Зі сторони України, рішення приймати конкурс було сміливим кроком. Всі розуміли, що труднощі будуть. Вже у листопаді минулого року постало питання про фінансування Євробачення з бюджету, що призвело до звільнення голови НТКУ Зураба Аласанії. Розподіл коштів поставив під загрозу створення в Україні незалежного суспільного мовника. Європейська мовна спілка знала про труднощі, які виникли, але, як наголошував Аласанія, "все ж таки, Євробачення важливіше для них, ніж наше перетворення".
Однак, не дивлячись на перешкоди, Україна продовжувала готуватись до конкурсу і "наводити порядки". Місто вибрали, ціну оренди приміщення для проведення конкурсу визначили (35 млн гривень), лого розробили (яке коштувало 420 тисяч гривень), хто представить Україну теж погодили. Але тут в центрі уваги з'являється Росія, яка вирішила відправити виконавицю на інвалідному візку - Юлію Самойлову, що суперечить законодавству України, так як співачка виступала в окупованому Криму. Очевидно було, що чергова "многоходовочка" від Кремля пройде не без скандалів.
Україна, як і належить її законодавству, забороняє Самойловій приїжджати на конкурс і пропонує Росії обрати іншого конкурсанта, але РФ показує, що не збирається йти на поступки, тим самим виражає зневагу до країни-господаря. Сама ж Самойлова вважає рішення СБУ "сміхотворним".
Не дивлячись на те, що в Європейській мовній спілці пообіцяли поважати будь-яке рішення України (хоч згодом видання DW спростувало слова виконавчого продюсера конкурсу Йона Ола Санда, пояснюючи це труднощами перекладу), керівництво конкурсу визнало, що розчароване забороною, бо "політиці не місце в подібному дійстві". Співачці запропонували виступити в онлайн-режимі, хоча, за словами віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка, це все одно є порушенням закону. Однак Росія знову показала свою принципову позицію і відмовилась. А, в результаті, ще й погрожувала відмовитись транслювати "Євробачення".
В результаті, Україна опиняється в ролі тирана, а Росія - в ролі жертви (принаймні на такий результат налаштувалась кремлівська пропаганда). Європа, у свою чергу, виступає в ролі рятівника. Ситуація ззовні нагадує психологічну модель соціальної взаємодії під назвою "Трикутник Карпмана", де кожна сторона має приховані мотиви, однак, варто зауважити, що Україна не відіграє свою "роль" на повну, як би хотілось Росії, і пропонує у якості компромісу просто замінити виконавицю. Проте, Київ все одно опинився у пастці, підготовленій Кремлем і став, по суті, винуватцем конфлікту. Росія виявилась на крок попереду.
Обертів пісенний скандал набрав після заяви гендиректора Європейської мовної спілки Інгрід Дельтенре в інтерв'ю швейцарському сайту Blick. Дельтенре пригрозила санкціями Україні в тому разі, якщо країна-господар не йтиме на компроміс. Однак, в мовній спілці згодом спростували її заяву, назвавши погрози лише висновками журналістів, але не вказали, що ще у лютому цього року Дельтенре подала у відставку після восьми років роботи в організації. Згодом вже німецьке видання Deutsche Welle публікує буцімто офіційну заяву Європейської мовної спілки про санкції та погрозами Дельтенре виключити Україну з майбутніх пісенних конкурсів, якщо Самойловій не дадуть дозволу на в'їзд. Цього разу спростувань від спілки недочекався ніхто. Виглядає, як "прощупування" ситуації, аби побачити українську реакцію.
Інгрід Дельтенре. Фото: Medienwoche
Ситуція яскраво показує, що кремлівська пропаганда діє: західні видання поширюють заяву, тим самим налаштовують Європу проти України. Наші чиновники у відповідь заявляють, що змінювати власну позицію Україна не збирається. Але, не зважаючи на українські звернення, 31 березня на сайті конкурсу мовчки оприлюднили офіційний список конкурсантів, де Самойлова заявлена у другому півфіналі під номером 3.
Якщо Європейська мовна спілка наполягатиме на Самойловій - для України цілком справедливим буде рішення відмовитись від конкурсу і в такому випадку наголосити на власних принципах. Нехай це буде на рівні банального пісенного конкурсу, однак в Європі чомусь же дозволяють відмовлятись від компромісів на користь України, тим самим показуючи своє зневажливе ставлення до проблем на Донбасі та анексії Криму. Захід вже неодноразово довів, що, заради іміджу толерантних країх, готовий закривати очі на порушення законодавства інших держав. Реакція України стала б різким і освіжаючим нагадуванням, що потрібно враховувати також чужі інтереси і "грати" за правилами та на рівних.
