Минуло три дні від початку військової кампанії США та Ізраїлю проти Ірану. На відміну від інших ударів по Ірану у період після 7 жовтня 2023 року, військові удари почалися серед білого дня, що, схоже, застало іранців зненацька.
Оскільки американські та ізраїльські удари тривають, а Іран продовжує кампанію ударів у відповідь по всьому Близькому Сходу, я зроблю короткий огляд ситуації. Він охоплюватиме поточний стан військової кампанії, контекст, який задають озвучені Трампом політичні цілі війни, і, нарешті, кілька міркувань та запитань щодо цієї нової війни проти Ірану.
Стратегічна й оперативна інформація
Перша фаза військової кампанії була зосереджена на трьох цілях і загалом була успішною: командування та управління (керівництво, штаби та мережі); мережі протиповітряної оборони (радари та інші датчики, C2 та пускові установки); та спроможності Ірану завдавати ударів у відповідь на великій дальності (ракетні комплекси великої та середньої дальності, ППО, склади, військові кораблі та, ймовірно, заводи з виробництва ракет).
Зображення: @CENTCOM
Ці удари були спрямовані на те, щоб позбавити режим можливості забезпечувати злагоджену військову оборону, тому американські та ізраїльські війська знищили їхні засоби ППО, наступальні можливості, а також внутрішні сили безпеки. Припускаю, що Ізраїль і США також проводять таємні операції, паралельно чинячи тиск ударами, аби сприяти зміні режиму в Ірані.
Досі США та Ізраїль під час атак використовували різноманітні ракети, безпілотники, пілотовані літаки наземного та палубного базування, а також боєприпаси. Зокрема, йдеться принаймні про одну місію бомбардувальників B-2 ВПС США, які застосували 2000-фунтові бомби (близько 500 кг) для удару по іранських підземних сховищах ракет. Наразі втрати, схоже, обмежуються трьома військовослужбовцями армії США, а також одним літаком F-15 ВПС США (в останніх повідомленнях фігурує цифра 3 – iPress), який був збитий унаслідок інциденту "дружнього вогню". На щастя, обидва члени екіпажу вижили. Відео інциденту.
Після початку ударів президент Трамп опублікував восьмихвилинне відео, у якому виклав основні політичні та стратегічні цілі операції, яку Міністерство оборони США назвало "Епічна лють". Цілі такі:
1. Позбавити Іран ядерної зброї.
2. Знищити здатність іранського режиму поширювати зброю, зокрема саморобні вибухові пристрої.
3. Знищити та/або кооптувати КВІР та інші іранські військові та безпекові структури.
4. Створити умови для зміни режиму під тиском іранського народу.
Схоже, між США та Ізраїлем існує розподіл ролей у досягненні цих цілей. Удари США, ймовірно, зосереджені на знищенні або послабленні військового потенціалу Ірану, зокрема на ліквідації військових керівників, а також ураженні систем командування і управління, місць зберігання боєприпасів і систем ППО. Ізраїль, своєю чергою, зосереджується на ударах, які мають призвести до усунення керівництва, краху і, як очікується, зміни режиму. Це не цілком окремі операції, але саме у цьому, схоже, полягає ключова відмінність підходів. Варто зазначити, що президент Трамп у публічних виступах від початку ударів підтримав зміну режиму.
Іранські удари у відповідь. Ця війна становить життєву загрозу для іранського режиму. Отже, для Ірану це може бути велика війна проти США, і я очікую, що режим спрямує всі свої сили проти США, Ізраїлю та сусідніх країн. Він прагнутиме вижити, і якщо йому це вдасться, це буде для нього перемогою. Це також стане проблемою для адміністрації Трампа.
Наразі Іран випустив сотні ракет і дронів по американських базах та інших регіональних цілях. Хоча ці удари вбили американців та інших людей у регіоні, іранська відповідь досі була переважно неефективною. Але це може змінитися.
Карта заходів відплати Ірану. Джерело: Інститут вивчення війни
Іран також має у всьому світі своїх представників, симпатиків та тих, хто самостійно радикалізується, яких він може використати для атак на західні цілі та спроб продовжити цю війну. Іран та його прихильники ефективно розпалюють антиізраїльські настрої з 7 жовтня 2023 року. Ми маємо очікувати, що зараз вони посилять свої зусилля у когнітивній війні.
Навіть іранці розуміють, що західні країни мають низький рівень терпіння до тривалих воєнних дій після Іраку та Афганістану. Вони можуть намагатися затягнути цей конфлікт, щоб застосувати стратегію "довгої війни". Але, звичайно, лідери, які ведуть Іран цим шляхом, повинні вижити достатньо довго, щоб це зробити.
На цьому етапі іранці дали зрозуміти, що не зацікавлені в переговорах зі США.
Перші висновки та питання
Досі зберігається певна невизначеність щодо кінцевого розвитку цього конфлікту. Ми можемо розуміти, чого прагнуть досягти адміністрація США та Ізраїль в Ірані. Але фактичне досягнення цих цілей залежить від дій нинішнього іранського режиму, іранського народу та багатьох зовнішніх факторів, які можуть впливати на воєнні операції.
З огляду на це, я вважаю, що наведені нижче висновки та питання є корисними для першої фази війни в Ірані.
- Несподіванка все ще можлива. Американці та ізраїльтяни явно досягли тактичної та оперативної несподіванки в перший день, розпочавши фазу ударів. Цей урок аналізуватимуть багато хто, зокрема в Китаї та в усьому Індо-Тихоокеанському регіоні.
- Важливо відразу оголосити політичні цілі воєнної кампанії. Хоча адміністрація Трампа перед війною провела невелику підготовку щодо усунення ядерного потенціалу Ірану, пояснення стратегічних мотивів було надано лише після початку бомбардувань.
- США та Ізраїль сформували ефективну, інтегровану спроможність до планування та виконання воєнних операцій (а також, як передбачається, розвідувальних заходів). Це крок уперед для обох країн.
- Проте залишаються питання: чи створили вони інтегрований, ефективний механізм для розбудови цивільного потенціалу після конфлікту. Військові організації можуть вигравати воєнні кампанії, але для перемоги у війні потрібні суспільні, економічні та інші невійськові зусилля. Ми не впоралися з цим завданням в Іраку та Афганістані.
- Традиційні літаки з екіпажем, особливо в поєднанні з високоточними ракетами великої дальності та безпілотниками, залишаються потужною бойовою силою. Під час цієї операції США вперше застосували свої нові безпілотні літальні апарати LUCAS типу "камікадзе". Незважаючи на створення в Україні нової "повітряної сили" безпілотників, традиційна авіація все ще відіграє важливу роль.
Низькобюджетні безпілотні бойові системи (LUCAS). Зображення: Defense News
Але є питання щодо звичайних пілотованих літаків, на які необхідно відповісти. Наскільки вразливі їхні бази та ланцюги постачання для авіації, і яке співвідношення систем з екіпажем та без екіпажу є оптимальним для різних театрів воєнних дій, місій та збройних сил?
Очевидним наступним питанням щодо повітряної сили є те, чи можна здійснити зміну режиму в країні з повітря. Історичні факти вказують на те, що відповідь на це питання є негативною. Професор Роберт Пеп, який писав на цю тему, опублікував свою останню статтю за цим посиланням. У ній він зазначає:
Це повторювана обіцянка сучасної війни: вирішальні політичні результати без окупації. І багато хто інтерпретуватиме останні новини як остаточний доказ того, що обезголовлення працює. Усунення глави режиму здається синонімом усунення самого режиму. Історія свідчить про інше. Повітряні сили надзвичайно ефективні у знищенні інфраструктури та ліквідації окремих осіб. Вони набагато менш надійні як інструмент перетворення політичних систем. Не було жодної успішної операції зі зміни режиму, проведеної виключно з повітря.
Отже, якщо виграти війну і побудувати новий режим лише з повітря буде неможливо, який план підтримки формування нового режиму та відновлення суспільства в Ірані? Сподіваюся, він буде кращим, ніж "план фази 4" для Іраку. Цей звіт містить цікаву інформацію про те, що ми дізналися з цього питання в Афганістані.
Захист цивільної інфраструктури та військових баз є надзвичайно важливою місією, що зазнала змін із появою дешевих безпілотників для масових ударів. Цей урок був очевидним в Україні протягом майже чотирьох років. Із реакції країн Близького Сходу на атаки Ірану не зрозуміло, чи вони повністю усвідомили наслідки для структури збройних сил, персоналу та оборонних бюджетів.
Яке майбутнє чекає на Хамас і Хезболлу? Ці організації, які тривалий час отримували поради та ресурси від Ірану, як вони зможуть адаптуватися до світу, в якому їхній головний ідеологічний спонсор і фінансувач більше не існує? Ізраїль уже розпочав операції проти Хезболли в Лівані, і ця частина розширеної війни може тривати деякий час.
Більш важливим питанням є те, якою буде архітектура безпеки на Близькому Сході після цього? Чи буде вона кардинально змінена? Я думаю, що це можливо, але ще занадто рано давати остаточну відповідь на це питання, а тим більше про те, як буде виглядати порядок на Близькому Сході через 1-5 років.
Після Венесуели, а тепер і Ірану, можна зробити висновок, що адміністрація Трампа уникає протистояння з великими державами – росією та Китаєм – і зосереджується на боротьбі зі слабшими суб'єктами. Чи є це тимчасовим явищем, чи щось, що матиме більший вплив на глобальну безпекову ситуацію, ще невідомо.
Як росія може скористатися тим, що США зосередилися на новій війні на Близькому Сході? Хоча ми вже очікуємо, що росія активізує свої операції з настанням весни, вона, схоже, не має надлишкових людських ресурсів чи інших можливостей, щоб реально ескалувати війну, поки США зосереджені на Ірані. Один із напрямів, яким росія може скористатися, – збільшення частки влучань своїх ракет великої дальності та дронів, якщо зменшиться кількість американських (або європейських) перехоплювачів ППО, наданих Україні.
І нарешті, що з Китаєм? Китай уважно стежить за американською стратегією, ухваленням рішень та воєнними діями. Він вивчатиме всі ці питання, спостерігаючи за новою війною в Ірані. Крім того, Сі та Трамп мають зустрітися 31 березня в Пекіні (хоча дехто припускає, що ця зустріч може бути скасована через війну в Ірані). Два головні питання, на які Сі хотітиме отримати відповідь на цьому саміті, будуть такими: чи зосередиться Трамп на економіці, а не на військовій конкуренції? Чи буде Трамп захищати Тайвань? Сі, ймовірно, вже має попередні висновки щодо цих питань, зважаючи на дії адміністрації Трампа щодо України, Венесуели та Ірану протягом минулого року. Але Сі захоче особисто почути думку Трампа з цих питань.
Світлина: CENTCOM
Висновок
У 2005 році я служив у Багдаді у складі підрозділу США. Саме в цей час в Іраку почали поширюватися саморобні вибухові пристрої типу EFP (Explosively Formed Penetrator) за участі іранців. Це був жахливий час, і я щодня проклинаю іранський режим за це втручання та загибель американських військовослужбовців, яку воно спричинило. Приємно бачити, що багато з тих іранців, які несуть відповідальність за це, тепер зникають з лиця землі.
Перші кілька днів нової війни з Іраном дали кілька важливих висновків, про які я розповів у цій короткій статті. На цей момент, на мою думку, питань більше, ніж відповідей, але така вже природа війни. Буде й більше сюрпризів, як-от випадкове збиття літака F-15. На жаль, це теж невід'ємна частина війни.
Початкова фаза воєнної кампанії була успішною. Найскладніше – формування іншого режиму в країні та відновлення більш ліберального іранського суспільства, яке зможе ладнати зі своїми сусідами, – ще попереду. Ні успіх, ні провал у цій справі не гарантовані.
