Кажуть спорт – це модель життя. Спорт - постійне змагання. Людина на біговій доріжці, футбольному полі або татамі хоче тільки перемоги. У спорті такі правила: або програв, або переміг. Ми звикли результати на табло win/lose переносити на сферу бізнесу, політики; послуговуємся цією стратегією у нашому суспільному чи приватному житті. Природньо що кожен хоче бути переможцем, але очевидно й те, що ніхто не хоче програвати. Ми звикли сприймати стратегію виграв/програв як закон природи як єдино можливий закон соціальної взаємодії. Але якщо припустити, що у житті не завжди потрібно бути конкурентами, як в спорті. У звичайному середовищі необхідно бути однодумцями, виходити на співробітництво, прагнути не тільки до результативності, а й дарувати радість собі і партнерам по бізнесу, навчанні, особистому житті; і win/lose – не природний закон, а лише одна зі стратегій поведінки і для неї існує розумна альтернатива. Ця альтернатива має назву win/win.
Ідея win/win зовсім не нова та, безперечно, багатьом знайома. Винайдена та сформульована ще у 1981 році гарвардськими професорами Роджером Фішером і Вільямом Юрі як стратегія ведення бізнес переговорів та знайшла відгук в наукових колах західного світу. Хоч досі стратегія і не набула широкого поширення, однак все більше найуспішніших світових бізнес компаній імплементують її у своїх корпоративних процесах і все частіше win/win виправдовує себе в успішних кейсах.
Стратегія win/win це не про альтруїзм та компроміси, основний її принцип в тому, що конкуренти можуть стати партнерами і завжди існує рішення вигідне для обох сторін перемовин, навіть якщо це рішення не очевидне; таке рішення, у довгостроковій перспективі, дасть значно більше вигод та прибутків для обох сторін перемовин. Таким чином win/win – це взаємовигідне довгострокове партнерство.
Зважаючи на зростаючу популярність стратегії win/win у світовій бізнес практиці та виключну актуальність для наших українських реалій, інтернет-видання iPress.ua ініціює комунікаційну кампанію «Філософія win-win-win» Чому філософія? Бо ми переконані, що це не лише стратегія для бізнесу, але принцип, що сповідує людина у будь-якій сфері своєї соціальної взаємодії. Чому додали ще одне «win»? З припущення, що коли виграють обидві сторони, у підсумку – виграє й третя сторона: коли двоє батьків у сім’ї обирають розуміння та взаємодопомогу, це сприяє кращому вихованню дітей; якщо дві бізнес компанії домовляються про взаємовигідне партнерство – виграє ринок, з’являються інноваційні рішення; якщо політичні еліти здатні домовитись про стратегічну взаємодію – у підсумку це сприяє об’єднанню держави та її стрімкому розвитку.
В рамках нашої комунікаційної кампанії ми будемо знаходити приклади успішних кейсів використання стратегії win/win у першу чергу серед бізнес середовища, а також у приватному житті та розповідати про них. А також, у міру своїх можливостей, формувати культуру взаємовигідного партнерства через ініціювання різноманітних заходів: семінарів, круглих столів, воркшопів та інших публічних заходів для обміну досвідом та формування середовища людей та організацій, котрі сповідують філософію виграти/виграти.
На завершення історія, що, хоч і дещо ідеалістично, але наглядно демонструє переваги філософії win/win:
«Власник заводу з виробництва цитрусових соків звернувся до одного з фермерів з пропозицією купити у нього весь урожай апельсинів. Цей урожай був дуже потрібен заводу, тому що рік видався не дуже вдалим на погоду і апельсинів виросло мало, а заводу терміново необхідна була сировина для виробництва соків.
У цей же самий час на фермера вийшов інший власник заводу з виробництва парфумерії з тим самим проханням, продати свіжий урожай апельсинів. На жаль, фермер був змушений відмовити другому покупцеві, посилаючись на те, що вже пообіцяв продати урожай.
Не зволікаючи, власник парфумерного заводу організував переговори з власником заводу з виробництва соків, в надії, що зможе переконати його перепродати частину товару за вищою ціною, проте в процесі спілкування з'ясувалося, що на соки потрібна тільки м'якоть від апельсинів, а на парфум тільки шкірка.
Таким чином, власники заводів поділили вартість покупки врожаю навпіл, і кожен з них отримав бажане за ціну в два рази нижче, ніж очікували»
