Біографії Гіркіна міг би позаздрити будь-який авантюрист, якби не одне "але". Кінцевим рядком у його життєписі буде не королівська корона екзотичної країни або безтурботне життя мільярдера, що реалізував знайдені скарби. У кращому разі на Гіркіна чекає суд і довічне ув'язнення, у іншому – куля чи граната.
20 листопада 2014 року в інтерв'ю одіозній газеті "Завтра" Ігор Гіркін-"Стрєлков" заявив, що без його участі сепаратисти на Донбасі не перейшли б до активних дій: "Спусковий гачок війни таки натиснув я. Якби наш загін не перейшов кордон, у результаті все скінчилося б, як у Харкові, як в Одесі.".
Біографія Гіркіна: від історика до бойовика через реконструкцію. Саме так працює російська система ідеологічної, інформаційної та військової інвазії
Життєвий шлях одного з найвідоміших антигероїв російсько-української війни розпочинався цілком пристойно – школа та навчання у Московському історико-архівному інституті, який славився своїм вільнодумством та високою якістю професури. Чи отримав Гіркін диплом про вищу освіту достеменно невідомо. Але історією він, напевно, захопився, щоправда, специфічною. Гіркін стає учасником театралізованих вистав історичних реконструкторів.
Гіркін під час першої та другої війн в Чечні
Цей рух має своїх шанувальників у всьому світі. У вільний від роботи та навчання час ентузіасти збираються, вивчають давні битви, підбирають відповідний одяг та екіпірування, та відновлюють історичні події. Такі собі самодіяльні театри з військовим ухилом. З боку все це виглядає досить яскраво: лицарі, кнехти чи солдати часів наполеонівських воєн сходяться у битві, марширують марші, сидять біля похідних вогнищ. А потім повертаються у реальне життя, туди, де робота, сім'ї, побут. Де мікрохвильові печі з кавоварками і ніяких батіїв чи наполеонів поблизу.
Вміння розділяти вигадку та реальність, театр та звичайне життя є ознакою нормальності. Коли ж у людській голові з'являється бажання і прагнення переробити реальність, змінити її на зразок сто- чи трисотлітньої давності – час звертатися до психіатра. Або хоча б писати фантастичні романи про "попаданців", перетворюючі свої марення на тексти. Цей жанр надзвичайно популярний у сучасній росії, щорічно видаються десятки книг, де в основу сюжету покладено перенесення героя із сучасності до минулого, яке він намагається змінити світ за своїми лекалами.
Гіркін на реконструкції, 2010 рік
У цьому минулому зберігається російська імперія, білі розбивають червоних, репресований у справжній історії нарком вбиває співробітників НКВС, які прийшли заарештовувати його. Початок цього жанру в сучасній російській фантастиці поклав Василь Звягінцев, який на початку дев'яностих почав писати серію книг "Одіссей залишає Ітаку". Почавши з критики СРСР та сталінщини, автор уже в середині циклу раптом опиняється на позиції імперця. Звягінцеву більш менш вдало вторили менш відомі автори, числом у сотні.
Подібна література не могла не вплинути на свідомість пострадянських людей, які опинилися в тимчасовому ідеологічному вакуумі початку 90-х. Людській свідомості потрібна основа, фундамент, на якому може побудувати своє світосприйняття. У російську колективну свідомість невтомно вливали розчин із ностальгії за імперією та жалю за дешевою ковбасою. Коли цей імперсько-ковбасний розчин забетонував мізки росіян, вони почали перетворюватися на гіркіних. Хтось у диванного, хтось у газетно-телевізорного, а хтось узяв у руки зброю і пішов вбивати, за сумнівні ідеали вікової давності.
Почавши з участі у заходах реконструкторів та захоплення білим рухом, Ігор Гіркін стає активним учасником військових конфліктів на території пострадянського простору, перейшовши від театралізованих вбивств до цілком реальних. Військова кар'єра Гіркіна почалася з купівлі в 1992 році двох старих трилінійок і подорожі до Молдови, де він брав активну участь у становленні сепаратистської т.зв. Придністровської республіки. На цьому його воєнізовані втіхи не закінчилися, він був тільки на початку кривавого шляху.
У 2014 році боснійське видання Klix.Ba опублікувало фотографію, на якій молодий Гіркін зображений у камуфляжній формі з автоматом Калашнікова в руках. Поруч із ним стоїть ще один російський найманець і людина на ім'я Бобан Інджич
Вже за кілька місяців Гіркін вирушає до Боснії, де воює на боці сербських сепаратистів. У 1993 році Гіркін повертається до росії, проходить строкову службу в армії, підписує контракт і залишається в лавах армійців до 1998 року, бере участь у Першій чеченській війні. З 1998 року наш антигерой пов'язує свою долю зі спецчастинами ФСБ, воює з моджахедами в Дагестані та Чечні.
У тому ж році Гіркін пробує себе в журналістиці, публікуючись у заангажованій газеті "Завтра", де головним редактором є Олександр Проханов, один із ідеологів "русского мира". Тоді ж Гіркін знайомиться з Олександром Бородаєм, ще одним майбутнім катом Донбасу, а тоді – спецкором "Завтра". До 2005 року Гіркін служить у частинах спеціального призначення, з ФСБ він звільниться 2013-го у званні підполковника чи полковника і знайде себе на посаді начальника служби безпеки мільярдера Костянтина Малофєєва.
Малофєєв буде одним із фінансистів донецьких сепаратистів та люмпен-добровольців із росії, які прибували на Донбас у 2014 році. Цікаво й те, що Малофєєв підозрюється французькою та болгарською поліцією у фінансуванні одіозних політиків у цих країнах. Одночасно мільярдер замішаний у низці скандалів щодо відмивання грошей та спроб створення бірж криптовалют на території росії.
Опис епізодів біографії Гіркіна може здатися нудним, але він дає уявлення про те, як функціонує російська система ідеологічної, інформаційної та військової інвазії. Незалежні, здавалося б, одне від одного, державні, комерційні й інформаційні структури у потрібний момент виявляють рідкісну одностайність та вражаючу узгодженість. Функціонери політичних партій, редактори великих медіа, мільярдери, держчиновники найвищого рангу та співробітники спецслужб якось "раптом" починають синхронізувати свої дії. Російська державно-економічно-інформаційна система виявляється єдиним узгодженим механізмом, а показні відмінності та протиріччя – лише імітацією. Надпрозора аналогія з нацистською Німеччиною - один народ, один рейх, один фюрер, є повсякденною практикою російського режиму.
Масштаб злочинів Гіркіна досліджуватимуть військові історики. А витоки – доктори психіатрії
Це проявилося у 2014 році, під час анексії Криму та спроби збройного відділення Донбасу, в яких Гіркін взяв безпосередню та дуже криваву участь. Захоплення бойовиками Слов'янська, його власні визнання про безсудні розстріли українських патріотів, причетність до загибелі Героїв України Юрія Поправки, Юрія Дяковського та Володимира Рибака, розв'язання терору в Донецьку – всі ці злочини були не самочинством Гіркіна, а частиною операції росії з розчленування України. "Стрєлков" є одним із підозрюваних, звинувачених прокурорами Нідерландів у збитті 17 липня 2014 року рейсу MH17 Malaysia Airlines, внаслідок чого загинули 298 людей.
Самоназваного "міністра оборони ДНР небезпідставно підозрюють у створенні примусових в'язниць для своїх бойовиків, куди під загрозою смерті зганяли дівчат і молодих жінок. Можливо, ідею створення таких будинків терпимості Гіркін почерпнув від своїх балканських колег із сепаратизму. Доля жінок, які опинилися у сексуальному рабстві у російських бойовиків, трагічна. Ось що пише відомий український літератор Оксана Забужко: "…нагадую, що цей виродок був 1993 р. в Боснії і, з найвищою правдоподібністю, єдиний може розповісти всю правду про вперше в історії воєн застосовану там гулагівську (російську, авжеж, було кому навчити "братушек"!) технологію тюрем-борделів, яку відтак приніс нам весною 2014 р. до Слов'янська."
Можливо, тому Гіркіна досить швидко відставили від командування загонами донбаських сепаратистів і відкликали до Москви, де він працював як військовий експерт і критик російської влади, з позицій агресивного російського націоналізму і шовінізму. І якщо за більш м'які висловлювання росіяни отримують тюремні терміни, то Гіркін дозволяв собі різко критикувати і політичну владу, і військове керівництво росії, не соромлячись у висловлюваннях.
Гіркін та його друга дружина Віра Нікітіна
Борючись, на словах, за честь мундира російської армії, Гіркін зовсім не звертає увагу на рясні плями на власному офіцерському кітелі. Молода дружина Гіркіна, колишня танцівниця нічного клубу Мирослава Регінська – його третій шлюб. Попередню дружину, Віру, Гіркін виселив зі своєї московської квартири з двома своїми дітьми, один з яких страждає на психічне захворювання. "Це зараз я розумію, що в Ігоря така фішка. Він з кожної війни привозить дружину", - розповіла Віра, додавши, що й від першого шлюбу Гіркін має дитину, з аналогічним захворюванням.
Ймовірно, що психічні відхилення у дітей Гіркіна пов'язані з поганою спадковістю. Адже всі вчинки Гіркіна, вся його поведінка, пристрасне бажання воювати, карати і розстрілювати характеризують його як людину із серйозними порушеннями психіки.
З початком російсько-української війни Гіркін спробував потрапити до району бойових дій, використовуючи фальшивий паспорт на ім'я Сергія Вікторовича Рунова. Його затримали Криму та, незважаючи на те, що підробка документів є кримінальним злочином, просто відпустили. Можливо, затримання пояснюється напругою між військовим керівництвом і ФСБ, які ніяк не можуть (і вже й не хочуть) поділити сумнівні лаври відповідальності за провал плану російського бліцкригу.
Новина про те, що Гіркін все-таки прорвався на таку улюблену їм війну і отримав офіцерську посаду в одному з "добровольчих" батальйонів, може свідчити про те, що "полковник Стрєлков" передбачається до утилізації як такий, що більше не представляє цінності. І як той, хто може являти небезпеку як майбутній свідок російських злочинів на повоєнному трибуналі. Український інформаційний простір відразу відгукнувся численними пропозиціями грошової нагороди за полон Гіркіна. За одну добу сума зросла від 5 тис. доларів до ста тисяч, запропонованих військовою розвідкою.
Гіркін, враховуючи його послужний список, залитий кров'ю, не має жодних підстав для гордості, крім одного – він дуже дорого обійшовся Україні і тому багато коштує. Сподіватимемося, що найближчим часом військовий злочинець Ігор Гіркін буде схоплений і доставлений у місце, яке ретельно охороняється. Не виключено, що цьому можуть допомогти і самі росіяни. Якщо вони на повну силу продають українцям військову техніку, чому б не продати і полковника, за хороші гроші.
