Таких на усю країну було не більше трьох осіб і Яків Якович Безбах – серед них.
Трохи погугливши, ви могли дізнатися, що Безбах – особа мало не легендарна. Перший демократично обраний депутат Верховної Ради СРСР, активний борець з привілеями, який брав приступом резиденції кремлівських вождів, потім – хрестоматійний профспілковий "вожак" у рідному Дніпропетровську. Проте це не пояснює, звідкіля у скромного депутата районної ради Дніпропетровська та помічника директора одного з місцевих заводів ресурси, щоб вести чи не найгучнішу мажоритарну кампанію в країні.
Та все досить просто. Яків Безбах – кандидат від самого Віктора Пінчука та балотується у "рідному" для олігарха окрузі, від якого той колись обирався до українського парламент і у якому базуються аж три його підприємства.
При цьому, потрібно розуміти: Дніпропетровськ нині – безсумнівна вотчина Партії регіонів, де править жорсткий та ефективний менеджер Олександр Вілкул, який прийшов у політику з керівних посад у металургійному бізнесі Рината Ахметова. І округ № 24 Дніпропетровська – той самий "рідний" округ Пінчука – керівник області віддав висуванцю Партії регіонів, заступнику мера Дніпропетровська Анатолію Крупському.
Таким чином, у одному окрузі зійшлися представник влади, на боці якого – весь адміністративний ресурс області, та висуванець великого бізнесу, у розпорядженні якого – практично необмежені фінансові та медійні ресурси.
Наскільки гострою була боротьба можна судити хоча б по тому, що випуски новин на каналах Пінчука перетворилися у серіал про мужнього Безбаха та його ницих опонентів.
Олігарх навіть кинув у бій за округ свої міжнародні резерви. Так, екс-президент Польщі Александр Кваснєвський висловив стурбованість фактами застосування адміністративного ресурсу у 24 окрузі Дніпропетровська і запевнив, що Європа уважно стежить за ситуацією там. Польський друг України, фонд якого Amicus Europae давно і тісно співпрацює з Фондом Віктора Пінчука навіть закликав Крупського зняти свою кандидатуру з парламентських перегонів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польський журналіст: Пінчук – несправжній європеєць
А за кілька днів до виборів у місто завітав ще один приятель Пінчука – екс-прем’єр Великобританії Тоні Блер. Який прочитав лекцію для студентів, а також "засвітився" у компанії з Безбахом.
Результат – Крупський залишається заступником мера Дніпропетровська, а Безбах пакує валізи для переїзду у Київ.
Яків Якович Безбах, зрозуміло, не приєднається до опозиції. Більше того, він із вірогідністю 99% стане членом фракції Партії регіонів. Проте у парламенті він діятиме не за відмашкою Михайла Чечетова, а згідно інструкцій Віктора Пінчука. І сам Пінчук, як і його колеги по клубу мільярдерів, отримали живий доказ: боротися із владою можна. І не лише боротися, але й перемагати. Тому глобально ця історія означає, що в країну повертається політична конкуренція. Нехай й у такій "збоченій" формі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виталий Портников. Украина вниз головой
Для України це дуже важливо – поставити хоч якісь бар’єри на шляху остаточної монополізації країни у руках Віктора Януковича та його Сім’ї. Про що минулого тижня блискуче написала Юлія Мостова. (Яка, до речі, переповіла, на жаль, без посилання на iPress.ua знаковий діалог між Віктором Януковичем та Ринатом Ахметовим).
Зрозуміло, не варто уже з перших днів роботи новообраного парламенту очікувати, що Пінчук та його колеги по клубу мільярдерів поведуть свої парламентські загони (які сукупно будуть у ВР дуже значимою силою) проти Віктора Януковича.
Однак, главі держави доведеться забути про свою ідею зняти з парламентарів депутатську недоторканість, про чергову конституційну реформу, яка б дозволила йому обратися на наступну президентську каденцію не на всенародному голосуванні, а у Верховній Раді. Та й по інших, менш принципових моментах президентові доведеться ДОМОВЛЯТИСЯ. І це дає країні шанс поступово вийти з тупика, в якому вона опинилася після майже трьох років президентства Віктора Януковича.
