Плутаний монолог старого шизофреніка перед чергою алкоголіків
Валдайський клуб замислювався як майданчик для інтелектуальних дискусій, така собі російська альтернатива Гейдельберзькому клубові або Давоському форуму. Але вийшло, як і завжди в росії, трохи по-дебільному. У росіян чудово виходить взяти щось західне, творчо переосмислити та технічно перетворити. А потім ретельно розглянути та викинути, оскільки після внесених змін це перестає працювати.
Проблема рф у тому, що вона завжди намагається робити щось на противагу та всупереч комусь і чомусь, когось випередити, обігнати, комусь щось довести й показати. Результатом таких дій стає деградація російського суспільства та російської держави. На засіданні валдайського клубу путін протягом кількох годин виголошував промову, а потім відповідав на запитання, з кожною наступною фразою все більше підтверджуючи коротке та ємне визначення, дане йому вбитим опозиційним політиком Борисом Нємцовим: "Він йо***тий".
Людина, яка очолює найбільшу країну світу, серйозно розмірковує про глобалізм як про спробу західних держав поневолити світ. Він заявляє про ігнорування Заходом будь-яких правил, водночас стверджуючи, що європейські країни нав'язують свої правила, і одразу говорить, що спільні правила були вироблені державами-переможницями Другої світової війни. путін закликає до формування нових союзів, спрямованих проти Заходу, і у той же час називає союзи західних країн агресивними та спрямованими проти Китаю та росії.
Аналізувати набір маячних тверджень російського диктатора – порожнє заняття. З таким самим успіхом можна піддати аналізу плутаний монолог старого шизофреніка перед чергою алкоголіків, що вишикувалися за ранковим пивом – а саме так виглядали путін та його аудиторія на засіданні валдайського клубу.
Корпорація монстрів а ля рюс. Коли стверджуєш про унікальність, бездумно копіюючи весь світ
Валдайський клуб своїм найменуванням зобов'язаний території Валдай у Новгородській області. Цікава історія самого місця, вона перегукується з історією дискусійного клубу. Клуб був заснований як спроба створення російського аналога впливового західного дискусійного майданчика, а Валдайський монастир на однойменному озері – як копія Іверського монастиря на Афоні у Греції. У 1652 році було розпочато будівництво монастиря, на кшталт грецького, і навіть одяг ченців був скопійований із шат афонських ченців.
Патріарх Никон, при першому відвідуванні монастиря, назвав Валдайське озеро Святим, а під час його освячення опустив на дно Євангеліє та хрест. Дивне поводження з сакральними предметами, але, мабуть, саме так закладалася російська традиція топити і знищувати те, що мало б бути дорогим серцю і душі. Звісно, відвідування московського патріарха супроводжувалося знаменням, вогняним стовпом над водоймою.
Форум, на якому, за задумом організаторів, мали б визначатися параметри майбутнього, перетворився на нудні посиденьки істориків-пенсіонерів та дружньо налаштованих зарубіжних експертів з боротьби із західним імперіалізмом. Сама ж росія, під керівництвом путіна та його кліки, усе більше набуває рис тоталітарної месіанської секти. Євангеліє та хрест поки не топлять, але зворушливе об'єднання московського православ'я з ленінградським комунізмом вже відбулося.
Пошуки російської унікальності перетворили росію на "корпорацію монстрів а ля рюс" – з матрьошками, упирями і лісовиками, як на позір, так і за внутрішнім змістом. Росіяни роблять саме те, в чому звинувачують своїх опонентів – зменшують кількість народонаселення та перетворюють країну на задвірки цивілізації. путін багато говорив про те, що росія чудово справляється з санкціями і взагалі розквітає та посилюється під їхнім тиском, трансформуючись у цілком і повністю самодостатню державу, один із центрів багатополярного світу. Зазвичай, сильний не згадує про свою силу, самодостатній не запевняє всіх навколо у своїй самодостатності. До таких тверджень вдаються тільки невпевнені в собі люди, спільноти чи країни.
Уряд росії зараз нагадує своїх попередників часів пізнього СРСР, коли безліччю нових слів, понять і гасел лідери держави, що розвалюється, намагалися замаскувати свою неспроможність. Так, епоха Горбачова була характерна тим, що лідер країни говорив все довше і малозрозуміло, використовуючи нові терміни для характеристики повільного сповзання в прірву. Інтенсифікація, прискорення, перебудова, плюралізм, демократизація – цими словами були заповнені промови першого (і останнього) президента СРСР.
Нинішній російський президент також любить довгі промови, у яких використовується маса евфемізмів і звернень до вигаданої ним та його попередниками історії, яка вчить лише тому, що нічому не вчить. Його політика, його промови, його діяльність – один суцільний валдай.
У російських джерелах стверджується, що назва "валдай" не має ясної етимології. Швидше за все, вона походить від слова wald – ліс, лісові володіння, аналогічно топоніму wealden. Визнати це для росіян – означатиме вкотре переконатися у своїй вторинності й неунікальності. Для всіх нормальних народів підтвердження єдності з великим світом, з усією людською цивілізацією є предметом гордості. Сучасні росіяни віддають перевагу своєму "російському світу", відхрещуючись від усього людського. Вогняний стовп над Валдаєм їм на допомогу.
