28 травня під час візиту президента Зеленського до Берліна канцлер Німеччини Мерц оголосив, що його країна фінансуватиме виробництво далекобійної зброї, виробленої в Україні. Пізніше того ж дня міністри оборони Німеччини та України підписали меморандум про взаєморозуміння, щоб формалізувати цю угоду. Як інформує Міністерство оборони ФРН, очікується, що значна кількість цієї зброї буде вироблена протягом цього року. Перші системи можуть бути розгорнуті ЗСУ протягом декількох тижнів. Оскільки вони вже використовуються, ніякої додаткової підготовки не знадобиться.
Цей допис є останнім у суперечці щодо постачання німецьких ударних озброєнь великої дальності в Україну, яка, здається, ніколи не закінчиться.
Що буде профінансовано?
Наразі Україна виробляє широкий спектр ударних систем великої дальності, включаючи різні типи БПЛА і крилатих ракет. Вона також розробляє балістичні ракети малої і, можливо, середньої дальності, хоча поки що невідомо, чи були вони запущені в серійне виробництво.
За словами добре поінформованого джерела, німецьке фінансування буде зосереджене на ударних системах малої дальності, що покривають діапазони від 40 до 200 км, а також на системах із розширеним радіусом дії. Die Welt пише, що Україна запросила фінансування для систем БАРС і Ан-196 "Лютий". Підтримка цих систем становитиме €400 млн.
БАРС має дальність дії від 700 до 800 км і за ключовими характеристиками схожий на мінікрилату ракету "Пекло". Ан-196, який іноді називають українським "Шахедом", – це БПЛА дальнього радіусу дії, який оснащений 75-кілограмовою боєголовкою, що дозволяє вражати цілі на відстані до 1000-2000 км. Йому приписують кілька успішних ударів по російським НПЗ.
Німецьке фінансування, ймовірно, підтримає як розширення виробничих потужностей на українських заводах, так і закупівлю компонентів для БПЛА і ракет з-за кордону. Прикладом для останнього може бути турбореактивний двигун AI-PBS-350 чеського виробництва, який використовується у БПЛА дальнього радіусу дії "Паляниця". Збільшення фінансування компонентів в кінцевому підсумку означає, що можна буде постачати досконаліші системи.
Можливо також, що фінансування буде використано для розширення виробництва деяких "важчих" українських ракетних проєктів, які намагаються набрати обертів, включаючи крилату ракету "Нептун", спочатку розроблену для протикорабельних цілей, а потім адаптовану для наземних місій, котрій приписують потоплення крейсера "москва". Україна також офіційно розробляє щонайменше одну балістичну ракету, систему балістичних ракет малої дальності "Грім-2", яка могла б отримати фінансову підтримку з боку Німеччини.
Теоретично, фінансова допомога могла б включати передачу технологій від німецьких виробників ракет, хоча це видається малоймовірним.
По-перше, українські технології, незалежно від того, розроблені вони всередині країни чи отримані ззовні, вже пристосовані до українських оперативних потреб, тоді як німецькі системи можуть не відповідати цим вимогам. Існує також питання, чи захочуть німецькі фірми розлучатися з інтелектуальною власністю, навіть за умови державної компенсації.
По-друге, найбільш нагальна потреба України, ймовірно, пов'язана з ракетними двигунами – сферою, в якій німецькі фірми мають обмежений досвід. Наприклад, турбовентиляторний двигун Taurus KEPD 350 постачається зі США, а у ФРН не виробляють твердопаливні ракетні двигуни для балістичних ракет. Той факт, що німецькі виробники ракет самі залежать від іноземних постачальників ключових компонентів, також означає, що Німеччина не може просто поділитися з Києвом кресленнями Taurus і попросити українських інженерів будувати ракету в Україні.
Чи означає це, що Taurus не буде поставлений?
Майбутнє поставок Taurus залишається невизначеним. У 2025 році потреба в Taurus, ймовірно, зменшиться порівняно з першими роками війни, хоча вагомі причини для постачання залишаються.
В принципі, зараз Україна має бути в змозі вражати близько 80-90% відповідних російських цілей за допомогою власної ударної зброї. Це означає, що, на відміну від початку війни, країна більше не залежить від західної допомоги в розгортанні надійного потенціалу дальнього удару.
Хоча Taurus має перевагу в дальності дії над Storm Shadow/SCALP-EG (700-800 км проти 560 км), він не перевищує дальність дії кількох українських ракетних і безпілотних систем (зокрема "БАРС", який, як повідомляється, включено до пакета фінансування). Насправді деякі з українських ударних засобів великої дальності значно перевищують можливості Taurus. З поставкою або без неї Україна зберігає здатність тримати під загрозою найбільш важливі російські цілі як на оперативній, так і на стратегічній глибині.
Проте є цілі, які українським системам важко вражати ефективно, переважно через обмеження корисного навантаження. Більшість українських далекобійних озброєнь мають відносно невеликі боєголовки – зазвичай від 20 до 100 кг, тоді як Taurus має 450-кілограмову боєголовку багатофункціональної дії, що поєднує первинний кумулятивний заряд з наступним проникаючим елементом. Це робить його здатним вражати сильно укріплені й глибоко заглиблені об'єкти, які українські системи ефективно уражати не можуть.
Крім того, пошкодження, завдані м'яким цілям, таким як НПЗ, однією ракетою Taurus, будуть значно серйознішими і їх буде важче відремонтувати, ніж пошкодження, завдані легшою українською крилатою ракетою або БПЛА.
Ба більше, Taurus унікально пристосований для ураження цілей на мостах завдяки своєму вдосконаленому підривнику, який може виявляти й проходити окремі шари і порожнечі. Це дозволяє боєголовці детонувати в оптимальній точці для нанесення максимальної шкоди, зазвичай після проникнення через настил мосту (перший шар) і вибуху в межах опорної колони (другий шар). Якщо метою є знищення Керченського мосту з мінімальними витратами ракет, то Taurus є найбільш ефективною системою в західних арсеналах.
Нарешті, важливо визнати обмеження ракети Taurus. Як і Storm Shadow і SCALP-EG, вона є відносно старою системою (хоча і дещо більш сучасною, ніж її британські та французькі аналоги). російська ППО та ПРО, яка нещодавно продемонструвала підвищену ефективність проти Storm Shadow і SCALP-EG, може досягти достатнього рівня перехоплення і проти Taurus. Також залишається незрозумілим, як німецько-шведська ракета протистоятиме передовим російським засобам РЕБ.
У поєднанні з відносно невеликою кількістю ракет Taurus, яку Німеччина може надати без надмірних обмежень для власного оперативного планування – ймовірно, в межах 50-100 одиниць – загальний вплив може бути досить обмеженим.
Загалом, залишається чітке військове обґрунтування для постачання Taurus у 2025 році, але воно вже не є таким переконливим, як у 2022 чи 2023-му. Зрозуміло, що Зеленський все ще прагне отримати доступ до Taurus, і ЗСУ, безумовно, прийняли б її, якби їм запропонували, хоча це, ймовірно, більше не є головним пріоритетом.
Також слід пам'ятати, що через бездіяльність попереднього уряду Taurus спочатку потрібно буде інтегрувати в українські літаки, а персонал потребуватиме навчання. Цей процес може зайняти від трьох місяців до року (реалістичною оцінкою є шість місяців). Враховуючи, що команда Мерца нещодавно заявила, що не ділитиметься додатковою інформацією щодо обсягів і термінів майбутніх поставок зброї, будь-яка передача Taurus, ймовірно, стане відомою лише після того, як ракети прибудуть в Україну (якщо не станеться витоку інформації до цього моменту). У будь-якому разі, до цього залишається ще кілька місяців.
Чи означає це, що можна поставити крапку в питанні постачання ракет Taurus?
Хоча було б чудово нарешті закрити главу в дебатах про Taurus, це, на жаль, ще зарано. Політичне обґрунтування залишається таким же сильним, як і раніше. Насправді Німеччина зараз може отримати більше користі від поставки ракети, ніж Україна.
По-перше, Taurus стали, мабуть, найяскравішим символом німецької неохоти до ризику і страху перед ескалацією. Відмова попереднього уряду, який прямо пов'язував це рішення з російською ядерною загрозою, підірвала уявлення про рішучість Німеччини і підкреслила вразливість німецького суспільства перед ядерним примусом.
Нинішній уряд повинен терміново вирішити проблему такого сприйняття. Якщо цього не зробити, існує ризик подальшого підриву потенціалу стримування Німеччини та Європи по відношенню до росії, що потенційно збільшує ризик російського нападу. Першим необхідним кроком має стати передача ракет Taurus.
По-друге, довіра до нового уряду, зокрема до самого канцлера Мерца, безпосередньо пов'язана з постачанням Taurus. До вступу на посаду він послідовно виступав за надання цих крилатих ракет Україні. Тепер, коли він перебуває при владі, така бездіяльність підірве його авторитет всередині країни, в Європі та на міжнародній арені. Це тим більше актуально після його погано виконаного ультиматуму про припинення вогню, висунутого два тижні тому, який закінчився без жодних видимих наслідків для росії.
Якщо Taurus так і не буде доставлений, Німеччина повинна буде запропонувати щось порівнянне за політичною вагою. Одним із варіантів могло б стати надання значної фінансової і технічної підтримки, там, де це можливо, українській програмі балістичних ракет з метою прискорення розробки та швидкого масштабування виробництва. Такий крок став би чітким сигналом, що Німеччина більше не дозволить російським ядерним погрозам диктувати умови.
