тих, що забезпечували глобальне зростання протягом більшої частини минулого століття. Якщо країни G-7 хочуть приєднання до них країн БРІКС заради майбутнього процвітання, вони повинні демонструвати щирість. Країни БРІКС повинні повірити, що економічні механізми в світі працюють також для них. Якщо ні, тоді "невдоволені" продовжуватимуть створювати свій власний простір.
Оригінал: Bloomberg.com
Переклад: iPress.ua
