-
-
-
Ігор
Гулик
Експертна самодостатність
-
30 травня 2014 11:16
Я доволі скептично ставлюся до розмаїтих проектів ухвалення поправок до Основного Закону держави. Особливо, до поліваріантності поглядів на сам процес – від всенародного обговорення до конституанти, тобто незаангажованих, авторитетних осіб, які мали б уплинути на суть і сенси написаного у новому документі. Є ідея скликання Конституційної асамблеї, –цей задум справді близький до реальності, але маю зауважити одну дуже драстичну для наших активістів річ: громадянське суспільство в Україні, як на мене, радше – мрія, ніж реальність, оскільки громадянство у нас доволі інфантильне, а будь-які спроби консолідувати його дрібні анклави серед суцільної байдужості чомусь обов’язково набирають з часом партійних барв.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Ігор
Гулик
Кінець ідеологій
-
21 травня 2014 13:35
Утеча від світоглядних категорій передвиборчої дискусії, маніпулювання патрыотизмом, здебільшого, награним, фальшивим, засвідчує, що уся гучна катавасія довкола „порятунку батьківщини”, усі декларації про дотримання патріотичної цноти, – не що інше, як намагання приховати суть проблеми. Вона ж – на поверхні, не від того, що хтось з опонентів особливо намагається витягнути її на світ Божий, – вони також переймаються чистотою „жанру”, діючи схоже, – а від того, що жодні піар-акції та димові завіси не здатні приховати головних мотивацій діючих осіб, – прагнення влади.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Ігор
Гулик
«Новий курс» по-нашому
-
15 травня 2014 10:04
Що найбільше втішає у поведінці переважної більшості вітчизняних політиків, – то це їхнє святе переконання у тому, що нісенітниці, які невпинним потоком пливуть із їхніх єлейних уст, сприйматимуться спільнотою за істину в останній інстанції. Буцім, живемо у часи тотального невігластва і потребуємо «культурної революції». Натомість, панам, які беруться керувати країною, слід добре помізкувати, перш ніж звертатися до певною мірою освіченої аудиторії, позаяк, як те не ретушуй нинішніми міфологемами, але значна частина українців виросла у «найчитаючому» СРСР. До слова, зуміла зберегти цей «комуністичний атавізм» досі, не оглядаючись ні на кризові обставини, ні на жалюгідний стан книгодрукування.
-
-
-
-
-
Тихі вибори
-
Ігор
Гулик
11 травня 2014 12:37
Якщо тверезо здати собі звіт, що робила країна після листопадового зриву і активної фази Майдану, можна дійти невтішного висновку про те, що вона, воюючи, сварячись, мирячись, там і залишилася. Без Януковича, його «сім’ї», його лакуз і тихих ненависників. Себто, – країна працювала у звичному режимі, час од часу делегуючи представників на головну площу столиці, аби там не припинялося дивне вже тепер дійство під назвою „українська революція”. Те, що це направду була революція, не підлягає сумніву, хоча б тому, що вона дала нам „повелителями таких людей, яких ми не бажали б мати за лакеїв” (П’єр Буаст). Зауважте, навіть не заангажований погляд на осіб, які, мов у калейдоскопі, миготять на вітчизняному політичному подіумі, дає підстави для невтішного висновку про те, що для пересічного українця, навіть за його скромних вимог до влади, є більш ніж скромний асортимент для вибору.
-
-
-
-