Без взаємного виснаження або сильного зовнішнього примусу (для якого Європа наразі не має можливостей) будь-яке припинення бойових дій в Україні, найімовірніше, буде лише тимчасовим перемир'ям для переозброєння, що потребуватиме подальшої підтримки Києва з боку Заходу, навіть якщо бойові дії призупиняться.
Немає миру для України, адже історія наповнена довгими війнами: Тридцятирічна війна, Столітня війна та Холодна війна, що тривала пів сторіччя.
Війнами вони можуть бути, але це не означає, що тривали безперервні бойові дії. Наполеонівські війни – це спорадичні війни між Францією та ворожими коаліціями, що перемежовувалися періодами неспокійного миру, як, наприклад, Ам'єнський мирний договір між Великою Британією та Францією 1802 року. Ізраїль вів численні війни з арабськими державами з 1948 року і досі має не більше, ніж перемир'я з Ліваном і Сирією. Проте бойові фази арабо-ізраїльського конфлікту – коли армії беруть участь у боях, зазвичай тривають не більше кількох тижнів.
Справжній виклик для України: мир не буде легким
Отже, коли такі лідери, як Трамп і путін, говорять про "мир" і "припинення вогню" в Україні, чи дійсно вони говорять про мир?
Проблема в тому, що мир не завжди означає припинення насильства. У деяких випадках колишні вороги дійсно можуть припинити воювати, навіть якщо вони не стануть друзями. Наприклад, між Ізраїлем і Єгиптом з часів Кемп-Девідських угод 1978 року встановився крижаний мир, з обмеженою торгівлею і туризмом.
Але це все одно покращення. Збройні сили двох країн не беруть участі в бойових діях, Ізраїль і Єгипет не спонсорують терористичні групи та інші засоби підриву безпеки один одного.
Шлях до Кемп-Девіду вимагав сейсмічної зміни мислення, зокрема, для Єгипту, який десятиліттями відмовлявся визнати існування єврейської держави. Для Ізраїлю мирний договір означав достатню довіру, а для ізраїльтян це нелегко, щоб відмовитися від Синайського півострова як буфера проти колишньої домінуючої сили в арабській коаліції проти їхньої країни. Проте, незважаючи на всі сумніви, між двома колись запеклими ворогами встановився мир.
Історія вчить бути обережними
У цьому сенсі тривалий мир в Україні, досягнутий шляхом переговорів, за нинішніх умов є малоймовірним. путіну або його наступникам-однодумцям доведеться змиритися з існуванням незалежної України. Якщо метою вторгнення москви в Україну було унеможливити вступ України в НАТО або насильно інкорпорувати Україну до складу відродженої радянської імперії, то мир, прийнятний для України та її західних союзників, був би нестерпним.
Крім того, навіть якщо путін проголосить перемогу, неминуче виникнуть питання про те, чи була анексія Криму і шматка Східної Європи варта мільйона жертв. Зі свого боку в Україні неминучі реваншистські настрої щодо повернення захоплених росією територій. За таких умов мир на кшталт Західної Європи після 1945 року, де були стерті добре укріплені національні кордони, здається нездійсненною мрією.
Переговори про припинення вогню?
А як щодо постійного припинення вогню, якого вимагає Трамп?
Така домовленість могла б нагадувати припинення вогню між Індією та Пакистаном щодо Кашміру з 1949 року. Але Кашмір був місцем численних прикордонних зіткнень, зокрема повітряних боїв між індійськими й пакистанськими літаками, які поставили дві ядерні держави на межу війни. На Голанських висотах перемир'я, за яким стежила ООН, не завадило Ізраїлю неодноразово завдавати повітряних ударів по Сирії, щоб зупинити потік іранської зброї через сирійську територію до "Хезболли" в Лівані.
Якщо росія все ще прагне знищити Україну як незалежну державу, існує безліч способів, якими вона може її атакувати, окрім скасування перемир'я. москва може спонсорувати повстанські й терористичні групи всередині України, "випадково" обстрілювати українські війська або завдавати ударів по українських містах у відповідь на нібито порушення кордону.
Самі по собі мирний договір або угода про припинення вогню – не більше ніж клаптики паперу. Держави можуть дотримуватися їх через взаємне виснаження, як у випадку з Ізраїлем та Єгиптом. Або через те, що одна зі сторін втомилася, як це було з Америкою у В'єтнамі. І хоча Україна втомилася, її народ все ще сповнений рішучості чинити опір росії. Або ж якась сильніша держава забезпечить дотримання правил, як це робили США у Західній Європі після Другої світової війни. Теоретично, європейські миротворчі сили в Україні могли б досягти цього, якби тільки Європа мала військові ресурси та політичну волю для потенційної боротьби з росією.
Наразі, схоже, що будь-яке припинення бойових дій між Україною і росією буде не більше, ніж перемир'ям, поки обидві сторони відпочивають і переозброюються для наступного раунду.
Європа та Америка, залежно від настроїв адміністрації Трампа, мають бути готові продовжувати постачати Україні зброю.
Джерело: 1945
