Тепер, коли Олімпіада Путіна закінчилася, він невблаганно зосередився на тому, що він явно вважає головним пріоритетом у зовнішній політиці Російської Федерації: збереженні визначального впливу - якщо не повного контролю - над Україною.
Він звернувся до парламенту, щоб офіційно попросити дозволу на те, що він вже зробив - відправити війська до України - і той схвалив цей крок. Повідомлення медіа вказують на те, що російські військові захопили Крим. Це нестабільна, небезпечна ситуація без іноземного втручання, а його поведінка є авантюрою. Як шахіст, що виривається уперед, він своїми ходами бере усі фігури на дошці.
Адмірал США Джеймс Ставрідіс. Фото: wikimedia.org
Яким буде хід з боку НАТО?
Сполучені Штати рішуче відповіли традиційними дипломатичними каналами, і держсекретар Джон Керрі сказав, що дії Путіна матимуть "важкі наслідки" - грізні слова у світі дипломатії. Президент і міністр оборони вже повторили те саме, і, без сумніву, ще не раз засудять його дії.
Звичайно тінь нещодавньої російської операції у Грузії, зокрема вторгнення і створення "незалежних" держав Абхазії і Південної Осетії, нависає над нинішньою ситуацією, так само як і активність росіян у Придністров'ї. Чи стане наступним Крим?
Усі ці побоювання, звісно, підсилюються стратегічним значенням для Росії Севастополя і присутністю у ньому значної частини її флоту, а також його гарантований доступ до Середземного моря і Леванту.
Будемо сподіватися, що на високому рівні в ООН, ЄС та інших міжнародних організаціях відбудуться дипломатичні дискусії, що приведуть до повного відновлення територіальної цілісності суверенної держави, якою є Україна. Водночас, має бути розумно врегульований статус російського Чорноморського флоту, як і важливі торговельні та енергетичні відносини між двома країнами. Є надія, що холодні голови опанують ситуацію.
Проте, надія - це не стратегія, і тому слід поміркувати на подальшими діями. Планування є життєво важливим для викладення можливих варіантів дій для осіб, що приймають рішення, і військові планувальники НАТО повинні зайнятися ним вже зараз.
Це класичний випадок ситуації, коли Сполучені Штати повинні працювати синхронно з нашими союзниками у всьому світі, особливо з нашими європейськими друзями, і, насамперед, 28 країнами-членами НАТО.
НАТО повинна скликати негайне екстрене засідання Північноатлантичної Ради і зважити варіанти своїх дій на політичній, дипломатичній, економічній і військовій площинах.
У військовій сфері до цих варіантів дій міг би належати наказ Штабу Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО у Європі (SHAPE), який очолює американський генерал Філ Брідлав, здійснити ретельне планування варіантів дій у відповідь на нинішню ситуацію та представити їх Раді.
Хоча й це планування слід доручити нинішнім командирам і військовим експертам, ось деякі ідеї, які вони розглядатимуть:
- посилення усіх функцій зі збору розвідувальної інформації через супутники, безпілотні апарати Predator, і особливо через кібер-розвідку.
- використання Ради НАТО-Україна та партнерських відносин з українськими військовими для обміну інформацією, розвідувальними даними, та ситуаційною обізнаністю з владою у Києві.
- надання консультацій Збройним Силам України щодо підготовки та позиціонування у разі загострення конфлікту.
- розробка планів дій НАТО у надзвичайних ситуаціях у відповідь на повномасштабне вторгнення в Україну і на часткове вторгнення, ймовірне у Криму. цей процес може бути важким, але під час кризи у Лівії він рухався швидко.
- призначення одного з Командувань об'єднаними збройними силами НАТО (у Неаполі, Італія, або у Брунсумі, Нідерланди) безпосередньо відповідальними за контроль над ситуацією.
- розгортання та доукомплектування кризових центрів НАТО, особливо у SHAPE та у відповідному Командуванні об'єднаними збройними силами.
-запевнення того, щоб Командування сухопутним і військово-морським компонентами (Нортвуд, Сполучене Королівство; Ізмір, Туреччина, відповідно) проводили ретельне планування варіантів дій у межах своєї компетенції та передавали свої аналітичні доповіді Командуванню об'єднаними збройними силами.
- приведення Сил реагування НАТО чисельністю 25 тис. осіб (з компонентами сухопутних військ, військово-повітряних і військово-морських сил, а також сил спеціальних операцій) у стан підвищеної готовності.
- скликання наради союзників з кібер-потенціалами (їх не розвивають навмисно у межах НАТО) для того, щоб розглянути варіанти дій - щонайменше для того, щоб захистити Україну у разі нападу у цій сфері (як вже було з Грузією).
- відправлення морських сил НАТО у Чорне море і створення планів дій на випадок їх використання.
Багато хто вважатиме залучення НАТО до цієї кризи на будь-якому рівні провокацією і вибухонебезпечним чинником. На жаль, ставки зараз високі, а росіяни вже переміщають свої сили. Пасивне вичікування без розгляду, принаймні, варіантів дій, буде помилкою для НАТО і саме по собі буде сигналом для Путіна - таким, якого він хотів би отримати.
Джерело: foreignpolicy.com
Переклад: iPress.ua
