Популярний український блогер та політик, колишній депутат ВР та спічрайтер Юлії Тимошенко Віталій Чепінога написав п'єсу про актуальні міжнародні відносини.
Акт перший
Україна: Рятуйте!
Україна: Рятуйте!
Захід: Та не кричи, блін, голова болить...
Росія: Це не я, вони самі...
Захід: А ти вообше заткнись, дура!
Україна: Рятуйте!
Захід: Та добре, блін, чуємо, підожди трохи
Росія (збиваючи "Боінг"): це не я, це - вони...
Захід: Точно не ти?
Росія: Бля буду!
Захід (передаючи "Містраль"): Ну ладно, але дивись мене там...
Росія: Харашо!
Україна: Рятуйте!
Захід: Бля, одчепись від неї
Росія: Та пашол ти нахуй!
Захід: Фу, як некрасіво!
Росія: Нахуй пошол, хулі не ясно?
Захід: Харашо...
Уходіт...
Акт другий
...Росія лежить на печі і гризе кусок пахлави у виді Криму... До неі навшпиньки потихеньку підкрадається ззаді Китай і закриває їй глаза...
Росія (с інтрігой): КНДР? Венесуелла? Куба?
Китай (розщибаючи ширіньку) і протівно улибаясь: нєєєє!
Росія: Рятуйте!
Захід: Ага, блядь...
Китай: Всьо хорошо... Не нервнічайте, ми тут самі разбірьомся....
Україна (втираючи лоба): Хух! А ми тую червону калину...
Захід: Бач, все харашо... Чого ти орала?
Україна: Та пашол ти нахуй!!!
Акт третій
По дорозі йде Америка і їсть хот-дог. В кущах роздається хтивий шум... Америка (раздвігая кущі) обнаружує, що там Китай іпе Росію в сраку... Навколо кущів розкидані куски пахлави. Це - Крим
Америка: Іпать-капать, шо ти робиш?
Китай: Іпуся, блять, а шо?
Америка: А чого без гандона?
Китай: В мене нема...
Америка: Не пизди, все в тебе є, в тебе є все...
Китай: Ну то й шо, іди собі, це тебе не касається
Росія (тихенько): Спасітє!!!
Америка (ніби-то не чуючи): Фу, жирна така, целюлітна, як таке їбать можна вообще?
Китай: Ой, кто би гаваріл!
Америка: Ну ладно, це хоч по согласію?
Китай: Та по согласію- по согласію. Хто ж таке без согласія їбать буде?
Росія (шопотом): Нє!
Китай: Заткнись, прастітутка йобана, буде хуже
Росія: Всьо, я мовчу, ізвінітє...
Америка (уходя), замічає збоку Україну, яка сидить на траві, дивиться на половий акт і їсть поп-корн...
Америка: А ти тут шо робиш?
Україна: Просто дивлюся, а шо таке?
Америка: Скока тібє лєт, дєтка?
Україна: Двадцать трі...
Америка: Не писди, покажи паспорт...
Україна (показуючи паспорт): Я просто болєла в дєцтві...
Америка: Ну ладно, але все одно не дивись на це, бо в тебе буде псіхологічеська травма...
Україна: Харашо, тьотінька, я скоро в кіно піду... Про гаррі потера... Ну в мене правда дєнєг нема.
Америка (даючи доллар): На, дєтка, гаррі потер - це хароший вибор
Україна: Спасіба, тьотінька... І (в сторону): пашла ти нахуй!...
Акт четвертий
Входить Германія: Окей снято. Дастішфантастіш... Атлічно... Ну я б все таки зробила, шоб Китай сначала приніс піццу...
Китай: Ти шо ахуєла, откуда в мене піцца? Я могу принести імбірний корєнь або утку по-пекінські...
Стара Германія (не дочувши): Імбірний корєнь - в утку по-пекінскі?... Нє, не нада, слішком явно, провокаціонно.... Хай так буде. Тіки зроби наєзд камерою в самому інтірєсному мєстє... Крупно...
Оператор: Там же дєті!
Германія: Та які там дєті? - кацапи та й усьо...
Оператор: А, ну харашо...
...Ринок на Петрівці. До кіоску з контрафактними дісками підходить Україна. В неї в косах красіві цвітні лєнти, а на ногах короткі шорти... Коліна трохи позбивані, ну вже позаживали... В руках в України солодкий півник, на якому написано: made in usa...
Україна (просовуючи голову в вікно кіоска): .Мені пожалуста оте кіно, в якому ото Китай Росію - таво...
Продавець: А скока тібє лєт дєтка?
Україна: Двадцать трі, скоро... Я вже казала... Заїбали. І вообще я це все сама відєла своїми глазами, я свідєтєль історії, блядь!
Продавець (недовірливо): Паспорт покажи!
Україна: Не покажу, бо це уніженіє... І вообше- в своїй хаті своя правда... Шо ето такоє?
Продавець: Іди одсюда...
Україна (тихенько): Ну ладно сука, харашо...
Нагинається і бере з підлоги каменюку... Одходить на 5-ть метрів і кидає каменюкою в кіоск...
Чути звін битого скла, завивання сигналізації і падіння контрафактних дісків додолу... Десь на задньому фоні їде міліцейський бобік...
Починається теплий літній дощ... Україна боса біжить по свіжиж калюжах і сміється, і улибається... Десь здалеку хор Вірьовки співає увертюру з опери "Наталка-полтавка"
Акт п'ятий, самий послєдій...
Гарна хата, в якій живе Україна. Вишні, хрущі і все як положено... На лавці під вишнею лежить товстий рудий кіт. Його звати Василь... І даже якось по-батькові, ну він забув як... Василь ліниво гризе курячу вкусну жарену лапу і мурчить... Зрітілям ясно, що він її украв на кухні, і, в принципі, - ссить і-за цього... Але веде себе так, нібито лапу йому подарили на менини... І вообше, чєловєчеська гордость не позволя йому ссать...
До лавки підходить собачка по імені Бобік. Він приїхав з тьотьою з Вороніжа. Бобік - бєженєц... Він худий, холодний і уніжающийся... Підходить до кота несміливо, дивиться на курячу лапу і питає: А шо у вас то?
Кіт Василь: А шо то-а шо то (передразнючись) - АТО, блять... Пашол нахуй отсюда! Понаїхала кацапня йобана...
Бобік тіка...
Кіт Василь (передумавши): Ладно, йди сюда! (Дає Бобіку огризок куриці)... Їж... Пушкін, бля...
З хати виходить Україна з палицею: Василь, тварюка, де куряча лапа?
Василь (мовчки вказуючи лапою на Бобіка): здрасьтє, чуть шо - сразу Василь...
Україна (на мить задумуючись): Та ладно, хай уже їсть, воно й так нещасне...
Бобік: Ну да, ну да...
Засипає... Йому сняться кішки. Стройні і красіві. Вони ходять на івана-купала в красівих платтях, і кидають Василеві віночки з польових цвітов... The end
Джерело: https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga
