Президент Росії Володимир Путін домігся нещодавно певних успіхів, скориставшись своєю підтримкою режиму Асада в Сирії, щоб зміцнити позиції Москви на Близькому Сході. Але його досягнення на цьому фронті набагато менш важливі, ніж дедалі серйозніші проблеми Москви у її "ближньому зарубіжжі" - так вона називає стратегічно важливий регіон, з яким межує на заході.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через декілька років Путін залишить Кремль, і тоді Росія стане нормальною країною, - Саакашвілі
Класичне у минулому, у часи Холодної війни, суперництво між Сходом та Заходом відроджується, але Сполучені Штатами залишаються виразно осторонь. Росія застосовує економічні санкції та загрози безпеці пост-комуністичних країн, щоб затягнути їх до свого євразійського Митного Союзу, а також заблокувати реалізацію програми Східне Партнерство Європейського Союзу, метою якої є реформи і можлива у підсумку інтеграція Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови та України у структури ЄС. Тиск Росії посилюється із наближенням листопадового саміту у Вільнюсі, на якому кілька країн можуть підписати угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС.
Віктор Янукович, Олександр Лукашенко, Нурсултан Назарбаєв, Володимир Путін і Алмазбек Атамбаєв. Фото: AFP
Поки що лише Вірменія поступилася тискові Росії, погодившись приєднатися до Митного Союзу, після того, як Москва, що гарантує безпеку Вірменії від загрози з боку сусіднього Азербайджану, підписала контракти про продаж останньому військової техніки на $4 млрд.
В усіх інших випадках залякування з боку Москви привело до протилежних наслідків. Росія заборонила імпорт молдовських вин, пригрозила припинити постачання газу у цю країну, і попередила, що населення окупованої нею сепаратистської території - Придністров'я - чинитиме опір будь-яким угодам з ЄС. Проте, Молдова досі рішуче налаштована парафувати угоду про вільну торгівлю з Європейським Союзом у Вільнюсі, і відреагувала на загрозу енергетичної блокади, швидко домовившись з Румунією збудувати трубопровід, що з'єднуватиме дві країни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія тисне на колишні радянські республіки, намагаючись залучити їх у свій економічний союз
Грузією, протягом багатьох років головною жертвою російських блокад та погроз, керує прем'єр-міністр Бідзіна Іванішвілі, який, за чутками, налаштований менш вороже до Росії, ніж президент Міхаїл Саакашвілі, що невдовзі піде у відставку. Проте, Грузія також збирається парафувати угоду про вільну торгівлю у Вільнюсі, даючи зрозуміти, що європейська інтеграція є вибором цілої країни, а не окремої партії.
Михайло Саакашвілі, Бідзіна Іванішвілі.
Україна є найбільшим призом у цьому суперництві, і її залякування Росією є особливо контрпродуктивними. На додаток до звичних погроз економічного характеру та торговельних санкцій, включно із забороною на імпорт українських цукерок, Путін образив українців під час державного візиту у липні, сказавши, що вони і росіяни є "єдиним народом", і що Україна процвітала за радянської влади - повністю зігнорувавши голод початку 1930-х років, який українці називають Голодомором.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнення Тимошенко є найбільшим каменем спотикання України, - Коморовський
У промові на День незалежності наприкінці серпня, президент України Віктор Янукович назвав асоціацію з Європейським Союзом "важливим стимулом для формування сучасної європейської держави". У короткий термін парламент України прийняв закони, які вимагав прийняти ЄС і які стосувалися таких проблем, як корупція, імпортні мита, утримання в'язнів. Донька Юлії Тимошенко, ув'язненого колишнього прем'єр-міністра, на звільненні якої наполягає ЄС, сказала, що вона сподівається, що її матір неминуче випустять на свободу.
Російське інтернет-видання Gazeta.ru нещодавно заявила, що "шантаж є найгіршим з можливих способів реклами економічного співробітництва". Але проблема Росії - це не лише поганий вибір тактики. Її посткомуністичні сусіди воліють обрати радше відносну динаміку Європи - з усіма її боргами і проблемами зростання - ніж застійну економіку Росії, і вони не мають ніякого інтересу у раптовому підвищенні імпортних мит, чого вимагатиме вступ до протекціоністського євразійського Митного Союзу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія вдосконалює навички грубої сили
Процес, що триває у Європі, майже не привертає уваги американських медіа чи адміністрації Обами, яка, переважно, спрямована на Близький Схід та його "зсув" у бік Азії. Але можливості для США є значними, і Вашингтон міг би серйозно допомогти цьому процесу.
Барак Обама. Фото: gopthedailydose.com
Сполучені Штати повинні вступити у діалог з урядами та громадянським суспільством в Україні, Грузії та Молдові, для того щоб процес реформ, який зараз триває, не лише сприяв збільшенню обсягів торгівлі та економічному розвитку, але й призвів до формування урядів, які будуть менш корумпованими і більш підзвітними перед своїми суспільствами. Угоди про асоціацію цих країн з Європейським Союзом повинні розглядатися не як цілі самі по собі, а як відправні точки, які уможливлюють проведення глибших реформ та встановлення більш справжньої демократії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Випустити Тимошенко і не впасти в обійми Кремля
Російська демократія також може виграти від цього процесу. Рішення України наблизитися до Європи прискорить кінець ідеології російського імперіалізму, представником якої є Путін. Є також ознаки появи нового російського націоналізму: високі результати лідера опозиції Олексія Навального на нещодавніх виборах мера Москви та опитування, що вказують на зростання невдоволення Путіним у російській провінції, його традиційній соціальній базі.Цей націоналізм зацікавлений не у відновленні імперської величі Росії, що було б немислимо, якби Україна зблизилася з Європою, а у боротьбі з корупцією та розв'язанні серйозних економічних та соціальних проблем російського народу.
Росіяни теж стоять перед вибором, і Путін може програти не лише у "ближньому зарубіжжі", а й також у самій Росії.
Карл Ґершмен є президентом Національного фонду підтримки демократії.
Джерело: The Washington Post
Переклад: iPress.ua
