Погано підготовлені та небезпечні вибори, проведені у воєнний час, забезпечать численні точки входу для російських підривних дій.
Наприкінці березня 2025 року журнал Economist опублікував статтю під назвою "Перспектива дострокових виборів в Україні тримає всіх у напрузі". У статті висловлювалося припущення, що нешанобливе ставлення Білого дому до президента Володимира Зеленського та подальше зростання підтримки Зеленського в українських соціологічних опитуваннях може призвести до того, що президент України зважиться на дострокові вибори у 2025 році.
Так Зеленський міг би нейтралізувати нещодавнє зростання міжнародних сумнівів щодо легітимності його правління після того, як у 2024 році закінчився його перший термін. До нещодавнього сплеску популярності Зеленського основним підтекстом вимоги проведення президентських і парламентських виборів провадилась ідея про те, що зміна в українському президентському офісі та уряді полегшить російсько-українські мирні переговори.
російська виборча пропаганда
Ще до перемоги президента США Дональда Трампа теза про те, що зміна національного керівництва в Україні є передумовою припинення війни з росією, стала предметом публічних дебатів за межами України.
Два роки тому різні ЗМІ, що перебувають під впливом кремля або симпатизують йому, почали поширювати ідею про те, що законодавча й виконавча влада України повинна бути переобрана у 2023 або 2024 році, інакше вона ризикує втратити свою політичну легітимність. Починаючи з 2023 року, впливові західні коментатори – від Такера Карлсона до президента ПАРЄ Тайні Кокса – так чи інакше підхопили російську пропагандистську лінію.
Сьогодні суть публічних меседжів кремля полягає в тому, що заміна Зеленського необхідна з травня 2024 року, коли він нібито став нелегітимним. Інший глава держави, в агресивній риториці москви, нібито зробив би Україну менш "фашистською" і більш схильною до компромісів з росією.
Хоча нова адміністрація США не повторила дослівно московську риторику стосовно Зеленського, російське презирство до нього, схоже, резонує з нинішніми настроями у Білому домі. Зеленський став проблемою під час першого президентства Трампа, коли той був змушений пройти через невдалий процес імпічменту, пов'язаний із розмовою з новообраним Зеленським про розслідування щодо сім'ї Байденів.
Після другої інавгурації Трамп намагався швидко виконати свою передвиборчу обіцянку щодо припинення російсько-української війни. Однак запропоноване безумовне припинення вогню було прийняте лише Києвом, тоді як москва оголосила, що погодиться на перемир'я лише після виконання певних умов, які включали російські вимоги щодо обмеження національного суверенітету, військової обороноздатності та територіальної цілісності України.
Невідомо, наскільки пропозиції кремля щодо зменшення незалежності, розміру та стабільності української держави були справжніми переговорами чи просто театром.
Тим не менш, Вашингтон чинив тиск на Київ з метою домогтися подальших поступок, а Зеленський чинив опір, маючи широку суспільну підтримку. Цим він, можливо, створив ще більший дискомфорт у Білому домі. Як наслідок, ідея росії про те, що зміна керівництва в Києві необхідна для припинення війни, продовжує мати прихильників в адміністрації Трампа.
"Зеленський жонглює українськими виборами, війною та законом"
Згідно з українським законодавством мирного часу, якби не війна росії проти України, чергові парламентські та президентські вибори відбулися б у жовтні 2023 року та березні 2024 року відповідно.
Однак закон України "Про правовий режим в умовах воєнного стану", оновлений у 2015 році, забороняє проведення президентських, парламентських та місцевих виборів під час надзвичайного стану. Про перенесення парламентських виборів йдеться у статті 83 Конституції України: "Якщо строк повноважень Верховної Ради України закінчується в період дії воєнного або надзвичайного стану, її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії ВР, обраної після скасування воєнного або надзвичайного стану".
Відповідно, загальнонаціональні вибори 2023-2024 років були перенесені на період після закінчення широкомасштабних бойових дій та скасування воєнного стану, запровадженого у 2022 році. Призупинення нормальних демократичних процесів під час широкомасштабних військових дій є регулярною практикою в історії багатьох демократичних країн, включаючи, серед іншого, Велику Британію під час Першої та Другої світових воєн.
Ба більше, повноцінні вибори не можуть відбутися одразу після завершення спроби росії розв'язати війну на знищення. Згідно з чинними правилами, парламентські вибори мають відбутися через 60 днів після скасування воєнного стану, а президентські – через 90 днів після скасування воєнного стану. Проте, зважаючи на серйозні наслідки війни для українського суспільства загалом та виборчої інфраструктури зокрема, проведення переконливої, легітимної та демократичної виборчої кампанії та процедури голосування потребує належної підготовки в мирних умовах.
У звіті за січень 2025 року авторитетної української мережі зі спостереження за виборами "Опора" зазначається, що загальнонаціональні вибори стануть можливими щонайменше через шість місяців після завершення надзвичайного стану. Можливо, їх навіть доведеться проводити аж через рік після припинення бойових дій.
Вже у 2023 році керівництво ВР дійшло висновку, що необхідно ухвалити новий виборчий закон, який би враховував усі зміни, яких зазнала Україна від початку війни у 2022-му й може зазнати ще до її завершення.
Тому нещодавні заклики до швидкого політичного оновлення на найвищому рівні в Україні є передчасними й наївними в кращому разі, або маніпулятивними й руйнівними – в гіршому. Повномасштабне вторгнення росії з постійними бойовими діями на сході та повітряними нальотами по всій країні унеможливило проведення впорядкованих виборів допоки триває війна.
У лютневій публічній заяві українських неурядових організацій, організованій "Опорою", зазначається: "Нестабільна безпекова ситуація, загроза обстрілів, терористичних атак і диверсій, а також масштабне мінування територій створюють значні перешкоди на всіх етапах виборчого процесу".
Агресія росії з 2022 року призвела до переміщення мільйонів українських громадян в Україні та за її межами. Нова демографічна ситуація вимагатиме нових форм голосування, оновлення реєстру виборців країни та створення багатьох виборчих дільниць за кордоном. Обстріли росією українських населених пунктів та різні наслідки зруйнували частину виборчої інфраструктури України, зокрема будівлі, найчастіше школи, які використовуються як виборчі дільниці.
Попри це, за останні два роки кремлю вдалося зробити так, що нібито відсутність демократичного представництва в українському керівництві стала головною темою в дискусіях про шляхи припинення російсько-української війни серед різних аудиторій у всьому світі.
Фіктивні вимоги росії щодо виборів в Україні
Починаючи з 2023 року проросійські політики та впливові особи неодноразово вимагали від України проведення загальнонаціональних виборів в умовах повномасштабної війни. Наполягаючи на цій пропозиції та поширюючи її, москва повторює стратегію, яку вона почала використовувати у 2014 році, на початку своєї прихованої інтервенції на Донбасі. З 2014 по 2021 рік москва та її колаборанти використовували Мінські домовленості, підписані Києвом під тиском, щоб вимагати від України проведення регіональних та місцевих виборів у так званих ДНР та ЛНР.
Ця вимога була висунута, незважаючи на те, що український уряд не контролював території, на яких він мав би організувати демократичну кампанію та голосування. Натомість російський уряд де-факто контролював два режими на територіях Луганської та Донецької областей України.
До їхньої анексії у 2022 році москва ніколи не виявляла готовності послабити свій контроль над двома псевдореспубліками, які вона створила на сході України навесні 2014-го. Тим не менш, кремль продовжував наполягати на тому, щоб Київ провів вибори на цих територіях до того, як він отримає до них доступ.
За словами Марії Попової та Оксани Шевель, які пишуть для The National Interest, кінцевою метою російського керівництва є "дестабілізація і васалізація України". Залежно від конкретної ситуації, росія використовує різні комбінації кінетичної та некінетичної війни для досягнення своєї загальної мети – підриву української держави.
кремль сподівається, що повністю конкурентна виборча боротьба й відкрите загальнонаціональне голосування в Україні забезпечать достатньо вразливих місць для того, щоб гібридні інтервенції москви мали ефект. У перехідний період для української держави та політичного устрою такі операції поляризують українське суспільство, загострюють внутрішньоукраїнські конфлікти та вводять в оману іноземних спостерігачів.
Наприкінці березня 2025 року російський президент зробив чергову спробу ініціювати зміну керівництва в Києві, запропонувавши замінити український уряд на тимчасову адміністрацію ООН. Цей орган, за словами путіна, мав би "провести демократичні вибори, привести до влади життєздатний уряд, який користується довірою народу, а потім розпочати з ним переговори про мирний договір".
Рекомендації щодо того, як Україні слід підійти до виборів
В ідеальному сценарії москви, безсистемно підготовлена й недостатньо безпечна виборча кампанія та процес голосування у складних умовах забезпечать численні точки входу для втручання. Це дозволило б кремлю лобіювати антизахідних кандидатів, ескалацію політичної напруженості, посіяти недовіру серед виборців та іноземних спостерігачів і проникнути у виборчу інфраструктуру.
Пропоную наступні додаткові пропозиції щодо публічної комунікації для урядових та неурядових акторів, зацікавлених у суверенітеті, демократії та стабільності України:
1) нагадувати іноземній аудиторії, що довоєнне законодавство України забороняє проведення загальнонаціональних виборів в умовах збройного конфлікту та воєнного стану;
2) звернути увагу на відповідні статті у Конституціях і законах інших демократичних країн, які забороняють проведення виборів під час надзвичайного стану;
3) наголосити на російському походженні та підривних цілях закликів до проведення національних виборів в Україні під час або невдовзі після повномасштабного вторгнення росії;
4) зіставити критику москвою української демократії та верховенства права з реаліями псевдовиборчої політики та правового свавілля в росії;
5) детально описати демократичні досягнення політичного розвитку України з моменту здобуття незалежності у 1991 році, зокрема часту зміну керівництва;
6) помістити наратив москви про українські вибори в контекст у рамках ширшого набору інструментів російської політичної війни проти України.
Джерело: National Interest
