Джерело: 1945
25 жовтня в уряді ФРН відбулася довгоочікувана конференція, присвячена післявоєнній відбудові України. Канцлер Німеччини Олаф Шольц назвав її не просто донорською конференцією, а "новим планом Маршалла для 21 століття" – порівнявши масштаби завдання з відновленням Європи після Другої світової війни. Президент України Володимир Зеленський виступив на конференції через відеозв'язок і зосередився на триваючих атаках росії на інфраструктуру його країни. Він підкреслив, що в інтересах Європи допомогти у відновленні України, наголосивши на ключовій ролі країни у захисті континенту від російського реваншизму.
Той факт, що зустріч, присвячена післявоєнній відбудові України, взагалі відбулася, є позитивною ознакою того, що прихильність Заходу до України залишається сильною. Масштаби завдання коливаються у бік збільшення – кілька місяців тому Київ оцінював збитки приблизно у пів трильйона доларів. На сьогодні ця цифра становить близько 750 мільярдів доларів, і вона продовжує зростати. Щоб оцінити масштаб руйнувань, завданих Україні, врахуйте, що у вересні Світовий банк оцінював витрати на реконструкцію в 349 мільярдів доларів, а ВВП України в 2021 році становив 200 мільярдів доларів. З тих пір витрати на реконструкцію потроїлися.
Ми також повинні враховувати людський фактор. Не лише втрати українського населення – жертв війни та біженців, але й десятикратне зростання рівня бідності – з 2% до війни до понад 20% на сьогодні. Потреби країни у відновленні також повинні враховувати витрати на відбудову і підтримку обороноздатності на рівні, необхідному для стримування росії від повторного вторгнення. У поєднанні з потребами України у відновленні, ми зараз розглядаємо інвестиції, що перевищують трильйон доларів. Цей момент є ключовим, оскільки такі кошти навряд чи можуть бути згенеровані будь-якою існуючою фінансовою установою, контрольованою західним урядом. Це означає, що урядам, і особливо приватним інвесторам, необхідно буде активізувати свою діяльність, якщо ми хочемо відновити Україну.
По суті, Україна є збанкрутілою державою. Вона може розраховувати на приватні інвестиції лише за однієї умови: після закінчення війни вона або стане повноправним членом НАТО, або матиме достатньо надійні гарантії безпеки, розроблені під егідою Північноатлантичного альянсу. Отже, хоча президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн, яка головувала на зустрічі від імені ЄС, серйозно заявила, що руйнування України є приголомшливими і що не можна гаяти часу,але ж реальність полягає в тому, що всі плани відновлення залежать від того, що відбувається на полі бою.
Інакше кажучи, вартість відновлення України безпосередньо пов'язана зі швидкістю, з якою Київ зможе ухвалити стратегічне рішення на полі бою і примусити москву до переговорів про умови, які убезпечать територію країни. У цьому і полягає парадокс європейського проєкту "План Маршалла для України": кожен день, коли військова допомога Україні не надається в достатній кількості, відкладає день поразки росії, тим самим підвищуючи вартість відновлення української інфраструктури, її промисловості та армії до рівня, який приваблює приватні інвестиції.
Конференція 25 жовтня була важливою тим, що вона передала правильний сигнал про готовність Європи допомогти Києву після війни. Але головним її змістом має стати військова допомога, бо якщо українці не зможуть перемогти російських військових і повернути свою незаконно захоплену національну територію, ця конференція, незважаючи на всі амбіції, запам'ятається як ще один проєкт ЄС, який не має під собою реального підґрунтя.
