Якщо таке враження складається у пересічного туриста, то з людьми мистецтва все складніше. "Тонка душевна організація" грає злий жарт із ними. З першого ковтка іспанського повіртя вони п'яніють і ніяк не можуть прийти до тями. З першого погляду на іспанську природу їхній світ перевертається від свіжих соковитих барв. З першої прогулянки іспанськими містами у них голова іде обертом від архітектури, де креативність межує з академічними формами.
Коли на пленер восени 2013 року приїхали українські художники, вони одразу взялися за пензлі. Говорити про свої враження було нереально. А от вихлюпувати їх на полотно - простіше. Робота на природі неподалік Гранади не зупинялася. Хотілося висловити якнайбільше, хотілося поділитися найсокровеннішим.
Вдалося? Вдалося!
Здавалося, митці заспокоїлися. Виставили полотна в іспанському місті Малага. Почули відгуки. Закрили гештальт. Аж ні. Наприкінці поїздки вони зайшли в Музей Прадо. І пропали. Звісно, картини Веласкеса і Гойї вони добре знали до цього. Бачили їхні репродукції. Аналізували і надихалися. Але тут, в музеї... Коли на кількох квадратних метрах стільки оригінальних шедеврів. Коли іспанські, давно обожнювані картини - за метр. Коли враження від полотен Веласкеса і Гойї резонують із враженняии від проведеного пленеру... Як тут не втратити голову?!
Олексій Аполлонов, Матвій Вайсберг, Олексій Малих, Олена Придувалова, Сергій Савченко й Олександр Сухоліт уже тоді, коли сідали на літак, точно знали, з чого почнеться їхнє прибуття в Україну. Вони розбредуться у свої майстерні, візьмуть заґрунтовані полотна, фарби - і почнуть писати. Свої враження. Цього разу не від Іспанії. А від її художніх титанів.
Так і народився живописний проект "Великі іспанці очима українських художників". Він зараз експонується в галереї "Триптих АРТ" і дивує, як на мене, неочікуваними алюзіями сучасних картин на класичні. Спільна в них - лише назва. Все інше - авторське бачення. Воно, як відомо, суб'єктивне. А отже, має право на життя.
Мирослава Ульяніна
журналіст каналу "1+1", ведуча, блогер
