Смерть надала образу Мерілін Монро величі, але разом з тим відкрила її життя на загальний огляд. Та чи зрозумілішим від того став "феномен Монро"?
Несу гавайську гітару – купила другові на подарунок. Спека шалена, тому сідаю перепочити під каштановий затінок. "Гітара Монро?" – питає випадковий сусід по лавочці. Й навіть не чекає відповіді. "Судячи з коробки, це укулєлє. Це ж на ній Мерілін Монро грала у кінофільмі "В джазі лише дівчата". Ви не знали?!" Очевидно, що мій візаві, доволі молодий як для прихильника фільму кінця 50-х, розчарований моєю необізнаністю.
Фото: кадр з фільму "В джазі лише дівчата", з вільного доступу
Насправді ж, просто спека й лінь говорити будь про що. Й про гавайську укулєлє, й про Монро, й про "Оскар" і три "Золотих глобуси", які отримала стрічка, де вона ефектно дефілює в проході вагону з крихіткою гітаркою в руках. Й про найкращу комедію всіх часів США – почесний статус, який згодом фільм отримає від Американського інституту кіномистецтва. Й про те, що ще під час зйомок фільму актриса вже мала дуже серйозні проблеми з алкоголем і психікою, чим надзвичайно дратувала колег по знімальному майданчику.
Думалось про інше. Який тісний зірковий Олімп – одна зайва витівка чи недоречний коментар – і ти вже на маргінесі. Але цій тендітній жінці, усе життя якої було суцільним скандалом, вдається впевнено триматися на почесному п′єдесталі більше півстоліття. А образ не лише не зник, а й не потьмянів.
Фото: маленька Монро, з вільних джерел
Мати Норми Джин Мортенсон (справжнє ім'я Мерілін Монро) – мало не з народження вірила, що її донька стане кінозіркою. Про що ж іще мріяти, якщо ти живеш в Лос-Анджелесі, важко працюєш у студії, монтуючи кіноплівку, й сама виховуєш дитину, народивши її від чоловіка з прізвиськом "король гуляк". Дорослішала Норма Джин, так би мовити, під самісінькою вивіскою студії "Парамаунт" – її добре було видно з вікон притулку, де опинилася дівчинка після потрапляння матері до божевільні. І якщо інші діти боялися темряви, то Норма чекала її, аби зануритися в мрії про яскраве майбутнє. Для дівчини з неблагополучної родини найкоротший шлях до нього, звісно ж, лежить через вдале заміжжя.
Фото: перше весілля Монро з Джимом Догерті, з вільних джерел
Та перший шлюб Монро пішов шкереберть мало не з першого дня. Замість смачної вечері вона залишала чоловіку записки на кшталт "Дорогенький! Не їж моє серце, навіть якщо дуже зголоднієш". Та Джиммі хотів на вечерю смажений стейк, а не грайливі витівки красуні в прозорому пеньюарі чи костюмові східної танцівниці, як любила зустрічати його з роботи Монро. Чоловік не зрозумів її яскравих домашніх перформансів. Й невідомо, чим би закінчилися їхні чвари, якби не війна – чоловіка забрали служити на флот, а Норма Джин пішла працювати на завод фарбувальницею фюзеляжів літаків.
Фотосесія Монро, з вільних джерел
Перша фотосесія
У розпал Другої світової в США з'являється новий жанр фотографії – жінки в тилу за роботою. Армійські фотографи знімають дівчат біля станків і конвеєрів, щоб підбадьорити чоловіків на фронті. Мовляв, дружини чекають на них, не байдикують і працюють на спільну перемогу. Як пише Сільвер Ренер у книзі "Трагедія Мерілін Монро", ці кадри піднімали бойовий дух сильніше за промови генералів, а тендітна і яскрава Норма Джин годилася для таких фото якнайкраще. Вона виглядала спокусливо навіть з автогенним апаратом у руках. Вона тим часом розуміла: варто трохи підкотити штани робочого комбінезону, правильно закинути ніжку – й найнудніший кадр грає зовсім іншими барвами. Саме тоді красуня усвідомила, що їй дуже подобається позувати перед камерою. Рішення залишити завод і стати натурницею у агенції "Блакитна книга" було прийняте блискавично. Нарешті вона може не перейматися, чим вечеряє її "дерев'яний" чоловік. Начхати! Бо тепер вона жінка з глянцю.
Фото: з вільних джерел
Другий похід заміж теж закінчився нічим. Зірка бейсболу Ді Маджо кохав дружину, але був категорично проти її роздягнених фотосесій. У нападах ревності він вдавався навіть до рукоприкладства. Шлюб не протримався й року.
П'ятдесят центів за вашу душу
Хтось нині пам'ятає Бена Лайона? Та народження зірки Мерілін Монро відбувалося за його прямої участі.
"Ім'я багато про що говорить. Для кіно треба ім'я, яке легко запам'ятовується. Можна зватися Нормою Джин, якщо ти продаєш цукерки в антракті, але це ім'я аж ніяк не годиться для кінозірки, а ви, я так думаю, хотіли б нею стати", – сказав, позіхаючи, тогочасна зірка американського кіно Бен Лайон, підписуючи від імені кіностудії "ХХ століття – Фокс" перший контракт з Нормою.
Це він першим сказав: "Може, Мерілін?"
І лише потім під звучне ім'я підбирали відповідне прізвище. Пропонувалися варіанти Лінкольн, Тафт, Монро…Зупинилися на останньому.
Фото: з вільних джерел
Не дивлячись на ретельно підібраний зірковий псевдонім, ролі Нормі ніхто не пропонував ані за місяць, ані за рік.
"У Голівуді гідність дівчини має набагато менше значення, ніж її зачіска… Голівуд – місце, де вам платять тисячу доларів за поцілунок і п'ятдесят центів за вашу душу. Я знаю це, тому що відхиляла перше неодноразово й простягала руку заради п'ятдесяти центів. Знаєте, коли продюсер викликає дівчину в свій офіс "обговорити сценарій", то в нього на думці зовсім інше… Вона могла ходити голодною. Вона могла спати в автомобілі. Але вона не повинна думати про це, якщо хоче отримати роботу. Я це знаю, тому що відчула все це на собі… І я спала з продюсерами. Я б збрехала, якби сказала інакше…", – цитує Мерілін Олексій Грачов у книзі "Мерілін Монро".
"Джентельмени люблять блондинок"
За роль у кінофільмі з такою назвою блондинка Мерілін отримала 500 доларів. Шалена сума на той час. Але її партнерці за кадром Джейн Рассел перепало 200 тисяч.
Та несправедливий розподіл гонорарів компенсується тим, що після виходу картини Америка визнає Монро секс-символом. Радіти тому чи журитися, дівчина зрозуміла не одразу.
"Я знаю одне: краса й жіночність не мають віку, ці риси не можна створити. Жіночі чари не можна виробити промисловим способом, як би того кому не хотілося. Я маю на увазі справжню красу. Вона походить від жіночності. Жіноча привабливість лише тоді сильна, коли вона стихійна… Я ніколи не розуміла, що означає бути секс-символом. Мені не подобається бути символом, але, якщо вже й бути символом чого-небудь, то, звісно ж, сексу… ", – каже вона журналістам.
Фото: з вільних джерел
Мною прикрашають стіл
Слава, визнання, гроші, увага репортерів і чоловіків та жінок, які випалюють пергідролем волосся до білого й купують яскраво червону помаду, аби хоч трішки бути схожою на Мерілін… Жінки хочуть бути такою, як вона. Чоловіки хочуть бути з такою, як вона. Чого хоче сама Мерілін, вже нікого не цікавить.
Про це знає лише вона. Та ще репортери, перед якими Монро буквально вивертає душу навиворіт. Та чи чує хтось її слова?
"Іноді стає трохи сумно: хочеться зустріти людину, яку ти приваблюєш такою, яка ти є. Приємно бути об'єктом чиєїсь мрії, але добре, коли тебе сприймають заради тебе самої. Звісно, є різні люди, але іноді мене запрошують у гості, щоб прикрасити мною обідній стіл. І тоді я відчуваю, що мене покликали не заради мене самої… Те ж саме й у кіно. На мене одягли, як вічну маску, образ секс-бомби, та змушують грати одну й ту саму роль знову й знову…"
Фото: з вільних джерел
Вона мріє про серйозні ролі. Чекає, що її покличуть на роль Мілдред в екранізації роману Сомерсета Моема "Тягар пристрастей людських". Вона хоче зіграти Грушеньку в "Братах Карамазових", – Мерілін читала й любила Достоєвського. У 1955 році Монро заснувала продюсерську компанію Marilyn Monroe Productions, на прес-конференції з цієї нагоди вона прямо сказала про своє бажання зіграти Грушеньку: "Справжня спокусниця. Ідеальна ж роль для мене". Натомість публіка пориву зірки не оцінила. Кажуть, журналісти у відповідь запитали, чи здатна Мерілін хоча б без помилок написати прізвище автора роману.
Фото: з вільних джерел
Надзвичайно мила, але дурненька білявка – публіка навішала на неї цей образ і розлучатися з ним не готова. Вона це усвідомлює.
"Для босів "ХХ століття" я була джерелом доходів, я повинна веселити й розважати публіку", – цитує зізнання Мерілін американська преса.
Та вона все ще сподівається на серйозну роль: ходить на акторські курси відомого тогочасного драматичного актора, режисера і театрального педагога Михайла Чехова, де вивчає систему Станіславського. Відвідує курси театрального та кінорежисера Лі Страсберга.
"Я хочу бути актрисою, а не дивом природи", – каже Мерілін.
Фото: з вільних джерел
Фото: з вільних джерел
Ніщо не віщувало
1961 рік. Голівуд знімає драматичний фільм "Неприкаяні" з Кларком Гейблом і Мерілін Монро в головних ролях. Сценарій – Артура Міллера – чергового чоловіка Монро, з яким вони перебувають на піку скандалу.
Знімальний процес йде нелегко: богиня краси часто запізнюється на знімальний майданчик, вживає великі дози снодійного й виглядає так, що її обличчя вже не годиться для крупних планів. Зйомки переривають, щоб Мерілін могла пройти курс лікування від залежності. Але всі зусилля були марними, фільм провалився в прокаті.
Та Мерілін дають шанс загладити провину. У 1962 році Голівуд знімає картину "Щось повинно трапитися" (Something`s Got to Give). Заради успіху картини керівник студії "ХХ століття" пропонує показати глядачам голу Мерілін.
"Тепер мене вже продають на вагу", – каже актриса, але погоджується позувати без одягу в басейні у різних позах.
Фото: з вільних джерел
Фото: з вільних джерел
Відзняти картину до кінця не встигли. Після бурхливого святкування власного Дня народження Мерілін більше не повертається на знімальний майданчик, посилаючись на хворобу. Всі розуміють, що йдеться не про нежить. Зірка п'є. За зрив контракту її виганяють з картини. Але красуня не переймається. Збереглися численні фото, на яких в цей період вона випромінює щастя й впевненість у собі. Біди нічого не віщує – майже одразу після звільнення з картини "Щось повинно трапитися" вона погоджується на інший фільм. 4 серпня 1962 року вона розповідає знайомим, що готується зніматися у новій стрічці та планує підписати контракт з Playboy. Її обличчя прикрашало перший номер цього видання, й воно налаштоване продовжувати співпрацю з зіркою.
А 5 серпня рано вранці стає відомо, що секс-символ Америки й богиня кохання Мерілін пішла з життя, прийнявши надто велику дозу снодійного.
Світова преса напише, що її вбивця – Голівуд.
Фото: з вільних джерел
Таємниця червоного щоденника
Далеко не всі вірять у версію про самогубство. В ході слідства випливають деталі, які не стикуються з показами свідків. У 1972 році друг Мерілін Монро – кінопродюсер Роберт Слетцер – виступає з заявою, що її смерть – то постановка, щоб приховати насильницьку смерть.
Приватні детективи ведуть слідство. Вони шукають так званий червоний щоденник. Кажуть,що Мерілін записувала в нього зокрема і деталі розмов з братами Робертом і Джоном Кенеді. (Подейкують, що в зірки був роман з ними обома). Й у щоденнику є багато відомостей про зв'язки американської влади з мафією.
Фото: з вільних джерел
Хто знайде червоний щоденник – той розгадає загадку смерті Мерілін Монро. Детективи оголошують нагороду у сумі 10 тисяч доларів за нього, але ніхто не відгукнувся. Антиквари готові платити у десять разів більше, втім і на їхню пропозицію – мовчок. Якщо навіть такий архів й існував, його місцезнаходження залишається невідомим донині. А відтак – і точна причина смерті зірки.
