І не тільки платити за новими тарифами, але й робити все, щоб зменшити кількість використаного газу та електрики.
Нераціональне, неефективне використання енергоносіїв у ситуації економічної кризи і війни – надто дорога розкіш, яка витрушує з бюджету і з кишень українців зайві гроші. Навіщо платити зайве, якщо можна економити?
Про ситуацію із питанням енергозбереження в Україні iPress.ua спілкувався із Святославом Павлюком, керівником проекту "Угода мерів - Схід", експертом з питань енергоефективності.
Довідково:
Угода мерів – провідна ініціатива, започаткована Європейським Союзом, котра охоплює місцеві та регіональні органи влади, які беруть на себе добровільні зобов’язання підвищувати енергоефективність та нарощувати використання відновлювальних джерел енергії на своїх територіях. Слідуючи цим зобов’язанням підписанти Угоди прагнуть скоротити власні викиди СО2 щонайменше на 20% до 2020 року, сприяючи, таким чином, розвитку екологічно орієнтованої економіки та підвищенню якості життя.
"Старі ціни на енергоресурси були дуже комфортними для людей"
Розкажіть, будь ласка, про те, чим займається ініціатива "Угода мерів"?
Традиційно у нашій країні вважають, що питання енергозбереження - це питання законів: про ЕСКО (співпраця з енергосервісними компаніями - ред), про енергозбереження, про енергоефективність тощо. Це лише половина чи навіть третина правди. Найважливішим компонентом є наявність правил, структур, процедур та людей, які будуть спроможні це виконувати. За останні 4-5 років, більшість міст "Угоди мерів", а їх сьогодін понад сотня з 460 в країні, накопичили досвід практичного енергозбереження не завдяки урядовим рішення, а всупереч їм. Саме у цих місцях і акумульовано це ноу-хау, цей новий досвід, як нам треба працювати. Міста-підписанти угоди мерів великою мірою можуть поділитись вже адаптованим досвідом ЄС. Передусім йдеться про необхідність формування енергетичної команди, про тотальний облік усього, що споживається, аналіз цього споживання, прийняття управлінських та адміністративних рішень. Це можна зробити на основі зрозумілої, виміряної і проаналізованої картинки. Інакше це лише здогадки.
Більшість урядових рішень у цій сфері, які у нас приймали останнім часом, приймалися радше на основі припущень, аніж повноцінного аналізу. Тому, що частіше урядовці та політики говоритимуть з мерами міст, з енергоменеджерами-практиками, то кращою буде якість рішень, які приймає влада.
Якою є нині ситуація з енергоспоживанням та енергозбереженням в Україні? І чи покращилась вона за останній рік?
Ситуація не дуже змінилась за останній рік. Якщо ми говоримо про споживання енергоносіїв, то ми його скоротили здебільшого завдяки тому, що зима була теплою. Споживачам були доведені доволі низькі ліміти і більшість областей ці ліміти не виконала, а перевищила їх. Аби міста могли реально економити потрібне бажання, сформовані команди і зворотній зв’язок. Лише коли місто встановить повний облік, воно розуміє, де у нього втрати і може адекватно планувати якісь дії.
Фото: delfi.ua
Загалом в Україні є близько 110 тисяч житлових будинків, приєднаних до центральної системи теплопостачання. За даними Міністерства палива і енергетики, більшість цих будинків має споживання енергії близько 260 КВт на метр квадратний на рік, або й більше. Ця цифра описує кількість енергії, яка потрібна будинку на рік, щоб людям всередині було комфортно. У Європейському Союзі ця цифра становить 90-120 КВт на метр квадратний на рік.
Ми сьогодні споживаємо втричі більше енергії на одиницю площі ніж в ЄС, тому наші квитанції не можуть бути малими. При цьому до 2030 року ЄС збирається скоротити споживання до 40 КВт на метр квадратний. І вони це зроблять
Тому дискусія, яка сьогодні триває в країні про те, чи правильні тарифи на газ зовсім непродуктивна. Вона має вестися фахівцями і відповідними інституціями. Популістична ж дискусія нищить мотивацію людей що-небудь міняти. Вона базується на обґрунтованій недовірі до прийнятих урядових рішень, але вона відволікає від конструктивних кроків щодо економії споживання. А зменшивши споживання, реально можна скоротити свої рахунки. Натомість та дискусія про тарифи, яка ведеться сьогодні на всіх телеканалах дає людям певні сподівання, що все можна відмотати назад і може і не треба буде значних зусиль докладати.
Старі ціни на енергоресурси були дуже комфортними для людей. Ти нічого не робиш, квитанція на оплату – мізерна і можна палити, скільки завгодно. Виключно з огляду на політичні дивіденди і лоббізм продавців газу, держава створювала ілюзію дешевих енергоносіїв для населення. Тим часом роками уряд платив 60-70% реальної вартості квитанції через бюджет з наших податків, вимиваючи обігові кошти міських енергетичних компаній і вбиваючи окупність проектів енергозбереження. Практично не тарифи виросли, а урядові дотації продавцям енергії зменшилися.Дискусія зараз мала би бути виведена в площину, чи вийде енергетика зі збитків в нуль, чи буде вона заробляти. І головне, якщо вона зароблятиме, куди уряд спрямує ці гроші. В нормальних країнах ці гроші спрямовують у фонд термомодернізації, на підтримку заходів з енергозбереження.
Цього року на енергозбереження з бюджету виділяють трохи більше 300 млн грн, а на субсидії - 25,5 млрд грн, це у понад 70 разів більше. Минулого року щоденні видатки Уряду на субсидії в енергетиці були вчетверо більші ніж на війну. Якщо ці гроші у вигляді готівки дати населенню, щоб вони їх вклали у енергозбереження, ефект буде набагато кращим. Цього року субсидії є персоніфікованими, бо враховують доходи та потреби у споживанні енергії, але це не є субсидії людині, а субсидії продавцеві, щоб він продавав ресурс дешевше. Тому вони квазімонетизовані. Людям треба давати гроші і хай вони самі вирішують, куди їх потратити – на оплату газу чи утеплення хати. І треба чесно казати, що ці субсидії будуть скорочуватись щороку.
Ми відстали від країн Євросоюзу років на 20 у впровадженні технологій енергозбереження і мусимо швидко надолужити згаяне.
"В Долині взяли на посаду енергоменеджера випускника ВНЗ і через два роки зрозуміли, що без нього вони не зможуть жити"
Які українські міста успішні в енергозбереженні і за рахунок чого?
Зразкових міст, мабуть, ще немає. Але є окремі центри здорового глузду, які мають успіхи і можуть слугувати прикладом. В основному - це міста районного рівня, які повністю відійшли від газу або твердо поствили собі мету значного його скорочення - Жовква, Долина, Мирогород. Цікавим для великих міст є приклад Черкас, де цього року за рахунок встановлення ІТП – індивідуальних теплових пунктів в 104 багатоповерхівках, споживання тепла було 15-40 відсотків нижчим, мешканці зекономили близько 6 мільйонів гривень за один лише опалювальний сезон. Багато міст користають з кредитів європейських банків розвитку на модернізацію міських систем. Львів є містом з практикою успішого впровадження енергоменеджменту
Фото: newenergetika.com
Наприклад, Золочів у Львівській області?
Приклад Золочева, як на мене – яскравий і правильний, але не надто вдалий. Вони молодці, що почали, але там споживання не скоротили, не утеплили будинки, а просто замінили газ дровами. З того, що я знаю, мерія працює над наступними крокам, бо за декілька років ми вирубаємо навколишні лісопосадки і на тому все закінчиться. Треба усвідомлювати, що при сьогоднішньому рівні споживання – 260 кВт на квадратний метр ми просто не прогодуємо наш житловий фонд. Разом з тим перейти на місцеве паливо – дуже правильне рішення, воно припиняє дотувати Газпром, створює місця праці і залишає гроші в себе в районі.
Як правильно стати енергоощадним?
Передусім треба запровадити у містах тотальний щоденний облік в усіх муніципальних і житлових будівлях. Тоді можна розуміти, що один дитячий садочок споживає вдвічі більше ніж інший. Коли є розуміння проблеми, починається її пошук та вирішення. Обов’язково мусить бути посада енергоменеджера в органах місцевого самоврядування, інакше нікому виконувати таку роботу
Нас чекає масштабна термомодернізація. Це величезний ринок послуг та робочих місць. Це треба починати робити.
Місто Долина взяло на посаду енергоменеджера хлопця, який був тоді випускником ВНЗ. Через два роки місто зрозуміло, що без цієї людини воно не зможе жити і його призначили заступником мера. Подібна ситуація була і в Жовкві – за браку вакансії, мер, розуміючи масштаб проблеми, звільнив одного з заступників і взяв на роботу енергоменеджера.
У нас є чотири міста, де схожа ситуація: енергоменеджер через кілька років ставав заступником мера. Це Долина, Луцьк, Миргород і Вознесенськ. Ці фахівці залучають до розвитку комунальної інфраструктури кошти, які за розміром іноді перевищують міський бюджет. Шкода, що мешканці не розуміють хто в них в місті справжній герой.
Наскільки сьогодні можна скоротити споживання в українських містах?
Реальний потенціал скорочення енергоспоживання у наших містах — 60%. Громадські об’єкти, дитячі садочки, лікарні, школи – це, як правило, перегріті об’єкти і там отримати економію не складно. Реальні цифри економії якої там можна досягнути сягають 70-80% . Це для країн ЄС скоротити споживання на 5% зараз складно, бо у них все максимально оптимізовано. У нас це абсолютно досяжно.
"Твоя квартира і твій будинок – це твоє особисте горе, ти сам його утепляєш"
Які кроки та програми дозволили ЄС так ефективно заощаджувати?
У нас є дикий забобон, що модернізація та утеплення - це завдання уряду. Мовляв, квартира моя, а будинок – ЖЕКівський і ЖЕК має його ремонтувати. Феноменом ЄС, до розуміння якого нам треба прийти є те, що твоя квартира і твій будинок – це твоє особисте горе, ти сам його утепляєш. У нас 90% населення отримали квартири безкоштовно. У сусідній Білорусії під час приватизації населення викуповувало свої квартири в держави. Тому там уряд чи місто, продаючи ці квартири, могли вкласти отримані гроші в модернізацію теплотрас чи утеплення тих же будинків. У нас все по-іншому. Квартири передавались безкоштовно і сьогодні, коли йде мова про передачу будинків на баланс ОСББ, то мешканці ще й починають вимагати, щоб місто зробило за свій рахунок ремонт у ньому. Це маячня, про це треба забути.
Найважливіше - зробити схему, за якою отримана від утеплення економія буде реінвестована в саму економію. Наприклад, після енергоаудиту будинку ви розумієте, що економія становитиме 50-70%, то ви можете ці гроші, взявши кредит у банку, вкласти в утеплення. Для споживача не збільшується щомісячна плата за енергетичні послуги, його щомісячна квитанція лишається така сама. Просто тепер він менше платить за спожиту енергію, а решта – виплата кредиту.
Інтерес уряду у тому, щоб різко зменшити споживання енергоносіїв і відповідно потребу в імпортному паливі. Інша проблема – при відсотковій ставці у 30% окупність процесу нищиться і тут треба робити все для здешевлення кредитів – залучення західних грошей, і подушкового капіталу населення.
В Європі уряди створили систему, за якою гроші вкладали в модернізацію. Мені імпонує польський приклад. Утеплення будинків як масштабної галузі економіки сьогодні не існує, ця галузь відповідно не генерує податків. Це новий ринок, який буде створений для виконання конкретних завдань із модернізації будинків. Наприкінці 90-х, польське міністерство фінансів прорахувало, що сума податків, сплачуються з одного проекту утеплення будинку, від виробництва матеріалів до пофарбування - це близько 40% його кошторису. Польський уряд вирішив повертати 25% із цих 40%. Схема була така: робили енергоаудит будинку, його перевіряли та на його основі розробляли проектно-кошторисну документацію, під неї брали кредит, і утепляли будинок. І далі держава гасила вам чверть цього кредиту. Фактично чверть цього кредиту погашали за рахунок цих податків. Уряд створив певну ілюзію, що вони тратять державні гроші, хоча де-факто, він просто повертав податки, згенеровані новоствореною галуззю економіки і ще 15% на цьому заробляв. Польща створила масу нових робочих місць і скоротила споживання теплової енергії практично втричі. Нам просто треба змавпувати цей варіант і то якомога швидше.
"В більшості міст України питанням скорочення споживання нікому займатися"
Що робиться у цій сфері в Україні?
У нас є декілька законопроектів, які наводять певну адекватність на ринку. Це закон Про основи права власності в багатоквартирних житлових будинках, Про ЕСКО, про зміни до бюджетного кодексу. Наразі у нас немає національної системи термомодернізаційної премії і національної системи енергоаудиту. Та національна програма, яка нині оголошена, передбачає компенсацію 30-40% лише на вартість матеріалів, а не робіт чи документації. При цьому немає чіткого розуміння, якими матеріалами треба утеплювати, як це робити, які вікна ставити? Існує великий ризик того, що ми понаклеюємо не те і не туди і потім будемо все переробляти. Сьогодні у Німеччині товщина матеріалу для утеплення – 25 см. Це стандарт. У нас обов’язковим є утеплення товщиною близько 12 см. Те, що люди сьогодні самостійно клеять на стіни утеплення товщиною 5 см, через кілька років доведеться зривати. В результаті в Німеччині з’являються будинки, де при їх рівні цін, вартість опалення квартир становить близько €10 на місяць – так мало вони споживають.
В більшості міст України питанням скорочення споживання – нікому займатися: – відповідних структур в складі міськвиконкомів нема, місто неспроможне формувати дієві програми енергозбереження, мешканці не мають в кого отримати фахову консультацію, це треба виправляти.
До речі, сьогодні часто можна побачити, як у багатоповерхових будинках люди самостійно утеплюють свій поверх. Що можете сказати про таке утеплення?
Таке клаптикове утеплення, коли на п’ятому поверсі 9-поверхового будинку хтось собі обклеїв стіни, дуже небезпечне. Неправильно скерована ініціатива потім покарає ініціатора. Цього не можна робити з погляду термодинаміки. Через різницю температур під утепленою і неутепленою стіною може початись виламування стіни, далі почнуться тріщини, затікання води і руйнування. Як правило, це ще й роблять неякісними матеріалами і дуже невміло. У результаті вигляд таких стін – строкатий та страшний і користь від такого утеплення - сумнівна. Люди зараз переважно роблять таке, коли їм холодно, а не коли вони хочуть зменшити свої квитанції. Грамотно і гарно утеплити будинок – це зробити його повністю, поставити тепловий лічильник та систему регулювання і почати економити. В перспективі це також підвищить і вартість житла.
Приклад клаптикового утеплення стін. Фото: partner-org.blogspot.com
Що буде, якщо люди через високі тарифи на енергоносії просто перестануть платити за комунальні послуги? Що тоді робити?
Якщо би ви перестали платити за хліб, його би вам перестали продавати. Енергія це такий самий товар. Ми чомусь звикли, що в нашому сімейному бюджеті частка витрат на енергію має бути низька. Сьогодні є популісти, які розказують, що це має бути не більше 5-10% сімейного бюджету.
Слід розрізняти роль тарифів і субсидій і не плутати їх. Тариф – категорія економічна, вона визначає стосунки між господарськими суб’єктами. Субсидія – категорія соціальна, вона описує допомогу тим, хто через ряд обставин має проблему з оплатою спожитих послуг. Але не можна тарифи робити інструментом соціальної політики, це руйнує економіку. Малозабезпеченим слід допомагати грошима, але дати можливість функціонувати нормальним економічним стосункам.
Злісних неплатників можуть позбавити майна і так є у всьому світі. Наприклад, у тій же Білорусі на сайті Міністерства ЖКГ висить плакат: "Несплата рахунків загрожує виселенням". І там є статистика, скільки людей виселили за останній рік. Несплата рахунків породжує затримку зарплат працівників ЖКГ і лавинну реакцію в економіці.
У нас також є і дивні критерії бідності. Очевидно, є ті, хто живуть убого, і їм потрібна допомога. Але ненормально, коли людина живе в квартирі площею 200 кв м, отримує пенсію 1500 грн і скаржиться що їй не вистачає. В жодній країні світу люди, які мають велику квартиру в центрі міста не вважаються бідними
Наприклад, у мене є друзі – німецька сім’я. Вони багато їздять по світу, а вдома залишилась одна мама. Восени вони продали свій родинний будинок, якому 200 років. Продали, і купили меншу квартиру, бо мама самостійно не могла його утримувати – це надто дорого. Власність зобов’язує. Якщо ти маєш великий будинок, ти мусиш платити за його утримання. Держава може помогти малозабезпеченим в рамках якогось соціального мінімуму, але не утримувати за власника його дорогу квартиру. Мешканцям села ніхто не утепляє хату, не білить, не ремонтує дах – вони самі закочують рукави, і покращують своє житло. Чому городяни вважають що їх будинок має ремонтувати хтось інший?
Можна довго вести дебати – в кого б забрати грошей – і дати “дешеву” енергію – але чесним буде помогти людям якісно утеплити свої будинки і вирішити таким чином проблему надовго.
"Рахунок за спожиту енергію можна зменшити лише скоротивши споживання"
Як це зробити у наших старих панельних будинках?
Рахунок за спожиту енергію можна зменшити лише скоротивши споживання. Скоро ми зрозуміємо, що інакше не зможемо утримати будинки та квартири.
Панельні будинки досить просто утеплити. Найскладніше з історичними будинками. Там рахунки будуть великими. Але ви хочете жити в центрі в красивих будинках, то маєте бути до цього готові. З такими будинками особливо нічого не зробиш – стіни в них чіпати не можна. Я би хотів застерегти від внутрішніх утеплень, які зараз теж доволі популярні. Вони страшенно руйнують будинок, за рахунок концентрації і промерзання водяної пари в стіні під внутрішнім утепленням. В стінах з’явиться пліснява, грибок, буде відвалюватись штукатурка тощо.
Яка у нас ситуація з альтернативними джерелами енергії?
Треба розуміти, що вони можуть бути лише доповненням до енергоефективності. Якщо у вас будинок зжирає 390 кВТ та кв м замість 50, то вам без різниці чи треба спалювати багато газу, чи багато вугілля. Його все одно треба багато. Треба спершу скоротити споживання, а потім заміщати. Цю помилку Польща пройшла на початку 90-х років. Поляки спершу модернізували котельні системи, а потім почали займатись теплотрасами та утепленням будинків. у результаті 2 з 3 котлів законсервовані. Їм просто не треба зараз стільки енергії. Треба добре прорахувати потребу будинку в енергії після того як вони будуть утеплені. Є міста, які зовсім відмовились від газу – та ж Долина, але там спершу скоротили споживання.
Зараз на ринку популярні твердопаливні котли. Чи є їх чим "годувати", чи з часом ми не пустимо під сокиру наші ліси?
Цей ринок буде рости. Раніше, за рахунок того що газ був дуже дешевим, ми експортували пелети, бо вони були не конкурентні на нашому ринку. У нас була ситуація, коли ми купували газ за ціною понад $400 доларів, населенню його продавали по $60, а пелети вивозили в ЄС, бо цими дотаціями газу ми робили їх неконкурентними на своєму ж власному ринку. За результатами одного року ми де-факто субсидіювали на €35 млн енергетику ЄС. Хоча вони могли бути використані тут.
Фото: procherk.info
Що швидше ми пояснимо людям, що єдиний спосіб зменшити ваші рахунки, це не вести дискусію про тариф, а зменшити споживання, то краще.
"Якщо раніше російський газ коштував до $540, то зараз без будь-яких знижок нам пропонують по $240"
Багато нарікань зараз є щодо "Нафтогазу". ЄС неодноразово вимагав його реформувати.
Як не дивно, але якщо що-небудь і спробували реформувати впродовж останнього року, то це "Нафтогаз". Ми вперше за 20 років отримали диверсифікацію поставок енергії і отримали реверсний газ з ЄС. І якщо раніше російський газ коштував до $540, то зараз без будь-яких знижок нам пропонують по $240. З’явилась конкуренція на ринку і ціна впала вдвічі. І це нормально. Це заслуга тієї команди, яка є сьогодні, яку всі паплюжать. Хоча вони скоротили ринок російського газу в Україні наполовину.До Нафтогазу є багато питань, але динаміка змін там дуже позитивна, такого в тій установі ніколи не було. Треба розуміти, що фірма, яку держава зобов’язала купувати газ за кордоном по 440 доларів, а продавати в Україні по 60, не може бути прибутковою навіть теоретично.
Було би добре, якби нарешті Кабмін підняв пріоритет енергоефективності, і почав нею займатися стратегічно а не фрагментно. Програма уряду містить таку фразу: Метою уряду є "підвищення енергоефективності в країні за рахунок реалізації проектів на з альтернативних джерел енергії". Якщо Прем’єр-міністр не розуміє, що енергоефективність, енергозбереження і альтернативні джерела – це три різні речі, і службовці, які записали цю фразу до Програми – некомпетентні,то очікувати ефективної діяльності в цьому напрямку складно. Програма Президента теж не ставить енергозбереження пріоритетом тому за рік ми фактично могли зробити набагато більше.
А ми щось реально зробили за рік?
За великим рахунком, ми працювали лише зі стороною забезпечення паливом. Але з управлінням споживанням працювали дуже мало. Містам сказали, що газу не буде і треба скоротити споживання наполовину. Це не реформа. Цього недостатньо.
Що робити з бюджетними установами?
З ними як не дивно - найпростіше. Там є чіткий власник – орган місцевого самоврядування і є бюджет у який місто закладає опалення цього об’єкта. Ті установи платять повну вартість опалення. Туди можна запросити енергосервісну компанію, яка зробить аудит, запропонує проект утеплення і в межах існуючого бюджету зробить роботи. При цьому з бюджету платитимуть ті самі гроші, просто частина з них – за енергію, решта – оплата кредиту. Біда в тому, що ставки по кредиту надто великі. Для великих міст виходом можуть бути кредити в міжнародних структур. Але на рівні бюджетних законів нам треба дозволити економію переносити на утеплення. Більшість об’єктів соціальної сфери перегріті, там можна отримати економію до 80%.
"Протягом п’яти років Україна може припинити імпорт газу взагалі"
Якщо все так просто і почати впровадження енергоощадних технологій може будь-яке місто, то чому сьогодні так мало міст взялись за цю справу?
Міста не мають розуміння, що це важливо. Більшість міст перелякані і не знають з якого кінця за все це братися. Ми провели 19 семінарів в різних областях України, де розказували мерам і їх заступникам з чого починати. Вони цього всього не знають, не мають працівників які спроможні керувати споживанням. Сказати їм “газу не буде” – це не реформа, необхідно створити механізми, процедури, компетентність персоналу, систему, людей треба навчити. Більшість мерів, одначе розуміють, що перший, хто потрапляє під гнів місцевих мешканців якщо дітям буде холодно – це саме мер і тому починають шукати варіантів виходу з ситуації, аналізувати споживання, шукати інвестиції, скорочувати втрати.
Чи є в нас шанс позбутися залежності від російського газу?
Фахівці кажуть, якщо задатися метою, протягом п’яти років Україна може припинити імпорт взагалі. За рахунок скорочення споживання, ми можемо перекрити всі потреби своїм газом. Для того передусім слід впровадити повний облік і припинити всякі маніпуляції з газом за умовно різними цінами і цей процес нарешті почався. Також слід стимулювати виробництво газу в себе. Якщо ми забороняємо "Укргазвидобуванню" продавати газ вище $30, а купуємо в Росії вдесятеро дорожче – то де логіка? Фактично, ми обмежуємо право нашого власного виробника газу видобувати його в глибших родовищах, робимо певні свердловини умовно банкрутами і передаємо їх в приватні руки, після чого вони можуть продавати газ за будь-якою ціною, за яку можуть продати. Фактично, ті, хто волає про потребу низької ціни на газ, сприяють передачі родовищ в приватні руки за безцінь. Схема дуже подібна до приватизації заводів за ціною металобрухту в 90-х. Будьмо пильними і мудрими.
Підготував Ярослав Іваночко
