"Захоплення росією території Естонії у 2028 році знищить НАТО", стверджує професор Карло Масала у своїй щойно виданій, бестселерній та широко обговорюваній книзі "Якщо росія переможе".
Я поділяю його яскраво змальовані побоювання щодо роз'єднаності НАТО. Ця (або майбутня) адміністрація США може вагатися, чи вступати у війну з росією через невелике, хаотичне вторгнення на територію Європи. За майбутніх ультраправих урядів Франція та Німеччина можуть вирішити не реагувати військовим шляхом на російське вторгнення у країну-союзницю.
Але початковий сценарій є хибним. Якщо Масала шукає легку здобич, йому не слід обирати добре озброєну, готову до бою Естонію, громадяни якої, більше аніж інші європейці, готові боронити свою свободу. Так само нерозумно припускати, що росія і білорусь можуть легко перекрити сухопутний міст між Польщею і Литвою, коридор Сувалки-Алітус, або просто анексувати "російськомовне" східнолатвійське місто Даугавпілс.
Натомість Масалі варто зосередитися на самозаспокоєних, розбалансованих країнах, розташованих далі на захід. Я щойно повернувся з Копенгагена, де таємничі прольоти дронів над аеропортами та військовими об'єктами останніми днями викликали тривогу та збої. Влада заборонила всі польоти дронів на наступний тиждень, коли в Данії відбудеться неформальний саміт Європейського Союзу, а потім зустріч Європейського політичного співтовариства, загальноєвропейського об'єднання, до якого входять Велика Британія, Туреччина, Україна та Норвегія, що не входять до ЄС.
Гостям буде про що поговорити – не в останню чергу з господарями. Прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен у п'ятницю, 25 вересня, звернулася до нації з похмурою промовою, заявивши, що країна зазнає нападу. Вона не звинувачувала безпосередньо росію, але сказала, що це єдина країна, яка "передусім" загрожує європейській безпеці.
Данія має бездоганний послужний список у підтримці України і, хай із запізненням, щедро вливає кошти в переозброєння. Але її державним інституціям ще далеко до відновлення необхідної культури безпеки. У своїй промові прем'єрка звучала не лише розлюченою на нападників, а й розчарованою реакцією власної країни.
Я розумію, чому. Остання новина на головному вебсайті поліції стосується двох загублених собак. Я навідав очевидне джерело потенційних підказок – головне місце зустрічі любителів літаків у Копенгагені, кафе Flyvergrillen на периметрі аеропорту. Ніхто з присутніх ще не отримував повідомлення від влади. Я зателефонував до поліції, щоб дізнатися, як просувається розслідування: "Зараз п'ятниця, 16:00. Усі пішли додому", – відповіли мені. Не зовсім те, чого можна було б очікувати від країни, яка, за словами міністра транспорту, пережила найгірше порушення свого повітряного простору з часів Другої світової війни.
Фредеріксен попередила про можливість нових атак такого роду в майбутньому, як в Данії, так і в інших країнах. Як вона слушно зауважила, їхня справжня мета – створити "невпевненість і розділення", дестабілізувати суспільство і засіяти недовіру. росії не потрібно військово перемагати НАТО, якщо вона здатна використовувати "гібридні" (допорогові) атаки, щоб створити паралізуючі незручності, які заплутують процес ухвалення рішень і підривають довіру. Притаманна нашим суспільствам обачність перетворюється на вразливість: коли громадськість достатньо налякана, для закриття аеропорту може вистачити лише поширення чуток.
Але у промові Фредеріксен була велика прогалина. Вона не згадала про стримування. Просто збивати дрони в майбутньому не буде достатньо. росія просто змінить тактику. Як каже мені гуру безпеки Джуліан Ліндлі-Френч, нашою метою має бути створення паралізуючих незручностей для росії, вселяючи невизначеність у голови кремлівських рішальників. Чим більше вони непокоїтимуться про тривалість, масштаб, сферу застосування та частоту нашої відповіді, тим більше вони будуть вагатися.
Фредеріксен мудро просить Україну про підтримку у протидії безпілотникам. Їй варто пам'ятати, що грізні, загартовані в боях союзники Данії вміють і наступати.
Джерело: CEPA
