Достроковий вихід на пенсію - дивна згода для 44-річної людини на нову роль у державі, але Мікку Маррану, естонському досвідченому розвіднику, це дуже властиво. З наступного місяця він більше не очолюватиме Välisluureamet - службу зовнішньої розвідки балтійської держави, яка, задовго до невдалого вторгнення владіміра путіна в Україну найбільш загрозливо оцінювала можливості і спроможність відродженої і реваншистської у певному сенсі росії.
"Сім років - це великий термін, - говорить мені Марран, перебуваючи у своєму скромному офісі в сучасній новій будівлі, розташованій на території невеликого фортечного комплексу в районі Рахумяе - столиці Естонії Талліна. - Днями я підрахував, скільки директорів ЦРУ я зустрів за час свого перебування на посаді директора: чотири, плюс два директори МІ-6. Зараз я - найдосвідченіший керівник зовнішньої розвідки в цьому колі. І я, напевно, досі наймолодший".
Естонія має 183-мильний кордон з росією. Приблизно вдвічі більша за Нью-Джерсі, з населенням лише 1,3 мільйона осіб (чверть з яких етнічні росіяни) вона здавна займає передову позицію в новій холодній війні Заходу з москвою. Щороку в країні ловлять і засуджують російських шпигунів або знешкоджують організовані росією операції на своїй території. З моменту початку нової холодної війни в лютому прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас була відкритим прихильником військової перемоги України, і її уряд вклав свої гроші в цю справу: майже 1% валового внутрішнього продукту Естонії було витрачено на безпекову допомогу Києву у вигляді протитанкових ракет Javelin, гаубиць тощо. Менш відомо, наскільки інтегрованою була естонська розвідка, яка допомагала Україні переграти росію у війні - усіма способами - і відкрито, і приховано.
Фото: twitter.com/Mariana_Betsa
За словами одного колишнього високопоставленого офіцера розвідки США, "Естонія значно впливає на російські справи у порівнянні зі своїми розмірами. Повага до Маррана та його служби в розвідувальному співтоваристві США досить відчутна". Його регулярно запрошують приватно до офіційних осіб, коли він відвідує Сполучені Штати - це привілей, який не надається керівникам інших союзних служб.
Маррана призначили директором у січні 2016 року у віці 37 років. До цього він побував практично на всіх посадах в оборонному секторі Естонії - від офіцера до секретаря Міністерства оборони, якому підпорядковується Välisluureamet, і до керівника відділу іноземної розвідки. Сусідство Естонії означає особливу увагу до шпигунства за одним ворогом. "Всі великі розвідувальні служби мають "російські доми", — говорить Марран. "Ми – "дім росії". Від 85% до 90% того, за чим ми слідкуємо, є нашим сусідом".
Фото: Tiina Kõrtsini | Õhtuleht
На Маррана не вплинули роки бурхливої служби, на які припали: російські кампанії з втручання у вибори, низка російських вбивств і диверсійних операцій на території НАТО, а такожі численні російські війни на Близькому Сході, в Північній Африці, а тепер і в Європі. Завжди поголений, гарно одягнений і бездоганно доглянутий, він помітно вирізняється серед своїх більш зрілих колег, особливо американців, - більше схожий на менеджера хедж-фонду, ніж на керівника розвідки. Помітними директорами ЦРУ останнім часом були: Девід Петреус - сухопарий постійно невиспаний і недогодований чотиризірковий генерал; Леон Панетта - вилицюватий, горіховий фермер; а тепер - Білл Бернс - з німбом сивого волосся і ріденькими вусиками, якого наче створено з образу популярного кумира - легковажного Еррола Флінна. Я рідко зустрічався з Марраном впродовж останніх семи років, зараз я усвідомлюю, що вперше бачу його без краватки.
Він залишає службу, за три роки до встановленого десятирічного терміну, заради, так би мовити, незвичайної посади - голови правління Державного центру управління лісами Естонії, державної комерційної екологічної компанії. Марран подав заявку на корпоративну посаду, міркуючи, що ніколи її не отримає, а буде другим або третім серед претендентів. Коли ж він отримав цю роботу, то вже був упевнений, що шкодуватиме, якщо не пристане на пропозицію.
Більшість людей другої найдавнішої професії у світі, як правило, продовжують працювати в тому ж дусі і в приватному секторі, використовуючи набуті знання і зв'язки. Вони долучаються до престижних юридичних фірм, приватних розвідувальних фірм або корпорацій, що займаються комплексними перевірками. Лісове господарство ж, такий собі, цікавий поворот – хоча, не те, щоб рівнинна лісиста країна не потребувала великої уваги до цієї галузі. "Оскільки Естонія вкрита лісами в основному, я буду відповідати за третину території країни, тобто за більшу половину лісів Естонії".
Я запитую, чи не прихована десь метафора в цьому поверненні додому у професійному плані, враховуючи, що Марран так довго відповідав за те, щоб стежити за всіма місцями, крім Естонії. Або, можливо, він вважає, що його місія виконана після кар'єри постійного попередження Заходу, почасти марного, про темні плани путіна щодо Європи. Він зізнається, що останні події його виправдовують більше аніж трохи.
"Ми намагалися інформувати наших партнерів і різних лідерів багато, багато років, - говорить він. "Але, звісно, дехто думав, що ми - типові балтійці-шизофреніки, які тільки й роблять, що кричать про росію. Тож я не знаю, чи вони нам не вірили, чи не хотіли вірити, але тепер все очевидно і викладено".
Марран керує людьми, які служать у Службі зовнішньої розвідки Естонії майже 30 років, майже весь час, відколи Естонія знову стала незалежною після розпаду радянського союзу, який вторгся до Балтії у 1940 році в рамках угоди між Йосипом Сталіним і Адольфом Гітлером про розподіл Східної Європи. Я ніколи не зустрічав естонця, який би так чи інакше не вважав свою травму недалекого минулого –колективною, частиною своєї ідентичності: сталінські депортації бабусь і дідусів або батьків, придушення естонської культури та постійний страх, що одного дня, якщо вони не будуть на сторожі, все це може повернутися. Якщо війна для України є екзистенційною, то шпигунство Естонії - теж.
"Наші люди розуміють [російський] менталітет, вони все ще володіють мовою і можуть скласти пазл, я думаю, краще, ніж будь-хто у світ", - стверджує мені Марран. - Я б сказав, що ми також перевиховали, або навчили, деяких наших партнерів. Зараз це більше дискусій і обміну думками між різними службами. Це приємно". Як і те, що Захід "більш об'єднаний, ніж будь-коли за останні 30 років приблизно". За це слід дякувати людині, яка перебуває в кремлі. "путін допомагає нам, підкидуючи нові стимули або ідеї, які є абсолютно божевільними з європейської точки зору", - зазначає Марран.
Це певною мірою вірно, однак путін все ще використовує вплив ультраправих ідеологів в Європі, в тому числі прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. І Європа все ще дуже залежить від російських нафти і газу. путін прагне розхитати європейський консенсус щодо санкцій і власну геополітичну ізоляцію, вимагаючи непомірно високу ціну за них. Це єдина війна на виснаження, яку він сподівається виграти. Ціни на енергоносії зростуть цієї зими ще більше, після того, як ОПЕК разом з росією домовилися про скорочення щоденного видобутку нафти на 2 мільйони барелів.
Однак Марран все ж налаштований оптимістично. Він вважає, що Європа переживе холодну зиму. "Населення вже попередили, що це буде важко і дорого, але ми повинні вижити, тому що зараз воєнна ситуація". Йому подобається рефрен, який використовується для виправдання масштабної військової допомоги Естонії Україні: кожен знищений в Україні російський танк - це на один російський танк менше, що може одного дня вторгнутися в Естонію. Служба зовнішньої розвідки Естонії також надає оперативну розвідувальну інформацію про російську військову махіну в реальному часі і менше у цьому вагається, ніж інші західні служби. "Кожну інформацію, яку ми збираємо, і яка може допомогти Україні, ми просто передаємо їм".
За цією рефлексивною допомогою стоїть моральне зобов'язання, пов'язане з утилітаризмом, і поєднане з унікальною формою вини виживших: глибоке нещастя України і драматичний успіх на полі бою наче ненароком зміцнили безпеку Естонії. Війна путіна йде настільки погано, що лише мало спостерігачів вважають, що він може вторгнутися до іншого сусіда найближчим часом, не кажучи вже про країну-члена НАТО. Нещодавно він відкликав 24 000 з 30 000 солдатів, які раніше дислокувались на західному фланзі росії, щоб поповнити в Україні величезні втрати особового складу, які, за оцінками Києва, перевищують 60 000. Крім того, НАТО набагато більш готове до застосування статті V про колективну безпеку, ніж це було в минулому. Президент Байден нещодавно повторив, що американські військові захищатимуть "кожен дюйм" землі НАТО. Естонію також, яка є членом Альянсу з 2004 року і давно вважається державою-"розтяжкою" в разі будь-якого гіпотетичного нападу росії, оскільки вона близько до неї.
Найбільший у світі військовий альянс "в хорошій формі в регіоні", стверджує Марран, і додає, що західні війська тепер щодня тренуються разом з балтійськими. НАТО також має намір розширюватися, знову ж таки завдяки путіну, очікується вступ в НАТО Швеції і Фінляндії. Це подвійне членство перетворить Фінську затоку на те, що він називає "внутрішнім озером НАТО". Більш широке Балтійське море, в якому розташовані стратегічні російські морські шляхи і порти, буде повністю оточене членами НАТО.
Служба зовнішньої розвідки Естонії публікує щорічний відкритий звіт, з інформацією про російські військові маневри, розвідувальні служби і операції з кібербезпеки, які є сферою відповідальності Естонії з часу руйнівної кібератаки 2007 року, яку багато хто приписує російським хакерам. Подейкують, що ці огляди "благоговійно читають в ЦРУ". Перший розділ звіту за 2022 рік, опублікований 15 лютого, менш ніж за два тижні до вторгнення путіна в Україну, називався "росія готова до війни".
Щодо України, то Служба зовнішньої розвідки Естонії з самого початку був більш оптимістично налаштований щодо шансів Києва протистояти російській загарбницькій війні, ніж багато інших розвідувальних служб НАТО, які передбачали розвал української звичайної армії, втрату її військово-повітряних сил і перехід до партизанської війни. Ця оцінка безпосередньо вплинула на формування політики, а саме на небажання адміністрації Байдена надати Україні важкі наступальні західні вогневі засоби, які вона зараз надсилає хвилями мільярдних пакетів допомоги у сфері безпеки. Але навіть зараз Білий дім має свої межі; він відмовився безпосередньо відправляти ракети великої дальності через побоювання, що вони можуть бути використані для ураження цілей на російській території та спричинять ескалацію війни.
Марран вважає, що цей американський бар'єр є помилковим. "Я думаю, що Захід повинен переступити через це самообмеження, що ми повинні якось обмежити системи озброєнь або боєприпаси до 80 кілометрів або 40 кілометрів. Майте на увазі, що вся зброя, яку НАТО відправляє туди, зараз випробовується у воєнний час. Тому у нас є власний інтерес дати Україні те, що вони просять. Але я переконаний, що з часом ми доб’ємося цого. Ми знаходимося на відстані світлових років від того, де ми були 24 лютого".
Фото з відкритих джерел
Естонія тісно співпрацює з українськими розвідувальними службами з 2014 року, року вторгнення та окупації росією, і дивіденди цих консультацій зараз очевидні на полі бою. За останні кілька тижнів Україна відвоювала понад 4000 квадратних миль території не лише на північному сході країни, але й на півдні. російські лінії фронту руйнуються в Херсоні, обласний центр якого був першим великим населеним пунктом, що потрапив до рук москви в перші дні війни. І незважаючи на проголошену путіним "анексію" Луганська, Донецька, Запоріжжя і Херсона, його армія втрачає позиції в усіх чотирьох областях через одночасні наступи українських військових підрозділів. Буквально кілька днів тому Україна якимось чином частково зруйнувала Керченський міст - один з призових проектів путіна - який з'єднує росію з окупованим Кримом.
Чим більше росія зазнає невдач, тим гучніший хор голосів, які закликають Україну вести переговори про умови її умовної капітуляції. Останнім часом усі, від Ілона Маска до Папи Римського Франциска, закликають Президента України Володимира Зеленського вступити в переговори з москвою. Але переважна більшість українців проти будь-якого припинення вогню, оскільки вони щодня відтісняють загарбників все більше і більше зі своєї землі.
Марран застерігає, що поради Україні розпочати мирні переговори – це стратегічно невдалий крок: "Наше завдання як розвідувальних служб - давати правильні інформаційні оцінки нашому керівництву. І наша оцінка полягає в тому, що ми не повинні підштовхувати Україну до будь-яких переговорів, тому що це дасть сигнал путіну, що все йде за його планом, і він почне "нарізати ковбасу".
Але що ж тоді робити з найгіршими сценаріями, які зараз просуваються на Заході, наприклад, потенційним використання путіним тактичної ядерної зброї або інших неконвенційних засобів, щоб зупинити або повернути назад прогрес України? Байден нещодавно заявив на нью-йоркському заході зі збору коштів для Демократичної партії: "Ми не стикалися з перспективою армагеддону з часів Кеннеді і Карибської кризи". Кліше в американському зовнішньополітичному дискурсі про те, що "загнаний в кут" путін є більш небезпечним путіним Марран бачить по іншому. "Я б сказав, що для нас ліпше бачити його в куті, ніж поза ним, де у нього буде більше можливостей мати справу із Заходом. Я думаю, що це те, на що він і сподівається. Я б дозволив йому залишитися в цьому куті".
Щодо ядерного варіанту, похмурого сценарію, в якому Естонія може легко постраждати в прямому і переносному сенсі більше, ніж багато інших європейських країн, Марран не панікує. Він справді демонструє спокій. "По-перше, я абсолютно впевнений, що всі основні служби стежать за ситуацією в росії навколо ядерних складів. По-друге, ядерні сили НАТО готові до такого сценарію. По-третє, я б сказав, що навіть Китай та Індія матимуть досить жорстку реакцію, принаймні риторичну, у випадку, якщо росія підірве ядерну бомбу. путін ризикує втратити своїх єдиних друзів, якщо він таке зробить".
Оцінка Естонією оборонного потенціалу України тісно пов'язана з оцінкою самої України. Аж від того моменту, як майже вісім місяців тому почали падати бомби, багато хто в Києві на високих рівнях влади відмовлявся визнати, що путін натисне на спусковий гачок. Озираючтсь назад, можна стверджувати, що вони помилялися з правильних міркувань. Вони розраховували, що це стане катастрофою для росіян. А може Київ все ж стане столицею призначення для офіцерів західних розвідок, які прагнуть навчитися українському ремеслу? Хіба ні?
Марран вбачає в Естонії паралелі з пострадянською траєкторією, але оцінює потенціал України як вищий завдяки нещодавнім і великим жертвам. "Україна все ж трохи співпрацювала з російськими службами" до 2014 року, відколи росія вторглася і незаконно анексувала Крим, говорить він. "Таким чином, в основному, вони все ж таки знають людей і знають процедури, і тому їм набагато легше зрозуміти російський спосіб ведення справ, збору розвідувальної інформації. У цьому сенсі вони можуть мати кращий досвід, ніж ми. Коли війна закінчиться, я думаю, що буде довга черга спецслужб, які захочуть вчитися в України".
Як закінчиться війна?
"Україна переможе", - без вагань заявляє Марран. "Вони повинні перемогти, тому що для України це війна за незалежність. Це не просто регіональний конфлікт, і саме тому вони дуже мотивовані". Однак він менш упевнений у тому, коли саме ця перемога буде.
Запускаючи гарматне мясо, путін може затягнути бойові дії. "Мій батько любив фразу: "Надо, Федя, надо", - цитує Марран популярну радянську комедію 1965 року "Операція "И" та інші пригоди Шуріка". Дослівно це означає "треба, Федя, треба", що означає непримириму впертість перед надзвичайними негараздами.
"росіяни такі, і не варто недооцінювати їхню здатність перти там, де інші б опустили руки. Перші призовники, які прибудуть або вже прибули в зону бойових дій, є найлегшою мішенню для українців, але, швидше за все, це буде своєрідний дарвіністський цикл подій. Ті, які виживуть у перші місяці, навчаться робити свою роботу і стануть вправнішими солдатами, тому що "надо, Федя, надо".
