Ціна добра. Кому потрібне співчуття
"У старого, судячи з усього Паркінсон, ноги тремтять, руки тремтять, підборіддя теж. Пакет молока в кошику і батон. Хлопець, який з дівчиною, питає мене: "Ви вважаєте, що правильно чините, крадучи чужий час?". Пару днів тому в "Форі" пропустила перед собою жінку з пакетом молока і примхливим малюком, який не хотів стояти, а хотів кататися по підлозі, так ледь до бійки не дійшло. Вгодована сім'я трудівників, що закуповувала 100 кілограмів м'яса до кінця світу, розсердилась. Особливо той, який глава сім'ї. Сильно кричав. Прибігли два охоронці. Не знали, як його вгамувати. "Я дам вам парабелум", - кажу.
А нещодавно, коли тільки почав сніг валити, старий у маршрутку просився, з паличкою. "Я, - каже, - пільговик, будьте ласкаві, мені всього одну зупиночку". "У мене Вже є пільговики!" - Сказав водій та двері закрив. "Та пустіть, - прошу, - я за нього заплачу". Водій поїхав, старого не пустив, два рубля мої не взяв. "Може ти мені ще зарплату платити будеш? Чого він лізе в час пік? Бачить, що людей повно, а лізе! ". Тітка в шубі: "Дівчина, не нервуйте водія! Він відповідає за життя пасажирів!".
До речі, півмаршрутки заклеєно Ісусом Христом, Богоматір'ю та іншими святими. А сьогодні пластуни знову привезли в Київ Віфлеємський вогонь, щоб зробити світ ЩЕ добрішими і кращим. Просто з самого Вифлеєму, який як і раніше відділений від Ізраїлю бетонною стіною та контрольно-перепускним пунктом.
Радуйся, розп'ятий Ісусе, не злазь з цвяхів своєї дошки. А воскреснеш знову - сюди не лізь, все одно повісишся з туги (с)".
Допис Юлії П'ятецької викликав реакцію. Про інший бік допомоги та приязні розповів Дмитро Різниченко:
"Цікава ситуація, але суть криється у деталях, - каже він. - Я сам був у подібній, - стара бабця із ручним возиком зайшла до маршрутки (вірніше, попросила занести їй возика та звільнити місце) та попросила провезти її кілька зупинок безкоштовно, бо вона - ветеран війни. Водій у відповідь влаштував скандал, бо з возиком у мікроатобусі повернутися нема де, а ті кілька зупинок можна проїхати будь-яким тролейбусом, і як же задовбали ці старі бабці, що всі як одна ветерани війни.
Я дав дядькові дві з половиною гривні та попросив відвести вже ту бабцю, хай їй.
Дядько бабцю підвіз, а коли вона вийшла, обернувся до мене, повернув мої гроші, і спитав: "Як думаєш, добрий ти такий, цей "ветеран" хоч гармату здалеку бачила?"... І закатав рукав своєї сорочки, і показав страшенний опік, і розказав про Афганістан, і розказав, як його задовбали ці натовпи невідомо звідки взятих льготників, і як його задовбали загалом старі мудаки, що ведуть себе у транспорті хамськи, що продають свої голоси за 200 гривень (якраз тільки но вибори скінчилися, тема була гаряча), що голосують за мудаків, а нам потім у цій країні жити.
Висказався, і знову втупився у дорогу.
