Як написано у вступі до тижневика Дональда Гілла два дні тому, минулий тиждень був "захопливим".
Виявилося, що президент США Дампф, очевидно, намагаючись відволіктися від того, що він облажався у США – бо там дійсно стало "гаряче" – втягнувся в серйозні спроби облажатися в Україні: чи то погрожував виставити Україні рахунок за "американську військову допомогу на трильйони доларів", чи то пропонував американську військову допомогу в обмін на українські мінеральні багатства... або й те, й інше, перш ніж оголосити про свої грандіозні плани "закінчити цю війну за 24 години" в результаті особистих переговорів з Пуддінгом. Звісно, в повному невіданні як України, так і Європи. Показово, що з учорашнього дня це обговорюється між США і росією у Саудівській Аравії...
Цього разу український президент Зеленський відреагував так, як і належить реагувати на подібний зомбований ідіотизм, і пояснив, що, по суті, будь-які домовленості між США і росією, досягнуті без участі України, нічого не варті.
Я б пішов далі й додав, що цей зомбований ідіотизм Дампфа не вартий навіть уваги і його слід ігнорувати так само, як і погрози Пуддінга про ядерну зброю.
Те ж саме можна сказати і про решту зомбованих ідіотів в ЄС, які починають теревенити про "введення миротворців" в Україну. Тоді як "відправка миротворців" до набагато меншого за розміром Косово у 1999 році вимагала 50 000 військовослужбовців. Євросоюз (навіть європейська частина НАТО сьогодні), найімовірніше, матиме величезні проблеми лише з пошуком такої кількості, але факт залишається фактом: слово "миротворчість" складається з двох слів.
"Мир" і "підтримання миру".
Це означає, що "миротворці" мають йти кудись і "підтримувати". Читай: зберігати – мир.
Однак, якщо я не проспав важливу подію минулої ночі, в Україні немає миру, який потрібно підтримувати. І, поклавши руку на серце: припустимо, Дампф і Пуддінг домовилися і оголосили про "припинення вогню, починаючи з 09:00 сьогодні" – скільки людей навколо все ще наївні, щоб "повірити", що Пуддінг припинить стріляти о 09:00 сьогодні, і потім не лише сьогодні, але й завтра – і тільки тому, що він "пообіцяв" це Дампфу – і скільки людей все ще наївні, щоб сприймати будь-які заяви Дампфа всерйоз?
Тож не дивно, що ця ініціатива провалилася, як і багато інших подібних блискучих ідей тих же зомбованих ідіотів з попередніх часів...
Підсумок: все це варте лише одного – ігнорування. Дійсно: навіть не слухати пов'язані з цим новини (як би "важко" це не здавалося на перший погляд).
Набагато важливішими є події на Андріївському напрямку: в утримуваному ЗСУ "котлі" між Костянтинополем і Дачним та навколо нього. За останні п'ять днів ситуація там загострилася настільки, що змусила мене написати це оновлення.
Почнемо з того, що раніше цей котел утримували такі підрозділи, як 33-тя механізована, 46-та та 79-та аеромобільні бригади: ще два місяці тому вони тримали позиції на схід від Курахового, а потім і саме це місце...
14 лютого росіяни почали наступати на північ і захід від Костянтинополя, а з боку Зеленівки (що на південний схід від Костянтинополя) – на північ і північний захід. Очевидно, з наміром розгромити українські війська, які все ще перебували в котлі. До 15 лютого "хтось" у Києві, схоже, нарешті (хоча й із запізненням) зрозумів, що гра закінчилася... або ж командири на місцях почали діяти самостійно, оскільки ті, хто стоїть вище, занадто некомпетентні, щоб це зробити. Суть в тому, що ЗСУ почали виводити війська з котла. Так, першою вийшла 33-тя механізована, за нею – 46-та. Паралельно з цим туди була перекинута (недосвідчена, погано сформована і навчена) 157-ма мехбригада, чим росіяни оперативно скористалися: окрім того, що вони вже взяли під контроль Андріївку, 16 лютого одночасно атакували Костянтинопіль і Улакли. Де-факто відрізавши дорогу з котла: українські війська, які все ще перебували на схід і північ від Улакли, були змушені тікати до Костянтинополя через поля і лісосмуги на північ від Улакли.
Я не знаходжу інших слів, щоб описати ситуацію, що склалася, окрім "трагічна", тому що станом на вчорашній ранок ця евакуація все ще не була завершена. росіяни не лише просунулися далі на захід і північ від Андріївки (на щастя, вони не просунулися з Андріївки на південь), але й закріпилися в Костянтинополі та майже в усьому Улакли. А це означає, що вивести війська, які залишилися, з того котла, що розвалюється, з кожною хвилиною стає все важче.
Це логічний результат того, що люди, які вважають евакуацію з подібних котлів у 2014 році одними з найбільших своїх професійних досягнень – фактично "тактичними успіхами" – продовжують командувати ЗСУ.
Так, до речі: як завжди, посеред цієї колотнечі був звільнений і замінений командир 33-ї мехбригади, який не втримався і пішов у відставку. Тому що, знаєте, в такій кризі немає нічого кращого, і, безумовно, немає більш нагального питання, ніж звільнити чергового командира бригади.
...принаймні не для командувача Збройних сил України, такого собі генерала фантастичних новин, що відкликається на прізвище Сирський.
Але, знаєте, причин для занепокоєння немає.
По-перше, кажуть, що новий командир 33-ї – дуже хороша людина. А по-друге, Буданов збирається відволікти вашу увагу ще одним ударом БПЛА по якомусь російському нафтопереробному заводу. Цього разу в Сизрані, у Самарській області...
Що ж мені сказати на завершення цього оновлення?
Шановний читачу: якщо у вас коли-небудь виникало відчуття, що вас "оточують ідіоти"... що ж, ці дні і ситуації, описані вище, є яскравим підтвердженням того, що такі враження є правильними.
...і це лише початок дня...
