Увага світової спільноти наразі прикута до Півдня України. І не лише тому, що там розгортається одна з найбільших битв російсько-української війни, але й тому, що ось-ось має запрацювати "зелений коридор" з українських чорноморських портів для експорту зерна.
Наскільки ця подія важлива для України та світу - судіть самі. Минулого року Україна експортувала продукції АПК на суму майже $28 млрд, при цьому левова частка експорту склали зернові культури – пшениця та кукурудза. Станом на 21 лютого 2022 року на зовнішніх ринках було продано 17,8 млн тонн пшениці, що дозволило нашій країні увійти до топ-5 світових експортерів головної хлібної культури світу. У грошовому виразі зерновий експорт складав $12,35 млрд, що дозволило торгівлі збіжжям стати другим за обсягами експорту напрямком після торгівлі чорними металами, яких сумарно було продано за кордон на $13,96 млрд.
І всі ці колосальні обсяги експортувалися найзручнішим та найдешевшим способом – через чорноморські та азовські морські порти. Недарма однією з цілей російської агресії ще з 2014 року залишається створення так званої "Новоросії" - поясу областей, котрі б відрізали Україну від моря.
Фото з вільного доступу
Примара голоду
Традиційно головними імпортерами української пшениці були країни Близького Сходу, Північної Африки та Південно-Східної Азії. До топ-5 покупців нашого хліба входять Єгипет, котрий закуповує 3,3 млн тонн на рік, Індонезія (3 млн тонн), Туреччина (1,8 млн тонн), Пакистан (1,3 млн тонн) та Бангладеш (849 тис. тонн).
Багаторічна практика купівлі саме нашого зерна сприяла налагодженню торгівельних зв’язків з постійними покупцями і сформувала певну залежність цих країн від поставок саме українського хліба. Наприклад, Ліван 60% пшениці для споживання закуповував саме в Україні. Наша пшениця має оптимальні для традиційного ліванського хліба хлібопекарські властивості, крім того вона дешевша, ніж німецька або російська.
Вторгнення в Україну та воєнні дії на Чорному морі створили загрозу продуктового дефіциту для близько 400 млн людей у різних країнах світу. Зерновий колапс цілком здатен призвести до зменшення кількості хліба в країнах арабського світу, де мільйони людей вже борються за виживання. Регіон сильно залежить від поставок пшениці саме з Росії та України і будь-який дефіцит основних продуктів харчування може спровокувати голод.
Таким чином, до шантажу холодом, до якого, обмежуючи поставки газу, вдається агресор у своїй гібридній війні з цивілізованим світом, додається і шантаж голодом.
Фото з вільного доступу
Війна за ринки
Блокуючи українські порти, росія одночасно вирішує не лише військово-політичні, але й економічні завдання – витіснення зі світового зернового ринку основного конкурента. Україна і рф сукупно забезпечують біля 22% світового експорту зерна. Війна за ринки збуту в Північній Африці та на Близькому Сході розпочалася задовго до 24 лютого 2022 року.
Нова фаза цього протистояння розгортається сьогодні. На тлі блокади українських портів влада Єгипту (котрий є найбільшим у світі імпортером пшениці, ця країна закуповує понад 80% пшениці з України та росії) розірвала контракт з нашою країною на постачання 240 тис. тонн пшениці. Неважко здогадатися, чиє зерно її замінить.
Через блокаду чорноморських портів великої Одеси та Миколаєва експорт зерна наразі обмежений до 500 тис. тонн на місяць, у порівнянні з 5 млн тонн, котрі ми вивозили щомісяця до війни. Відтак щоденні втрати України від блокування портів лише в зерновому сегменті оцінювалися у $170 млн.
Варто усвідомлювати, що внутрішнє споживання зернових обмежене. Пшениці, до прикладу, нам потрібно лише 7 млн тонн з тих 20 млн тонн, які ми наразі вирощуємо. За відсутності можливості продавати збіжжя на експорт українські аграрії вимушені будуть скорочувати площі посівів. Натомість рекордно високі світові ціни на продовольство можуть зрости ще на 22%, кажуть експерти.
Розблокування портів та відновлення можливості торгівлі основною експортною категорією могло стати суттєвою підтримкою для української економіки та аграрної галузі. Успішний експорт зернових дозволив би підвищити на $100 за тонну закупівельну ціну на зерно, котра нині нижча за рівень собівартості. Крім того, активізація експорту створила б додаткове надходження валютної виручки, а відтак допомогла стабілізувати курс гривні.
Фото з вільного доступу
Стамбульський прорив
Реальна загроза голоду у найгустонаселеніших країнах, котру провокує відсутність українського зерна, змусила підключитися до деблокади портів України світову спільноту. За сприяння ООН 22 липня у Стамбулі було укладено дві дзеркальні угоди (між Україною, Туреччиною і ООН та між росією, Туреччиною і ООН), котрі дають змогу розблокувати експорт зерна з українських чорноморських портів.
Світ, досягши своєї мети, полегшено зітхнув: здавалося б примара голодних бунтів та чергової навали мігрантів в Європу відступає. Та росія, вочевидь, не досягла очікуваних від угоди результатів. Хоча в Стамбулі було підписано меморандум про сприяння постачанням російської аграрної продукції та добрив на світові ринки, очікувала рф дещо іншого.
Поширеною є думка, що головною метою згоди на послаблення зашморгу на шиї української економіки, котра критично залежить від експорту зернових, було припинення бойових дій на Півдні України. Проте, коли досягнути бажаного перепочинку на фронті не вдалося, агресор вдався до звичного - ракетних обстрілів Одеського порту.
Це змусило послів "Великої сімки" разом з представником Туреччини сьогодні особисто прибути до Одеси. Тут також знаходилася українська делегація на чолі з президентом України Володимиром Зеленським. Ажде саме сьогодні, 29 липня, мали запрацювати угоди з деблокади українських портів,. Своїми діями дипломати створюють так би мовити "живий щит" для практичної реалізації Стамбульської ініціативи. Їх присутність, сподіваємося, змусить росію поважати досягнуті домовленості та утримає рф від спокуси зірвати старт повноцінного зернового експорту.
