Дискусія у Вашингтоні щодо позиції Америки стосовно росії, яким би не було її завершення, часто оминає життєво важливий стратегічний вимір війни в Україні: її роль як лабораторії для головного глобального конкурента Америки – Китайської Народної Республіки. Поки Вашингтон бачить у війні росії давнього суперника, Пекін вбачає безцінну можливість спостерігати й вчитися на прикладі високоінтенсивної війни із застосуванням саме тих видів озброєнь, які домінуватимуть у майбутніх конфліктах.
Виступаючи ключовим економічним та промисловим партнером росії, Китай отримав унікальну перевагу. Він може оцінювати, як компоненти військових систем, які постачає у величезних кількостях, працюють у бою; збирати розвіддані про ефективність української та західної зброї; вдосконалювати концепції, які визначатимуть власну розробку озброєнь, військову підготовку та організаційні структури. Усі ці зусилля мають підготувати Народно-визвольну армію (НВАК) на випадок, якщо їй колись доведеться вступити у конфлікт зі США.
Факти на місці подій зараз надто очевидні, щоб їх ігнорувати: китайські двигуни забезпечують роботу дронів, що знищують українські позиції; китайська мікроелектроніка керує російськими ракетами; китайські верстати відновлюють російську військову машину. Вплив Китаю на цей конфлікт зараз надто значний, щоб США могли його ігнорувати.
Арсенал дронів Дракона
Роль Пекіна вийшла далеко за межі суто економічної підтримки; зараз він функціонує як логістичний хребет російського ВПК. Такий формат співпраці дозволяє Китаю перевіряти власну промислову спроможність підтримувати партнера у тривалому, високоінтенсивному конфлікті і розуміти наслідки для забезпечення власних сил у бою, при цьому зберігаючи видимість правдоподібного заперечення. Цей стратегічний пріоритет став очевидним під час дискусії у липні 2025 року, коли, за словами чиновника, обізнаного зі змістом переговорів, міністр закордонних справ Ван І заявив високопоставленому дипломату ЄС, що Пекін не може допустити поразки росії, адже це створить ризик того, що США зосередять всю свою увагу на Китаї.
Деталі цієї підтримки промовисті. Уже у 2023 році близько 90% імпортованої росією мікроелектроніки – чипів, необхідних для сучасних ракет, танків та літаків – походило з Китаю. Аналогічно, майже 70% імпорту верстатів росією в останньому кварталі 2023 року, загальною вартістю близько $900 млн, було поставлено з Китаю, замінивши високотехнологічне німецьке та японське обладнання, недоступне для москви. Пекін також швидко став головним постачальником нітроцелюлози – ключового порохового заряду для артилерійських снарядів – збільшивши експорт із незначних обсягів до понад 1300 тонн у 2023 році, чого достатньо для виробництва сотень тисяч артилерійських боєприпасів.
Найочевидніший доказ цієї динаміки у сфері дронів. За оцінками, близько 80% електронних компонентів у російських БПЛА мають китайське походження, що робить Пекін "тихим партнером" російської повітряної кампанії. Така підтримка дозволила значно збільшити обсяги виробництва: якщо раніше росія мала труднощі з розгортанням сучасних БПЛА, то тепер вона планує виготовити близько двох мільйонів дронів FPV у 2025 році. Така глибока інтеграція у російський ланцюг постачання дає Пекіну унікальну можливість у режимі реального часу оцінювати ефективність своєї технології в умовах протидії сучасним засобам РЕБ, спуфінгу та ППО України та систем, поставлених західними партнерами.
Найсуттєвіше те, що вплив Китаю нещодавно змістився від пасивних поставок до активного маніпулювання технологічним балансом на полі бою, що є характерною рисою держави, яка веде війну чужими руками. У травні 2025 року президент України Володимир Зеленський прямо заявив: "Китайські дрони Mavic доступні для росіян, але недоступні для українців".
Його звинувачення підтвердили європейські посадовці, які повідомили, що Китай не лише припинив продаж популярних дронів DJI Mavic Україні, але й обмежив експорт ключових компонентів, одночасно збільшивши їх постачання до росії.
Озброюючи одну сторону та свідомо позбавляючи критичних технологій іншу, Пекін більше не є нейтральним спостерігачем, а безпосереднім учасником, який впливає на щоденний перебіг війни.
Українська лабораторія
Для НВАК, яка не вела масштабних воєн понад чотири десятиліття, цей конфлікт є безпрецедентним джерелом знань. Армія Китаю отримує критично важливу інформацію про сучасні способи ведення війни – від застосування дронів до електронних контрзаходів – без ризику для жодного китайського військовослужбовця. Потік даних надходить до централізованої системи, створеної для їх систематичної обробки та використання, здатної реагувати значно швидше, ніж бюрократична система закупівель у США, що сформувалася ще в індустріальну епоху.
Існує кілька причин, чому ця війна має величезну цінність для Китаю. По-перше, поле бою насичене передовим західним військовим обладнанням і програмним забезпеченням. Розвідка НВАК ретельно вивчає ефективність ключових систем американського виробництва – від ЗРК Patriot до реактивної артилерії HIMARS. Вони також аналізують диявольськи винахідливі українські тактичні новації, як-от спецоперація "Павутина".
Спостерігаючи, як російські війська, часто оснащені китайськими компонентами, реагують на українські та західні системи й тактику, НВАК отримує критично важливі дані про способи їх нейтралізації. Це особливо помітно у сфері радіоелектронної боротьби, де Китай може оцінювати ефективність західних засобів глушіння проти власної техніки, вбудованої у російські системи, і навпаки, адже росія давно використовує розвинені комплекси РЕБ. Є дані, що навчання Китаю не обмежується пасивним спостереженням; навпаки, державні хакерські групи КНР активно атакували російські оборонні інститути, аби викрасти бойові дані, якими москва не бажала ділитися.
По-друге, війна дозволяє Китаю спостерігати та адаптуватися до нових військових концепцій. Це не поодинока стратегія: раніше Пекін використовував конфлікти за участю партнерів як полігони, як це було у травні 2025 року під час індо-пакистанського зіткнення, коли Пакистан із помітним успіхом застосував китайські винищувачі J-10C та ракети PL-15.
В Україні масове використання роїв дронів і асиметричних морських тактик створює цінний масив даних для планувальників НВАК. Китай уважно вивчає і українські успіхи з морськими дронами як потенційний шаблон для того, як Тайвань міг би чинити опір вторгненню НВАК. А ставки у конфлікті за примусове "возз'єднання" з Тайванем будуть колосальними, адже острів виробляє понад 90% найсучасніших логічних чипів у світі. Втрата цього виробництва спровокувала б глобальну економічну кризу, яку оцінюють у понад $10 трлн.
По-третє, Китай уважно спостерігає за безпрецедентними економічними санкціями Заходу проти росії, щоб використовувати цей досвід для "імунізації" власної економіки. Спостерігаючи, як росія адаптується, Пекін вчиться захищати свої фінансові системи та ланцюги постачання від подібного тиску. Частково реагуючи на отримані уроки, він різко збільшив використання юаня у двосторонній торгівлі та розбудовує власну систему транскордонних міжбанківських розрахунків CIPS як альтернативу SWIFT.
Зіткнення з реальністю проксівійни
Яким би не був розвиток політики США щодо росії, він має враховувати реальність ролі Китаю. Будь-яке дипломатичне порозуміння з москвою буде нефективним, якщо російська армія й надалі отримуватиме озброєння та технологічне підсилення від Пекіна. Позиція Китаю як арсеналу росії робить його ключовим арбітром інтенсивність війни, нарівні з обсягами західної підтримки України. І протидія ролі Пекіна є не лише політичним завданням, а й стратегічною необхідністю.
Справжній виклик для Вашингтона, однак, криється глибше, ніж просто потік китайського обладнання на фронт. Реальна конкуренція полягає в циклах навчання. Поки Америка витрачає ресурси та виснажує запаси, протидіючи вторинному супротивнику, її головний конкурент здобуває безцінний бойовий досвід опосередковано. Армія США, безперечно, теж вчиться на цьому конфлікті, зокрема через роботу Центру бойового досвіду сухопутних військ та Групи з питань безпекової допомоги Україні, а також інших інституцій. Але НВАК ретельно вчиться протидіяти американській зброї, вести бойові дії у насиченому електронному середовищі та підтримувати високу інтенсивність конфлікту, і все це без ризику для жодного свого солдата. Така асиметрія у навчанні підриває основу американського стримування в критично важливому Індо-Тихоокеанському регіоні, що спирається на оцінку потенційним противником як можливостей США, так і готовності їх застосувати.
Державна система Китаю побудована так, щоб швидко засвоювати та впроваджувати ці уроки в усьому ВПК. США ж, зі своєю застарілою системою закупівель, яка частково компенсується інноваційністю приватного сектору, але все ще надмірно бюрократизована, ризикують відстати. Щоб цьому протидіяти, потрібна фундаментальна переорієнтація стратегічного мислення. Війну в Україні слід розглядати не просто як європейську кризу, яку треба врегулювати, а як активну лабораторію майбутньої війни. Питання для Вашингтона полягає в тому, чи зможе він забезпечити здатність власних збройних сил адаптуватися, зокрема шляхом перетворення інноваційних концепцій, таких як "пекельний ландшафт" для оборони Тайваню, описаний командувачем INDOPACOM адміралом Семюелем Папаро, до початку кризи.
Головний виклик полягає вже не лише у стримуванні росії. Йдеться про здатність перевершити в інтелектуальному плані та швидше адаптуватися, ніж суперник, який знайшов ідеальну, дешеву лабораторію для підготовки до наступної війни. Нездатність повністю усвідомити ставки цього змаганння у навчанні означатиме, що коли вибухне наступна криза, Америка може зіткнутися з противником, який вже випробував її зброю та стратегії і навчився перемагати.
Джерело: National Interest
